Не раніше літа: за якої умови росіяни зможуть прорватися на Сумщині

Скільки у Росії військ на Курському напрямку

Угруповання військ противника "Північ" з метою витіснення ЗСУ з Курської області розгорнуло відповідне угруповання сил на цьому оперативному напрямку. Це угрупування складається в основному з частин та з'єднань так званих високомобільних військ – повітряно-десантних військ і морської піхоти. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Масовані штурми на Покровському напрямку, пекельні бої на Курщині: карта фронту за 9 квітня

Повітряно-десантні війська

• 76-та десантно-штурмова дивізія діє у складі 3-х полків – 237-й, 234-й та 104-й.
• 106-та повітряно-десантна дивізія діє у складі своїх 3-х полків – 51-го, 119-го та 137-го.
• 7-ма ДШД представлена одним зі своїх полків – 56-м.
• 11-та окрема десантно-штурмова бригада.
• 83-тя ОДШБр.

Морська піхота

• 155-та окрема бригада морської піхоти.
• 810-та окрема бригада морської піхоти.
• 61-ша окрема бригада морської піхоти представлена одним батальйоном "Арктика".
• 177-й окремий полк морської піхоти.

Мотострілецькі частини та з'єднання

• 72-га мотострілецька дивізія зі складу 44-го армійського корпусу діє у складі 2-х своїх мотострілецьких полків – 22-го та 30-го.
• 34-та ОМСБр діє у складі двох штатних мотострілецьких батальйонів.
• До 4-х "бригад" зі складу збройних сил КНДР.

Частини та підрозділи зі складу повітряно-десантних військ та морської піхоти діють за підтримки окремих танкових та мотострілецьких підрозділів зі складу мотострілецьких з'єднань, а також посилюються артилерією з 44-го та 14-го армійських корпусів 6-ї загальновійськової армії.

Північнокорейські підрозділи використовуються двома основними способами: або як придані засоби посилення російських підрозділів, або їм виділяються окремі самостійні ділянки для дій у складі своїх штатних підрозділів.

У всіх частинах і підрозділах (від батальйонного рівня) зі складу цього угруповання сформовані зведені штурмові роти. Їхніми силами в основному ведуться атакувальні та штурмові дії. Північнокорейські підрозділи використовуються в цій ролі повним своїм складом.

Сумарна чисельність "Курської групи військ" противника оцінюється по-різному і коливається в межах таких показників:

• до 62 – 65 тисяч з урахуванням угрупування прикриття державного кордону або до 50 – 55 тисяч – без такого. Є також цифри, що близько 30 – 35 тисяч, але, на мій погляд, вони явно малоймовірні. Є й показник у 75 тисяч;
• танки – не більше як 110 – 120 одиниць;
• бойові броньовані машини – понад 480 одиниць;
• ствольна артилерія – близько 660;
• реактивна артилерія – до 160 – 180 одиниць.

У цілому це угруповання оцінюється низкою експертів як еквівалентне "розрахунковим" – трьом повітряно-десантним дивізіям і двом дивізіям морської піхоти. Однак з огляду на рівень втрат цього угруповання протягом останніх 2-х місяців, він навряд чи перевищить за цим показником 2 – 2,5 розрахункові дивізії (і це навіть з певною натяжкою).

Актуально Сумщина під тиском росіян: на кордоні діють диверсійно-розвідувальні групи

Два завдання ворога

Зараз зазначене угруповання військ противника вирішує два основні оперативно-тактичні завдання. Перше – намагається повністю витіснити частини та підрозділи ЗСУ з території Курської області. Друге – намагається створити і утримати так звану санітарну (або буферну) зону, глибиною до 10 – 15 кілометрів від кордону, на території Сумської області України.

Для вирішення цих завдань росіяни ведуть наступальні дії за наступними напрямками.

Передові підрозділи 76-ї ДШД та 83-ї ОДШБр, перетнувши державний кордон України і розвиваючи наступ у південному напрямку, спромоглися зайняти село Басівка. Очевидно, вони прагнуть просунутися далі, до села Локня, та перерізати дорогу Н-07 в районі села Юнаківка. На цьому напрямку ворог вклинився на українську територію на глибину до 6 кілометрів.

Своєю чергою, штурмові підрозділи 106-ї ПДД та 11-ї ОДШБр ведуть наступ у напрямку Гоголівка – Міжнародний автомобільний прикордонний перехід, а також діють у напрямку урочища "Мілове" – Олешня.

Штурмові роти зі складу батальйонів 155-ї та 810-ї ОБрМП атакують у загальному напрямку Гуєво – Горналь. Їхня мета – повне витіснення наших підрозділів за лінію державного кордону на цьому напрямку.

Також слід відзначити переміщення до 2-х батальйонів 155-ї ОБрМП у Бєлгородській області на ділянку Гоптарівка – Романівка та Графівка – Прилісся, з метою недопущення подальшого просування підрозділів ЗСУ в районі селищ Демидівка та села Прилісся.

За останні 5 діб ворогу, очевидно, вдалося зайняти село Гуєво та розширити своє вклинення в районі села Басівка. Також, судячи з усього, ведуться вперті бої за село Демидівка в Бєлгородській області, ворог також намагається контратакувати в бік Попівки.

Можливості окупантів на Сумському напрямку

За найобережнішою оцінкою рівня боєздатності угруповання військ противника, зосередженого на Сумському напрямку, воно здатне проводити наступальну операцію обмеженого масштабу – 10 кілометрів углиб та до 30 кілометрів по фронту. Мета росіян – створення на території в Сумській області так званої буферної зони відповідної протяжності.

Однак здатність окупантів прорвати підготовлену оборону ЗСУ (навіть перший її рубіж) на цьому напрямку, а тим більше просунутися до Сум, у мене викликає досить скептичну оцінку.

Теоретично це можливо, але тільки після кардинального посилення цього угруповання військ. Зараз у російського командування такої можливості явно немає.

Вона може з'явитися не раніше середини літа. І то за умови, якщо процес формування та розгортання стратегічних резервів ЗС Росії не буде затьмарений чимось особливим, а масштаби та обсяги наступальних дій на інших операційних напрямках будуть мінімальними.

Тому є сенс розглянути можливі прагнення російського командування на Сумському напрямку виключно в тактичній рефракції.

Отже, згідно з нормами та стандартами мислення російських командирів оперативного рівня, створення своєрідної буферної зони у нашому Сумському прикордонні має сенс лише за умови спроможності її реально зайняти та утримувати. Для чого необхідно вийти на якісь блокувальні позиції та рубежі, які дозволять успішно уникнути раптового переходу ЗСУ у наступ в майбутньому.

Що для цього потрібно? Зайняти панівні висоти, використовувати водні перешкоди, ліси та інші природні об'єкти, розташовані на цій місцевості, для створення й обладнання тактично зручних рубежів і позицій. А головне – отримати можливість "проглядати" найближчий тактичний тил ЗСУ і, відповідно, впливати на нього. Це дасть росіянам можливість своєчасно встановити, а відтак й зірвати будь-яке просування, маневр чи концентрацію українських сил.

Для цього необхідний контроль всіх комунікацій в цьому районі, колонних шляхів і в загальному сенсі будь-яких ділянок місцевості, зручних для пересування військ противника. Мається на увазі перш за все можливість вогневого контролю.

Виходячи з усього вищесказаного, ключовими об'єктами на землі для противника можуть бути:

• висоти між Юнаківкою та Храпівщиною,
• значний лісовий масив на північний схід від Сум, який простягається від Радьківки до Могриця,
• річка Псел.

Іншими словами, якщо російське командування все ж таки вирішить ще трохи постачати свою еліту у явно гіпотетично складних та затяжних наступальних боях в українському прикордонні, то ймовірність дій противника від кордону до цих районів – досить висока. У цьому випадку росіяни будуть намагатися зробити кілька речей.

• Пробуватимуть взяти під контроль район Біловоди – Локня – Юнаківка – Яблунівка. Що характерно, ворог вже намагається це робити, а саме – наступати на Локню та Юнаківку.
• Зайняти хоча б східну частину згаданого лісового масиву на захід від Могриця. Концентрація угруповання морської піхоти на цьому напрямку явно не випадкова.
• Дійти до рубежу Велика Рибиця – Миропілля, по річці Псел.
• Також цілком можливо, що противник спробує прорватися з боку кордону на Ворожбу та Білопілля, щоб перерізати оперативно важливу рокаду, яка веде з Сум до Новгород-Сіверського.

Однак навіть все це в сукупності не здатне суттєво ускладнити для ЗСУ організацію та ведення оборони на Сумському напрямку. Можливо, за винятком 4-го пункту (прорив на Ворожбу).

Але його реалізація явно вимагатиме від російського командування дуже незвичайних зусиль. Зокрема, необхідність якимось дивом непомітно сконцентрувати ударну тактичну групу військ у районі Тьоткіно, яке ЗСУ зараз здатні "накривати" одразу з трьох сторін.

Підсумуємо. Зараз склад та рівень боєздатності Курського угруповання військ росіян забезпечують для них можливість проводити деякі наступальні операції в тактичному масштабі. Однак говорити про безпосередню загрозу прориву ворога в Суми явно передчасно і недоречно.

Що стосується перспектив подальших наступальних дій противника на цьому напрямку, то вони мають найбільш реалістичні перспективи виключно щодо смуги глибиною у 15 – 20 кілометрів від кордону. Та й навіть це при найбільш сприятливому для росіян розвитку ситуації, наприклад, при якомусь раптово-різкому та катастрофічному падінні рівня боєздатності угруповання ЗСУ, розгорнутого на цьому напрямку.