Курський напрямок

Судячи з усього внаслідок перекидання російських сил з Курського угруповання на низку інших напрямків, процес створення буферної зони в Сумській області України дещо затягується. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

До теми Обстріли замість наступу: у чому суть "геніального" російського плану

ЗСУ в напрямку Біловоди – Журавки вдалося відтіснити противника на північ від населеного пункту Біловоди, вибивши його з кількох передових позицій. Очевидно, що командування 76-ї десантно-штурмової дивізії, а також 83-ї ОДШБр, підрозділи яких діють на цих напрямках у своєму бажанні діяти якомога ширше переоцінили власні сили.

Аналогічно можна сказати і про напрямок Басівка – Новеньке, де ЗСУ вдалося заблокувати гостре бажання командування 106-ї повітряно-десантної дивізії противника просуватися до висот у районі Юнаківки. Українські підрозділи, очевидно, відбили у ворога кілька передових позицій та спостережних пунктів на південній околиці Басівки.

Своєю чергою, у Бєлгордській області росіянам вдалося просунутися між Попівкою та Демидівкою, відтіснивши українські підрозділи у бік кордону.

Наскільки я розумію, російське командування поступово позбувається "запаморочень від успіхів" у Курській області і приходить до розуміння, що "буферизація" прикордонної зони в Сумській області обійдеться йому дуже дорого, в першу чергу – з погляду втрат. З огляду на той факт, що основну частину російського Курського угрупування становить "еліта" – повітряно-десантні війська і морська піхота – цілком ймовірно, що найближчим часом їх замінять. Подальше виконання цього завдання можуть доручити "піхоті" зі складу 14-го і 44-го армійських корпусів. А власне російських десантників з морською піхотою повезуть на Донбас або навіть у Південну операційну зону.

Куп'янський напрямок

На південь від міста, в смузі 1-ї танкової армії (ТА), ЗСУ, судячи з усього, вдалося відтіснити ворога на північ щонайменше на 1 кілометр.

Таким чином, очевидні прагнення командування 2-ї мотострілецької дивізії росіян розширити фланги свого "коридору" прориву до річки Оскіл, в районі села Кругляківка, поки що залишаються марними.

Загальна ситуація на Куп'янському напрямку характеризується втратою інтересу з боку російського командування до дій на флангах та виникненням такого до відновлення наступу вздовж дороги Сватове – Куп'янськ, у смузі 47-ї танкової дивізії. На це, як мінімум, натякає зосередження сил та засобів противника в районі Кислівка – Затишне – Нова Тарасівка – Табаївка.

Однак демонстрація росіянам готовності розпочати "лобове витіснення" ЗСУ з їх плацдарму на схід від Куп'янська, явно може бути своєрідною спробою ввести в оману наше командування, яке й так вже змушене маневрувати своїми явно небагатими силами одночасно перед фронтом як 6-ї ЗВА противника, так і його 1-ї ТА.

Саме про такий варіант продовження наступу на Куп'янськ свідчить перегрупування частини сил і засобів зі складу дивізій 1-ї ТА на Лиманський напрямок.

Лиманський напрямок

144-та МСД зі складу 20-ї загальновійськової армії продовжує розвивати наступ у напрямку населеного пункту Новий Мир. Її передові підрозділи ведуть запеклі бої за взяття села Катеринівка і вже вийшли на південні околиці Новомихайлівки, просунувшись загалом за останні три дні на 1,1 – 1,2 кілометра.

На протилежному березі річки Чорний Жеребець підрозділам зі складу 67-ї МСД 25-ї ЗВА за активної підтримки підрозділів 169-ї та 164-ї ОМСБр тієї ж армії вдалося розширити зону контролю на східному березі річки, на південь від Ямполівки, яку вони зайняли трохи раніше.

Разом з тим, підрозділам 25-ї ЗВА все ще не вдається вклинитися у північну частину Торського аби витіснити з нього ЗСУ до Зарічного, що на західному березі річки. Хоча атаки ворога на цих напрямках є досить впертими.

Той факт, що 144-та МСД противника вперто рветься у північно-західному напрямку на зустріч 4-й тд 1-ї ТА, попри втрати, свідчить про бажання згорнути всю оборону ЗСУ перед фронтом 3-ї МСД 20-ї ЗВА.

Іншими словами, перед проведенням ривка на Борову командування 20-ї ЗВА і 1-ї ТА явно прагнуть вирішити кілька конкретних гостроактуальних для них тактичних завдань, причому кожна з них у своїй смузі. Єдине спільне прагнення для них – бажання прорватися якомога ближче до самої Борової.

Своєю чергою, зміщення акцентів командуванням 20-ї ЗВА з Лиману на Борову підтверджує наявність певного оперативного плану у російського командування. Одним з його елементів є використання річки Оскіл як флангового прикриття в подальшому наступі, по суті, на Лиман і Слов'янськ. Інакше воно б не "спалювало" своє поточне поповнення в атаках з плацдарму на річці Чорний Жеребець у північно-західному напрямку, тобто в напрямку Борової.

Сіверський напрямок

Підрозділи 127-ї ОМСБр зі складу 3-ї ЗВА продовжують закріплюватися на териконах Крейдяного кар'єру. Крім того, підрозділи зі складу цієї ж армії ведуть мляві та малоефективні атаки в районі на південь від села Виїмка, намагаючись просунутися у північно-західному напрямку вздовж залізниці, що веде до Сіверська. Наразі вони також безуспішні.

Очевидно, що зараз основна увага командування 3-ї ЗВА противника більше прикута до лівого флангу (Краматорський напрямок, район Часового Яру та на північний схід від нього), тому до атак зі сходу воно ставиться, як до другорядних. Разом з тим, час від часу росіяни активізовуються на цьому напрямку, намагаючись зв'язати ЗСУ, з метою недопущення їх застосування саме в районі Часового Яру.

Однак ця "млявість" 3-ї ЗВА в центрі і на правому фланзі своєї смуги, що переривається лише спорадичними наступальними конвульсіями тактичного масштабу, дуже оманлива.

Ця ситуація може швидко і дуже радикально змінитися. Якщо, наприклад, 20-та та 25-та ЗВА противника, що діють на сусідньому Лиманському напрямку, зможуть вийти на рубіж Лиман – Ямпіль. У цьому контексті ініційоване російським командуванням реформування всієї 3-ї ЗВА видається цілком логічним і своєчасним.

Найнебезпечнішою виглядає ділянка між Оріховом – Василівкою – Спірним. Особливо, якщо противнику таки вдасться прорватися на північний берег Сіверського Дінця між Ямполем та Григорівкою. У такому разі прорив на Сіверськ з південних та південно-східних румбів буде логічним рішенням для росіян. Особливо, якщо вони збираються штурмувати Слов'янсько-Краматорську агломерацію протягом своєї літньої кампанії.

Поки що лінія бойового зіткнення на більшій частині цього напрямку є більш-менш стабільною, але повторюся – ця стабільність дуже оманлива.