Початок XIX століття. Франція відходила від тривалої революції. Народ звикав до нових правил в державі. Сини простих людей, землеробів чи ремісників, починали здобувати освіту. Зокрема і найпрестижнішу – військову.

До теми Зі слідами ДНК: капелюх Наполеона продають на аукціоні за сотні тисяч доларів

Раніше офіцерами ставали винятково представники верхніх прошарків суспільства: усе вирішували родовід, гроші та зв'язки. Тепер же ж талановиті хлопці змогли на рівних конкурувати з багатіями. Навчання стало безкоштовним. Ба більше — можна було навіть отримати непогану стипендію.

Франція змінилася. Стала, скажімо так, трохи справедливішою і зрештою – багатшою. Не в останню чергу завдяки плідній роботі консула – Наполеона. Так-так. Бонапарт, перед тим як стати імператором й грізним завойовником, постарався покращити рівень життя французів.

наполеон бонапарт
Наполеон Бонапарт спочатку був консулом / Фото Getty Images

Деякі з його новаторських реформ успішно функціонують в країні і досі. Саме він прийняв єдину конституцію на території всієї держави, відібрав землі та багатства в церкви і віддав дрібним фермерам. Так би мовити, підтримав малий бізнес.

Ще провів фінансову реформу, закріпив поняття приватна власність. Ну, і головне – викорінив те, що зараз називають кумівство чи корупція. На посади призначали талановитих людей, не залежно від того хто там в них батьки діди чи прадіди.

Перемог в межах країни Наполеону було замало. У 1804 році він став імператором, але душа бажала ще більшого. Та й у ті часи Франція була доволі неспокійним регіоном. Постійні сутички, перевороти, боротьба за вплив мучили країну уже багато років.

Тож Бонапарт вирішив, що йому потрібна гігантська армія. Аби запал французів, так би мовити, скерувати у правильному руслі.

Тому чимало дієвих реформ Наполеон зробив і у військовій сфері. На відміну від більшості держав того часу, у французьку армію хлопців призивали, а не запрошували. Солдатами ставали парубки від 20 до 25 років. Вони отримували повне забезпечення і хорошу платню.

Читайте також З лузерів у гігантську імперію: як інки майстерно "розводили" ворогів

Водночас воювати десятиліттями не доводилося. Найчастіше років до 30 можна було повернутися в мирне життя. Щоправда, більшість службу продовжували, адже ветерани заробляли відчутно більше за новобранців і в підсумку могли претендувати на заможне життя.

За часи служби цілком можна було навоювати не лише на хліб з маслом для себе і сім'ї. А навіть на маєток з власною землею і прислугою. Це, звісно, якщо зарекомендував себе на полі бою і доріс до звання офіцера. Такі випадки – не рідкість, навпаки: звична практика. Тож армія Наполеона була свого роду ще й соціальним ліфтом.

Зручно вмостившись на трон, Бонапарт почав формувати одне з наймогутніших військ в історії людства. Grande Armée. Велика армія. Все починалося з приблизно 160 тисяч солдатів. Що вже, погодьтеся, багато.

А за 7 років на Росію уже пішли понад пів мільйона вояків. Половина з них – французи. І це при тому, що населення держави тоді не дотягувало до 30 мільйонів. Тож на фронт йшов кожен сотий житель країни.

Щоправда, усіх відразу в один бій не кидали, та й вороже військо формували представники кількох наддержав, тому відчутної чисельної переваги на полях Grande Armée все одно ніколи не мала.

Війна повинна годувати війну,
– ці слова приписують Бонапарту.

Сколотивши гігантську банду – просто гріх не спробувати підкорити собі Європу. Цим Наполеон і зайнявся.

Завадити йому зібралася ціла коаліція:

  • британці;
  • австрійці;
  • шведи;
  • частина німецьких земель;
  • росіяни.

Франція на цю недружню зустріч теж йшла не сама, а з друзями. У Великій армії французів було десь половина. Решта – союзники, які охоче доєднатися до такої потужної команди. Репутація французької армії грала їй на руку.

Наполеон залюбки використовував велетенський розмір свого війська. Безболісно ділив його на кілька частин, які все одно залишалися чималими. Цей хід приніс Наполеону і його найвідомішу перемогу житті – в бою під Аустерліцом.

Після взяття Відня у 1805 році більша частина армії осіла в столиці Австрії. Решта ж зайняла вигідну висоту менш як за 200 кілометрів від міста, де взялася чекати 85-тисячне об'єднане російсько-австрійське військо.

Коли союзники почали наступ, заохочені чутками про слабкість і виснаженість французів, які сам Бонапарт і розпускав, він залишив вигідну позицію на вершині, вдаючи відступ. Частина росіян кинулася навздогін.

Вони не помітили, що французькі війська розділилися на 2 частини. Поки порівняно невелика група схрестила зброю з опонентом, більшість війська відтіснила знекровлених союзників. Солдати ж Олександра Першого опинилися в оточені.

Читайте більше Карколомна хитрість для СРСР: як УПА "вигризала зубами" незалежність України

В паніці тисячі росіян втікали по замерзлій водоймі. І потрапляли під обстріл артилерії. Сам імператор всеросійський заледве уникнув полону і, за переказами, після тривалої втечі зліз із коня, сів під деревом і розплакався. Так левова частина континентальної Європи належить Франції.

Париж став столицею Європи. І моди. Перемоги Бонапарта були у всіх значеннях слова "красивими". Французи були би не французами, якби навіть у бій не кидалися елегантно вдягненими.

У таборах армії було порівняно чисто, встановлювали туалети, солдати пильно стежили за гігієною і чистотою своєї розкішної форми. Синьо-білі мундири стали дуже впізнаваними. В таких і на дискотеку, чи то бал, прийти не соромно.

Що відомо про одяг армії Наполеона

Головні убори вояків були не лише естетичними, але й пізнавальними. На них красувалися символи різних родів війська, а кожен колір помпону означав конкретну роту. То ж в бою французам було легко знайти своїх. А пошук хлопців зі своєї команди у горнилі битви – справа не така вже й легка.

Скажімо на Австрію Наполеон повів 7 окремих корпусів (майже всі складалися з кількох піхотних дивізій та однієї кавалерії), і зо 20 тисяч запасної кінноти. Ледь не забули про елітний французький підрозділ – гвардійців.

У пікові моменти війни чисельність армії перевалила за 300 тисяч солдатів. До слова, близько половини офіцерів – це колишні рядові, які показали себе у боях. Піхота несла в руках рушницю зі штиком на кінці. Її прицільна дальність – 100 кроків. Вбивча сила – втричі більша.

Рекомендуємо Три війни та одна Олімпіада: криваві конфлікти 1956 року показали, що спорт – не поза політикою

Процес зарядження був тривалим і нагадував цілий ритуал. Тож нормою для французького піхотинця було зробити 4 постріли за хвилину. Спорядження, що мав зі собою кожен солдат, дозволяло зробити 60 таких залпів.

Крім того, окремі роди військ французької армії мали на озброєнні штуцери – один з перших в Європі видів нарізної вогнепальної зброї. Вони били втричі далі за гладкоствольні рушниці і були значно влучнішими.

Артилерія великої армії була найкращою на континенті. Гармати діставали ворога, який отаборився за півтора кілометра і могли вести вогонь зі швидкістю 2, а за необхідності і 3 постріли на хвилину. Гаубиці – стріляли майже на 2,5 кілометра.

При цьому заряджати артилерію можна була як звичайними ядрами так і картеччю, або розривними набоями – усе аби влаштувати справжнє пекло на землі. Під час згаданого легендарного бою під Аустерліцом, де Наполеон розбив третю коаліцію проти себе, у його розпорядженні було 139 гармат – удвічі менше ніж у ворогів, що не завадило перемозі.

Гігантське. Потужне. Добре озброєне і навчене військо. Велика армія цілком виправдовувала свою назву. Французи разом зі союзниками почергово підкорили території сучасних Австрії, Німеччини, частини країн Бенілюксу, Італії, Іспанії і Польщі.

Одну за одною розбивши найсильніші армії континенту. Наполеон став головним монархом Європи. Всіх неслухняних (наприклад, Португалію) Бонапарт просто завоював. Ніяких тонких дипломатичних ходів. Брутальна груба сила.

Варте уваги Спогади про війну та легалізація в Польщі: нова серія проєкту "Українці за кордоном"

Щоправда, своїх солдат він теж не те, щоб дуже шкодував. Жертв вистачало: лише під час австрійської кампанії велика армія втратила чи скалічила понад 30 тисяч своїх солдатів. Так ще й тодішня медицина не могла впоратися з важкими травмами, яких завдавала вогнепальна зброя. Максимум – ампутація поранених частин тіла. І це ще хороший варіант.

Страшною ціною, але Наполеон все ж поставив Європу на коліна. Та довго таке тривати не могло. У величезних володіннях Наполеона з'являлося усе більше гарячих точок.

Найпалкіше пручалися іспанці. Їх не влаштовувала присутність у державі доволі жорстоких французьких солдатів. Тривали партизанські набіги. Наполеон кинув туди своє військо. І поки розбивав не особливо організованих повстанців, на континент висадилися гості з Британії.

наполеон бонапарт
Бонапарт мусив просити підтримки в Росії / Фото info-islam

Французи кинулися бити їх, аж раптом австрійці спробували реваншуватися. Бонапарт мусив просити підтримки в Росії, але та відмовила. Щоправда і Австрії ніхто не допомагав, тому Наполеон з горем навпіл придушив і це повстання.

Домінація в Європі дорого обходиться французам. Утримувати гігантську армію стає все важче. Рівень життя в країні помітно падає. Аби закрити рота незадоволеним, Наполеон розправляється з політичними опонентами, вводить цензуру і власну пропаганду.

Усе це – початок кінця. Він втрачав прихильників: як у власній країні, так і за кордоном. В таких умовах він вирішив ще й піти війною на іншу велетенську монархію – Росію, де відбувається уся ця історія зі спаленою Москвою, Кутозовим, російськими морозами і повним фіаско Наполеона.

наполеон бонапарт
Наполеону довелось зректись престолу / Фото Christies

Врешті союзне військо Британії, Росії, Прусії, Австрії та Швеції змогло розбити залишки Великої армії. Її домінування в Європі було беззаперечним, але не тривалим. Армія з невеличкою перервою на мир проіснувала усього 8 років.

Наполеон зрікся престолу. Невдало спробував повернути собі владу та опинився в засланні на острові Святої Єлени. Там і помер головнокомандувач одного з найпотужніших військ у історії людства.

Цікаво Вакцинувати усіх: як людство побороло смертоносну віспу і до чого тут COVID-19

Навіть величезна, навчена і до зубів озброєна армія не може довго тримати під своїм гнітом інші народи. Рано чи пізно режим лусне. На жаль, цей урок історії усе ще вивчили не всі.