У них не було потужної армії, що змітає все на своєму шляху, передових технологій ведення бою та вміння наводити жах на своїх ворогів. Також у їхніх рядах і не траплялось геніальних стратегів-полководців, які прораховують усі можливі ходи суперників.

До теми Мачу-Пікчу: стародавнє місто нерозгаданих таємниць в Перу

Якщо говорити про Південноамериканський континент, то там імперії інків за чисельністю та впливом рівних точно не було. Не знаючи поразок, вони блискавично завойовували нові території, легко підкорювали інші народи та вміло розвивали власну унікальну інфраструктуру.

У це просто неможливо повірити, проте багатомільйонна держава не встояла перед купкою конкістадорів, під натиском яких імперія посипалася як картковий будинок.

Зверніть увагу Українець відвідав 193 країни світу: неймовірна історія

В історії держави інків багато неймовірного, однак ще більше незвіданого. Процес її становлення майже не задокументовано. Річ у тім, що інки, як і сусідні народи, яких вони завойовували, не знали писемності.

Єдиним способом занотовувати інформацію у них була кіпу. Мереживо з плетених ниток, у якому можна було зашифрувати що завгодно. Утім, усі найголовніші факти про історію імперії інків дослідники дізналися аж ніяк не вивчаючи старовинні кіпу.


Вузликовим письмом інків було кіпу / Фото Larco Museum in Lima

Тут постаралися іспанські завойовники. Саме із їхніх свідчень вкупі з археологічними розкопками можна скласти пазл, що саме відбувалося на теренах Південної Америки, коли там царювали інки.

Почнімо з підручника географії. Коли мовиться про інків, то ми говоримо про західну частину Південноамериканського континенту, яка розташовується на території 6 сучасних країн:

  • Аргентини;
  • Еквадору;
  • Колумбії;
  • Болівії;
  • Перу;
  • Чилі.

Інків не варто плутати з куди менш чисельними народами мая та ацтеками, сферою впливу яких були землі на території центральної Америки.

Ми називатимемо їх імператорами, утім, самі ж піддані величали своїх вождів Сапа Інка чи то пак Єдиний Інка. Проте повернімося до Манко Капака. За його правління Куско було всього одним із багатьох містечок у західній частині Південної Америки.

Інки були одним із численних племен, які там жили. Коли ж усередині XV століття владу у Тауантінсую захопив Пачакутек, держава інків блискавично доросла до рівня могутньої імперії, а Куско перетворилося на справжню столицю величезного регіону.

Пачакутек зумів завоювати численні території, які простягалися на 4 тисячі кілометрів від півночі на південь. Самі ж інки стали домінувальною силою імперії, яка об'єднала чималу кількість племен. За оцінками істориків, населення країни становило від 5 до 12 мільйонів людей.

Як їм вдалося побудувати таку імперію? Тут у пригоді стало різноманіття тактик. Пачакутек зумів зібрати величезну армію, однак вступала у бої вона не так уже й часто. Перш ніж нападати на інші племена, інки розпочинали з ними мирні переговори, розповідаючи про переваги життя в імперії.

Переваг справді було чимало. Насамперед розвинена інфраструктура доріг та мостів і передові технології вирощування та зберігання урожаю. Для останнього інки навчилися змінювати природний ландшафт та пристосовувати його під свої потреби.

До слова Першими побачать атаки Росії: суворі тактики боротьби та виживання "арктичних воїнів"

Окрім цього, пряником для завойованих народів було також лояльне ставлення інків до інших релігій. Погодьтеся, далеко не кожна імперія так шанобливо приймала до себе нові території. Щоправда, окрім вмілої дипломатії, інки не цуралися і не надто благородних методів, як-от підкуп місцевої еліти.

Лише у крайньому разі правителі Тауантінсую вдавалися до військових кампаній. Однак не поспішайте уявляти собі грандіозну криваву різню. У порівнянні з європейськими баталіями тих часів битви південноамериканських народів більше скидалися на кулачні бої.

Яке в інків було озброєння

Озброєння у тамтешніх армій було досить примітивне. Найбільшу небезпеку становили луки та списи. Ще одним атрибутом була метальна мотузка, якою інки запускали невеликі каменюки.

Амуніція теж бажала кращого. Щити здебільшого були з дерева або шкір тварин. Про обладунки, звісно, не мовилось. Єдиний їх елемент – шолом, але володіли ним далеко не усі. А на ногах у воїнів були звичайні сандалі.

На відміну від оснащення, військовий вишкіл інків був на високому рівні. Хлопців починали навчати премудрості війни уже з десятирічного віку. Військовозобов'язаними були всі чоловіки від 25 до 50.

Тож хоч-не-хоч доводилося тримати себе у формі, щоб не дати маху, коли імператор покличе у черговий похід. Найважливішою ж рисою армії інків була залізна дисципліна. Самовільно покидати лави війська чи, наприклад, навіть відбирати їжу в завойованих племен воїнам Тауантінсую було заборонено під страхом смерті.


Військові були зобов'язані тримати себе у формі / Фото Tour in Pery

Бігуни для новин ворогів

Надійно також працювала розвідка. Інформація про стан справ у ворожих таборах поширювалася швидко завдяки уже згаданій інфраструктурі доріг та широкій поштовій мережі.

Транспортних засобів континент на той час не знав, однак швидкість доставлення новин забезпечували спеціальні бігуни, які передавали дані один одному. Це було щось на кшталт цілої естафетної мережі.

Варто прочитати Карколомна хитрість для СРСР: як УПА "вигризала зубами" незалежність України

Здебільшого ж завоювання інками нових територій відбувалися без бойових дій. Зазвичай достатньо було лише застосувати добре прокачану дипломатію чи пограти м'язами, вишикувавши перед містом багаточисельну армію. Проте така стратегія інків виявилася зовсім недієвою, коли потрібно було дати відсіч чужинцям з-за океану.

Іспанські конкістадори на чолі з Франсіско Пісарро прибули на західне узбережжя Південної Америки у 1532 році. Тут важливо зазначити, що до зустрічі з непроханими гостями з Європи інки не знали кількох звичних для Старого Світу речей.

Ми вже згадували про відсутність писемності. Окрім цього, у них не було карт місцевості, цементу (усі будівлі зводилися за унікальною технологією без використання будівельної суміші), колеса (переміщалися інки тільки пішки), заліза, пороху та коней. Останні 3 пункти відіграли ключову роль у фатальному для інків стику 2 цивілізацій.

Окрім цього, незадовго до приїзду Пісарро та його команди в інків з'явився новий імператор. Атауальпа прийшов до влади після кривавих міжусобиць із братом та його прибічниками та сповна освоїтися на верховній посаді ще не встиг.


Новий імператор інків Атауальпа / Фото Музею європейської культури

Конкістадори, звісно, не знали про ці події. Та й, зрештою, прибуло їх на тихоокеанське узбережжя Південної Америки всього 200. Проте хлопці у загоні Пісарро, яких цікавило на новому континенті винятково власне збагачення, підібралися аж ніяк непрості.

Усі вони були загартовані боями у центральній Америці під час загарбницької кампанії Кортеса. Тож конкістадори чудово знали про свої переваги над місцевими племенами.

Ключова подія у протистоянні інків та конкістадорів, а, можливо, й в історії усього континенту, відбулась 16 листопада 1532 року. Атауальпа на чолі майже стотисячної армії прибув до міста Кахамарка, де домовились зустрітися з Пісарро та його людьми.

Імператор інків не сприймав іспанців як серйозну загрозу. Йому було цікаво подивитися на дивних прибульців. На своїй території він був напівбогом. Ніхто з підданих не смів навіть глянути у вічі верховному вождю. Що йому було боятися купки іспанців, які, за повідомленнями шпигунів, не становили жодної небезпеки?

Саме тому Атауальпа взяв із собою на зустріч тільки незначну частину війська – за різними оцінками, від 5 до 7 тисяч. Інші солдати залишилися чекати за містом.

Важливо "Зелені берети": як бійці США пошили в дурні найстрашнішу в'язницю В'єтнаму

Конкістадори підготувалися до знайомства з інками, як до останньої битви у житті. Пісарро заховав своїх людей у засідці. Своєю раптовою появою їм вдалося до смерті налякати військо Атауальпи, яке ще й прибуло на зустріч без зброї.

Особливо нажахали інків вершники, які для них скидалися на міфічних кентаврів. На додачу Атауальпа відкинув принесену йому іспанським священником Біблію. Піренейці розцінили цей жест як образу самого короля і відкрили вогонь.

Тільки уявіть, який жах відчули інки, які ніколи не бачили вогнепальної зброї. Від страху вони забули про свою чисельну перевагу і кинулися втікати хто куди. Конкістадорам при цьому вдалося захопити у полон Атауальпу.

За своє звільнення наляканий імператор пообіцяв іспанцям заповнити 1 кімнату золотом та 2 сріблом. Ті радо погодилися на такий обмін. Проте коли піддані Атауальпи виконали умови, Пісарро стратив вождя інків.

В імперії почався справжній хаос. Підкорені племена перестали платити податки, економіка держави посипалась. Окрім цього, місцеве населення почало потерпати від холери й віспи, які потрапили на континент із Європи. Тим часом конкістадори, скориставшись ситуацією, взяли Куско та призначили нового імператора-маріонетку.

Протягом наступних 40 років інки, які заховалися у горах, відчайдушно вели партизанські війни проти іспанців. Врешті останнього імператора Тауантінсую Тупака Амару конкістадори привселюдно стратили у 1572 році на центральній площі Куско.

Пізнавально Великий воїн древнього Єгипту чи розпіарений самодур: хто такий Рамзес II

Територія держави інків стала частиною колоніальної іспанської імперії, яка проіснувала тут аж до початку XIX століття. Самі ж інки залишили вагомий слід в історії континенту.

Вимощені каменем міста та дороги й досі знаходять на колишній території Тауантінсую. Імперії, не схожої на жодну іншу в історії людства. Збудованої завдяки тому, що інки зуміли освоїти мистецтво війни, у якому вони, якщо, й не були богами, то принаймні на статус напівбогів без сумніву заслужили.