Бойові солдати з небес, безстрашні воїни, які стрибають і вмирають. Прямолінійні чоловіки, які носять зелені берети.

До теми Їхнє завдання – ліквідація: як озброєний до зубів HRT стежить за безпекою у США

Такими словами починаються слова пісні про американські Сили спецоперацій. Трек став міжнародним хітом наприкінці 1960 років. Він прекрасно демонструє всю суть, потужність і відвагу роду військ.

Друга світова війна показала світу, що ведення традиційних методів війни не завжди приводить до перемоги. Особливо це стосувалося тих битв, де суперник переважає у кількості людей і техніки.

Так почали зароджуватися підрозділи, що виконували підпільні завдання. Почалася ера шпигунства. Переможці Другої світової війни чудово розуміли, що кінець війни – це насправді лише початок нового протистояння.

SEAL та DELTA добре зарекомендували себе у корейській війні в 1950 роках. Проте протистояння між обома Кореями – далеко не єдиний конфлікт на земній кулі, у якому були зацікавлені США.

США випереджали ймовірну загрозу від СРСР

Чергове протистояння відкрили у районі південно-східної Азії – В'єтнамі. Окрім усього цього на п'яти наступав Радянський Союз, який постійно пхав свого носа у справи інших країн.

Варто прочитати Ми багато воювали, – експосол США про те, чому американське військо не піде проти Росії

Штати намагалися дати гідну відсіч і розпочинали протистояння із "совєтами" десь на периферії, як-от той же В'єтнам. Хоч відкритого збройного конфлікту між Москвою та Вашингтоном не було, у Пентагоні не виключали можливості розвитку такого сценарію.

Колишній спецпризначенець Дональд Міллс розповів, що мета створення Сил спецоперацій – це можливість ведення в бою нетрадиційних методів війни.

Такі підрозділи можна було б використовувати у Європі у разі небезпеки з боку Росії. У 1950 роках це була цілком реальна загроза,
– пояснив Міллс.

Перший бойовий досвід "зелені берети" здобували під час В'єтнамської війни. Там у командос було кілька завдань. Одне з найголовніших – тренування місцевих. Вони робили для них усе:

  • готували до проведення диверсійних операцій;
  • вчили використовувати новітнє озброєння;
  • навчали тактики ведення бою.

Подібні місця навчання ділили на табори й за різними оцінками їх було близько 200, розкиданих у різних регіонах країни. Паралельно з цим, "зелені берети" постачали в'єтнамців екіпіруванням та провізією. Їхню роль у тій війні можна назвати радше наглядовою, адже більшість бійців були інструкторами.

Зелені берети
В'єтнамська війна стала для "зелених беретів" бойовим дебютом / Фото U.S. Army

Деякі хлопці входили до спеціальних загонів, які відповідали за пошук ув'язнених союзників та американців. Відповідно планували різні операції з порятунку.

Фактично, В'єтнам сформував "зелених беретів". Особливість місцевості допомогла загартувати бійців, які самотужки можуть виконувати такі завдання, на які зазвичай відправляють кілька сотень військових.

Ексспецпризначенець Джо Луп'як відзначив, що ССО – це ще й економічно вигідне використання сили. Навіщо посилати на завдання цілий батальйон, якщо можна використати невеликий підрозділ із 12 людей.

Ба більше, ні в кого не виникне запитань, якщо з поля зору зникне всього 12 людей. З батальйоном так не вийде. Ти просто садиш їх у літак і відправляєш на завдання,
– згадав він.

Однією з найвизначніших операцій "зелених беретів" у В'єтнамській війні був рейд на в'язницю Сон Тай у 1970 роках. Це була масштабна пенітенціарна установа, куди зазвичай кидали полонених іноземців, зокрема американців.

Для порятунку більше ніж 60 ув'язнених американців-військових відібрали групу "зелених беретів", які впродовж місяця розробляли план евакуації. Тренувалися по 16 годин на день. Урешті-решт Сон Тай удалося захопити.

До слова Щури в грудній клітці полонених: як проєкт Phoenix "викачував" інформацію у В'єтнамі

Перемогти вдалося не лише тому, що "берети" добре стріляють чи можуть витримувати нелюдські навантаження (хоча їх і до такого готували), а тому що підготовка до місії охоплювала й інтелектуальну складову. Їм вдалося обвести в'єтнамців довкола пальця. Вони прикинулися своїми.

Сили спецоперацій нерідко працюють з іншими підрозділами армії США. Коли наших військових відправляють до якоїсь країни на завдання, то вони знатимуть мову, традиції, культуру, місцевість і навіть соціальні норми, які є усталеними в тій чи іншій країні.

Коффман

Спецпризначенець

Перший бійців до лав Сил спецоперацій почали набирати у 1951 році. Відповідальним за створення нового відомства був полковник Аарон Банк. Він і вважається батьком-засновником "зелених беретів".

Серйозний чоловік, який добре знав якими мають бути командос, що спрямовані на виконання диверсійних завдань. Він і сам в 1940 роках працював у лавах французького руху спротиву.

Як полковник набирав бійців

У новоспечений підрозділ він набирав тих бійців, яких не брали на службу до регулярної армії. Історики описують перших бійців як кремезних, безстрашних чоловіків, які любили відриватися. То були дійсно кремезні воїни, але фізична складова ще не гарантувала остаточного прийняття до "зелених беретів".

Інтелект – головний "ключ" до успіху. Уміння мислити креативно й нестандартно та розв'язувати завдання завжди переважали над грубою силою. Як покаже час – саме розум та бажання вчитися стануть одними із головних критеріїв відбору для майбутніх "зелених беретів".

Ексспецпризначенець Джек Тобін згадав, що був у 1965 році свідком демонстрації "Ку-клукс-клану". У них був якийсь марш перед будівлею суду. З іншого боку дороги стояв дуже високий темношкірий чоловік. Він був в уніформі із зеленим беретом на голові.

Він дивився на цей марш, а члени демонстрації дивилися на нього і просто пройшли повз. Зелений берет навіть не ворухнувся. От тоді я й подумав: "Вау",
– сказав Тобін.

Створивши ССО, у бійців не було власної уніформи. На початках вони практично нічим не відрізнялися від звичних військовослужбовців. Однак, у керівництві вирішили, що для такого особливого підрозділу потрібна особлива уніформа. Принаймні берет.

Він повинен бути унікальним і відрізнятися від усіх інших військових головних уборів в країні. Так з'явилася ідея створення зеленого берета. Історія його насправді складна. Його кілька разів забороняли, потім повертали.

Пізнавально Операція Frankton: як 10 спецпризначенців обіграли військо Третього Рейху

Наприкінці 1950 років бійцям ССО навіть наказали позбутися його, тож їм довелося таємно носити свій берет. Проте остаточно берет повернувся у 1960 роках завдяки 35-му президенту країни Джону Кеннеді. Його називають "великим другом" американських спецсил.

"Зелений берет – це символ досконалості. Знак мужності. Символ відзнаки у боротьбі за свободу!" – казав Кеннеді.

У зелених беретів навіть унікальна латка. Меч пронизаний 3 блискавками. Наконечник меча символізує корінні народи, які брали участь у різних битвах і різними методами допомагали ССО.

Патч
Нашивка, на якій зображений меч із 3 блискавками / Фото U.S. Army

Про протистояння проти СРСР та виснажливу перевірку кандидатів у "зелені берети" – дізнайтесь у повному випуску програми.