Дуже красиве формулювання. Особливо на тлі того, що зараз дізнається країна про справу "Карфаген". Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Але в усій цій історії мене хвилює навіть не те, чому Кравченко зрештою пішов. Значно важливіше – хто прийде після нього. Бо якщо ми просто замінимо одну політично лояльну людину іншою, вся ця історія може повторитися.
"Одна сім'я" з НАБУ та САП
Пригадаймо, з чого все починалося.
Майже одразу після призначення Кравченка у 2025 році Верховна Рада поспіхом ухвалила закон, який суттєво розширював повноваження генерального прокурора і фактично обмежував процесуальну незалежність НАБУ та САП.
Тоді Кравченко переконував, що додаткових повноважень не просив. А про відносини з антикорупційними органами говорив красиво: тепер усі стануть однією сім'єю. "Давайте жити дружно".
Тільки суспільство цю "дружбу" чомусь не оцінило. Після протестів і величезного суспільного обурення зміни довелося відкочувати назад. А тепер, через рік, ми бачимо справу "Карфаген". І дізнаємося вже зовсім інші подробиці.
"Свої" колцентри і "чужі" колцентри
За даними слідства, в Офісі генпрокурора діяла схема кришування шахрайських колцентрів. Учасники організації систематично отримували хабарі за те, щоб не перешкоджати роботі офісів, які обманювали не лише українців, а й іноземців.
І тут особливо важливо те, про що говорила в нашому етері заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції Олена Щербан. За її словами, з приходом Кравченка Офіс генпрокурора централізував моніторинг таких справ.
Фактично колцентри поділили на "свої" і "чужі". Чужих атакували, своїх покривали.
Паралельно були скасовані конкурси на адміністративні посади в прокуратурі, після чого почалися масові призначення на керівні посади своїх людей.
І ось тут ми підходимо до головного. Це вже не історія про одного Кропиву й навіть не лише про одного Кравченка. Це історія про систему, яка дозволяє концентрувати величезну владу в руках людей, чия незалежність від політичного керівництва держави викликає дуже великі питання.
Відставка не лікує систему
Можна зараз радіти, що Кравченко пішов. Можна обговорювати "Канцлера", "Музу", Porsche, Loro Piana, Miu Miu, шуби, коштовності й знамените "кохати так королеву, а красти так мільйон". Це все розлітається соцмережами, тільки мем насправді зовсім не смішний.
Бо НАБУ і САП говорять про десятки мільйонів гривень, які могли легалізовувати через нерухомість, рахунки близьких, коштовності та інше майно.
І якщо після всього цього ми просто знайдемо нового генерального прокурора, посадимо його в те саме крісло і залишимо ту саму систему – що саме ми змінили?
Прізвище на дверях?
Олена Щербан, заступниця виконавчого директора Центру протидії корупції, у нашому етері сказала дуже правильну річ: головне зараз – не призначити нового прокурора, нову ручну людину. Потрібні законодавчі зміни й системний підхід.
І, зрештою, потрібен конкурс на посаду генерального прокурора – за аналогією з тим, як сьогодні формуються антикорупційні органи. А НАБУ і САП усе ще залишаються загрозою для системи.
Є ще одна деталь цієї історії, яка мене дуже непокоїть. За даними джерел "Української правди", під час обшуків у першої заступниці генпрокурора знайшли матеріали, які можуть свідчити про стеження за керівниками антикорупційних органів, їхніми родинами та підлеглими. А вже вранці 7 вересня в прокуратурі нібито отримали розпорядження систематизувати матеріали щодо НАБУ та САП.
Тобто навіть коли навколо самого Офісу генпрокурора вже розгортався величезний скандал, могла готуватися контратака на тих, хто цей скандал розслідує. І це після того, що ми вже пережили влітку 2025 року зі спробою забрати незалежність НАБУ та САП.
Тому я б дуже не поспішала говорити, що після відставки Кравченка ця історія закінчилася. Навпаки, зараз починається найважливіша її частина.
Питання тепер до президента
За інформацією джерел "Української правди", проти відставки Кравченка виступав Давид Арахамія. Але відповідальність за те, хто зрештою очолює одну з найвпливовіших правоохоронних інституцій країни, все одно політична.
І тому зараз питання не лише в тому, чому Кравченко пішов. Питання в тому, кого нам запропонують замість нього. Бо ми вже проходили історії зі "своїми людьми".
Ми вже бачили спробу послабити НАБУ та САП. Тепер бачимо справу про мільйонні хабарі за кришування шахрайських колцентрів усередині системи прокуратури. І якщо після всього цього відповіддю держави буде просто нове прізвище генерального прокурора – ми нічого не виправили.
Ми просто почали наступне коло. Тому зараз потрібен не новий "свій" генпрокурор. Потрібні правила, за яких генеральному прокурору взагалі не доведеться бути чиїмось "своїм".