Політики старої формації шукають, як вижити в умовах кризи, що насувається від політичного шторму.

Володимир Гройсман не приховує бажання позбутися опіки з боку Адміністрації Президента, яка намагається дистанційно керувати урядом та не нести жодної відповідальності.

Корупційні схеми, які продукує Банкова, не викликають в Гройсмана ентузіазму, оскільки йому пропонується витягати гарячі каштани з вогнища – продукувати гроші, які осідатимуть в кишенях господарів Банкової.

Головним кулуарним опонентом Гройсмана став одіозний Ігор Кононенко, який відповідає в команді Порошенка за креатив корупційних потоків.

Читайте також: Чому СБУ систематично наїжджає на малий та середній бізнес

Сценарій команди Порошенка на найближчий час полягає в підготовці до другого терміну. Цій меті підпорядковано всі політичні процеси. У не публічній сфері – концентрація силовиків на політичних задачах, очищення телеефірів від прямої критики президента, дискредитація опонентів та критиків режиму. У публічній – президент фактично розпочав виборчий тур Україною, перерізаючи стрічки в школах та відкриваючи театри та лікарні.

Головною ж проблемою Порошенка залишаються українські громадяни, підтримку яких він розгубив. Тому один зі сценаріїв переобрання на другий термін включає пошук зручного кандидата на другий тур, якого Порошенко міг би гарантовано перемогти. Поки серед претендентів цю роль називають ставлеників олігархів – Юрій Бойка, близького до Льовочкіна-Фірташа; Олега Ляшка, якого підтримує Ахметов; Вадима Рабіновича, який будує свій політичний проект разом Віктором Медведчуком, Геннадієм Кернесом та російським підприємцем Павлом Фуксом. Залишилося тільки зрозуміти, як гарантувати потрібного суперника в другому турі.

Тим часом Гройсман будує свою політичну ідентичність, щоб не асоціюватися з "Блоком Петра Порошенка", який, очевидно, вже не доживе до наступних виборів, а очікує на ребрендінг та можливе об'єднання з "Народним фронтом".

Читайте також: Як нікому не відома компанія хоче зайняти місце Shell на газовому ринку України

Про те, що Гройсмана цікавить його особисте політичне майбутнє, вказує і призначення представника уряду у парламенті. Ним став не юрист і не економіст, а колишній журналіст, випускник Київського університету Шевченка за спеціалізацією "Українська мова та література" Вадим Денисенко.

Саме він є відповідальним за піар Гройсмана протягом останніх місяців. До цього прославився тим, що представляв закон про зняття кримінальної відповідальності за неправдиві дані в електронних деклараціях, що спричинило протести Євросоюзу в контексті безвізового режиму.

Показово, що Денисенко до обрання в парламент працював у медіахолдингу аграрного олігарха Бахматюка. Те саме агрерне лобі, до якого також входить Юрій Косюк з "Нашої Ряби", називають опорою Гройсмана в самостійному політичному плаванні.

Водночас сам Гройсман має визначитися: підтримує він реформи чи їхню імітацію. Зокрема, весь енергетичний блок Гройсман поклав на свого віце-прем’єра Володимира Кістіона, який перетворився на своєрідного буфера, який відфільтровує прогресивні зміни до того, як вони потрапляють на стіл до прем'єр-міністра.

Читайте також: Який олігарх найбільш "ефективно" поповнює свої кишені грошима з держбюджету

Тим часом ширяться розмови про контакти на зовсім іншому флангу – Юлії Тимошенко з Арсеном Аваковим, який є фактичним лідером частини "Народного фронту" та головним представником партії в уряді. Тимошенко та Аваков обговорюють перетворення України на парламентську республіку, що знизило би ризики нині правлячих кланів у разі, якщо вони програють на виборах президента. Подібний сценарій, але в іншому форматі, разом з Віктором Януковичем Тимошенко опрацьовувала у 2009 році.

Для того, щоб зробити посаду президента нецікавою та знизити градус конкуренції, треба перерозподілити повноваження через зміни до Конституції, що потребує дві сесії та 300 голосів. Чи реально це зробити в ті сесії, які лишилися до виборів? Я в це не вірю.

Інша проблема – українські громадяни ніколи не були згодні відмовитися від прямих виборів президента. Вони хочуть обирати особу, з якої потім можна спитати про зроблене. Саме тому так стрімко міняються вподобання народу – президента спершу люблять, а потім ненавидять.

Читайте також: Хто стоїть за підвищенням цін на пальне

У цих умовах жоден сценарій домовленостей малоімовірний. А це значить, що на нас чекають бої без правил, де вартість призу залишається надзвичайно високою. І завдання всіх демократичних антикорупційних сил – знайти в своїх рядах єдиного кандидата, консолідація навколо якого зможе зламати нинішній корупційний статус-кво.