Серед них — найпотужніше за своїми повноваженнями Агентство із запобігання корупції й система електронного декларування, за яку там відповідають. Та якщо ж проаналізувати результати роботи, НАЗК, то багато речей стають очевидними.
Читайте також: Боротьба з корупцією в Україні: що не так у риториці Порошенка
За 2017-2018 роки з приблизно 2 мільйонів щорічних декларацій у НАЗК перевірили лише 615, що складає 0,03%. Майже половина всіх перевірених декларацій — це вище політичне керівництво, тобто Адміністрація Президента, Кабмін та народні депутати, а також судді й прокурори. Однак в 90% випадків ознак кримінальних корупційних правопорушень не знайшли.
Які обов'язки у НАЗК?Національне агентство з питань запобігання корупції — центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Запуск його роботи є однією з вимог Європейського Союзу щодо безвізового режиму з Україною.
Якщо ж вірити результатам роботи НАЗК за два роки, системної корупції в Україні немає. Майже всі чиновники й депутати, судді та прокурори – законослухняні громадяни, а на задекларовані ними ж мільйони доларів та десятки мільйонів гривень незрозумілого походження є нормою й звертати увагу на це взагалі не треба.
Як "зливали" роботу антикорупційних органів
Такі результати свідчать про одне: роботу антикорупційних органів та інструментів добре спланували й послідовно "зливали". У випадку з НАЗК і перевіркою е-декларацій це було зроблено у п'ять кроків.
Крок 1. Взяти під контроль керівництво органу і систему е-декларування. Агентство формувалось урядом Арсенія Яценюка, який боровся за контроль над ним з Адміністрацією президента Петра Порошенка. За два роки баланс впливів в керівництві мінявся, але не мінялось одне — результати роботи для громадян, в інтересах і за гроші яких цей орган створювався і мав працювати.
Систему ж е-декларування під контроль одразу взяла Адміністрація Президента — через свої спецслужби, які з самого запуску її контролюють.
Крок 2. Забезпечити ручний режим керування перевіркою декларацій. Маючи контрольоване керівництво і систему, для початку одразу відмовились від запуску автоматизованої перевірки. Це та сама автоматизована система, яка мала автоматично зіставляти дані в декларації між собою та з попередніми декларація, звіряти з реєстрами.
Тоді можна було б виявити невідповідності і ранжувати декларації так, аби першими в черзі на повну перевірку були ті, у яких виявили найбільше ознак корупції. Якби така система була одразу запущена, їй би знадобилось лише кілька днів, щоб зробити базову перевірку мільйона декларацій.
У НАЗК так і не пояснили причини відмови, але сталося це після того, як за вказівкою Порошенка система була "кардинально перероблена" та взята під контроль спецслужбами.
Крок 3. Запустити перевірки потрібних декларацій так, щоб в них нічого не знайшли. Це було зроблено внутрішніми рішеннями НАЗК, які активно допомагав розробляти Міністр юстиції Павло Петренко з "Народного фронту" за дорученням вже прем'єра Володимира Гройсмана.
У НАЗК затвердили такий порядок, щоб декларації на ділі не перевіряли: без логічного та арифметичного контролю, без зрозумілої черговості, затверджуючи результати навіть без перевірки інформації, без оцінки задекларованих активів.
Читайте також: Е-саботаж: як депутати намагаються знищити кримінальну відповідальність за незаконне збагачення
Так з'явились результати перевірки декларацій міністра юстиції, під час якої не було отримано відповідей на запити до шести органів, зокрема самого Мін'юсту; результати перевірки декларації прем'єра Гройсмана, до статків якого журналісти мали багато питань, а НАЗК — жодного.
У НАЗК заявили, що не знайшли грубих порушень у декларації Гройсмана
Справу колишнього військового прокурора сил АТО Костянтина Кулика, яку розслідувало НАБУ, у НАЗК розглядали два роки й зрештою зробили висновки про відсутність порушень.
Читайте також: Корупційна схема закупівлі старих двигунів: як підприємці разом з нардепами наживаються на війні
Це ж стосується перевірки декларації судді Окружного адміністративного суду Павла Вовка, якого НАБУ під час обшуку застали в незадекларованому будинку, а НАЗК — нічого не побачили.
Крок 4. Заблокувати НАБУ можливість розслідувати корупцію в деклараціях. 8 грудня 2017 року НАЗК закрило доступ НАБУ до реєстру електронних декларацій, і в цей же день прийняло незаконне рішення, яким зобов'язало НАБУ отримувати в них дозвіл на відкриття кримінальних проваджень на основі даних з е-декларацій.
Для порівняння: з офіційних результатів перевірки на їх сайті я нарахувала всього 7 декларацій, в яких знайшли ознаки незаконного збагачення. Водночас лише НАБУ станом на літо 2018 року вже розслідувало 54 таких справи.
Ініціативу НАЗК одразу підтримали в парламенті – депутати зареєстрували законопроекти, які пропонували таку вимогу узаконити.
Крок 5. Обійти автоматизовану перевірку, яку навіть попри весь саботаж таки змусили запустити. 21 грудня 2018 прийняло рішення внести зміни до порядку перевірки декларацій, які дозволяють обійти автоматизовану систему й обмежують можливість громадського контролю.
Які наслідки таких кроків
Все це – для того, щоб під час підготовки до президентських та парламентських виборів ускладнити доступ громадян до оперативної інформації про кандидатів. Й водночас маніпулювати свідомістю українців через власні телевізійні канали.
Втрачено два роки. Враховуючи, що строки давності для кримінальної відповідальності за декларування неправдивої інформації – 3 роки, то через рік всі декларації найвищого керівництва держави за 2015 перетворяться в "нульові".
Найжахливіше — що в результаті цієї бутафорії, в яку перетворили роботу органу, ніхто вже давно не сприймає НАЗК серйозно. Хоча е-декларації, їх перевірки, необхідність пояснювати своє майно й кримінальні провадження за неможливість це зробити — один із важливих і дуже серйозних фільтрів для політичної верхівки.
Читайте також: Своїх не чіпає, чужих б'є: як політична еліта безсоромно використовує НАЗК у корисних цілях
Крім того, всі ці дії відбуваються на замовлення правлячої "еліти". Створене нею НАЗК діє під її ручним управлінням, в її інтересах та за їх вказівкою. І найголовніше свідчення того, що всіх все влаштовує – це те, що парламент, який міг би виправити ситуацію, так і не спромігся прийняти відповідного закону.
Адже у Раді знають цінність контрольованого й політично залежного органу, який може роздавати індульгенції, тому й залишають все як є. Фактично, цементують власну безвідповідальність і доступ до керівних державних посад.
А крім цього, оплачують це грошима українців, витрачаючи сотні мільйонів грошей платників податків на НАЗК, яким користуються в своїх політичних цілях та використовують як інструмент розправи над політичними опонентами.