Журналіст Мелік Кайлан вказав, що для України зараз склалися несприятливі умови: наступ Росії на Сході, постійні повітряні атаки, повільна допомога союзників, загроза дуже холодної зими. На тлі цих обставин все частіше лунають розмови про припинення вогню. Останнім часом низка західних ЗМІ пишуть про можливість обміну окупованих територій на вступ до НАТО. Експерт пояснив, чому такий компроміс є небезпечним для України.

Дивіться також Напад на Україну: коли розвідка США дізналася про план Путіна і як відреагував Байден

Як Путін планує обвести навколо пальця Україну та Захід

Журналіст нагадав, що, відповідно до договірного права, НАТО не приймає нових членів, які перебувають у стані конфлікту чи навіть у замороженому конфлікті. У результаті вступ займе час, і Росія не стоятиме на місці. План Кремля має приблизно такий вигляд: Зеленський змушений поступитися окупованими територіями в обмін на обіцянки вступу до НАТО. До того часу, коли гарантії безпеки від НАТО набудуть чинності, ультранаціоналістичні елементи в армії повстають і влаштовують переворот проти Зеленського за те, що він віддав Донбас і Крим. Захід рішуче засуджує протестувальників. Тоді Путін заповнює український ефір пропагандою про віроломство Заходу, агонічно повільну та недостатню підтримку союзників України, уявну готовність Заходу знекровити Україну як проксі, антидемократичну централізацію влади Зеленського тощо.

Неприємний, але повчальний досвід Грузії

Увесь цей сценарій Москва відіграла з Грузією. Коли росіяни вторглися в цю країну в 2008 році, вони зміцнили свій контроль над її сепаратистськими регіонами – Південною Осетією та Абхазією. Тодішній президент країни Саакашвілі, побачивши брак рішучості у Заходу, оголосив про одностороннє припинення вогню, відійшов від лінії фронту та врятував свою країну від зникнення.

Мирні умови, запропоновані Москвою Тбілісі, були настільки односторонніми, що Саакашвілі відхилив їх, сказавши – і це важливо – "проти мене буде здійснено народний переворот". Путін вимагав, аби Грузія назавжди відмовилася від сепаратистських регіонів, а Саакашвілі пішов би у відставку.

Натомість Москва задовольнилася окупацією сепаратистських зон і введенням військ в інші місця. Далі Росія продовжувала проникати на грузинську землю, а також спровокувала зміну режиму в 2013 році, втрутившись у національні вибори та добившись обрання консервативного націоналістичного олігарха замість Саакашвілі. Тбіліський олігарх Іванішвілі все ще при владі, залаштунковий ляльковик, але тепер також відверто промосковський партизан. Як це можливо в країні, яка ненавидить Росію? Той самий Іванішвілі спочатку прийшов до влади, пропонуючи спокійне життя грузинам, позбавлення від чвар і конфронтації, зневажаючи мінливу підтримку та цінності Заходу, створюючи своєрідний міраж позаблокової Грузії. Натомість він невблаганно подарував Москві незалежність своєї країни.