Через незламний дух йому дали позивний "Броня". Він був командиром танку. Разом із двома бойовими товаришами його взяли у заручники 18 січня 2015 року. Це було під час операції поблизу селища Спартак і Донецького аеропорту.
Читайте також: Мати полоненого знепритомніла, почувши голос сина
Майже три роки вдома на бійця чекає дружина Вікторія. Разом молоде подружжя прожило лише рік. Історію героя жінка описала у блозі для видання "Українська правда. Життя".
Вона пригадує, що повістка Богданові прийшла, коли сім’я планувала спільну подорож. Замість романтичної відпустки чоловік поїхав у військкомат, далі – АТО.
Читайте також: Обмін полоненими: опубліковано найгучніші прізвища бойовиків, яких віддала Україна
18 січня 2015 року жінці зателефонували представники "донських казаків" і сказали, що Богдан у них в полоні.
Це був вечір жаху, паніки й страху, я не розуміла, що відбувається і як з цим впоратися,
– пригадує Вікторія.
При цьому представники СБУ не могли визначити місцезнаходження Пантюшенка, тож вважали його не полоненим, а зниклим безвісти.
"Наприкінці квітня 2015 року Богдана та ще кількох хлопців відбили у "казаків" та перевели до будівлі колишньої СБУ у Донецьку. Там їх регулярно, кожного дня водили на примусові роботи. Звідти він мав можливість кілька разів на тиждень виходити на зв'язок. Розмови були короткі. Але з них я знала, у якому стані мій чоловік, і могла прослідкувати його пересування", – пише дружина.
Зараз жінка уважно стежить за кожною зустріччю у Мінську. На жаль, у списках полонених, які 27 грудня повернулись на територію, що контролює Україна, танкіста Богдана Пантюшенка не було.