Це агресія, і вона нагадала багатьом, у тому числі в Україні, що взагалі-то у нас вже 5-й рік триває військовий конфлікт на сході України, який щодня може перейти в активні бойові дії. І оскільки ніхто не розуміє, що в голові у президента Росії Володимира Путіна, тому до війни треба готуватися завжди.
Читайте также: Чому Росія розпочала військову агресію в Азовському морі: відповідь українського адмірала
Ставитися легковажно чи іронічно до загрози військового нападу все ж таки не варто. Якщо військові володіють інформацією про збільшення кількості техніки і особового складу біля українських кордонів, то справді необхідно підсилювати свою оборону.
Тому я точно не берусь аналізувати, які саме дії мають вчиняти військові і треба чи не треба запроваджувати воєнний стан. Адже навіть, коли він закінчиться, російська загроза нікуди не зникне, тим більше за місяць. Але через воєнний стан не треба забувати і про наші внутрішні українські загрози.
Агресія Росії в Азовському морі
Перед тим, як їх перерахувати, хочу наголосити, що питання визволення українських моряків, які потрапили у пастку росіян, а тепер ще й перебувають у СІЗО – надзвичайно важливе. Про цих людей неможна забувати.
Приємно вразили мешканці Криму, які одразу відгукнулися на заклик допомоги у соцмережах і принесли їжу, одяг, гроші і все, що треба для того, щоб забезпечити хлопців у СІЗО. Українці вміють допомогати один одному, навіть на окупованій території.
Але повернемось до внутрішніх загроз, які небезпечні і в період дії воєнного стану. Перша загроза – це місцеві бандити. У перший же день запровадження воєнного стану, його специфічні особливості відчули мешканці Одеси. Там активісти протестують проти одного сумнівного будівництва.
І коли запрацював воєнний стан, на скандальне будівництво спробував заїхати Камаз із будівельними матеріалами. Машину охороняла поліція, яка відштовхнула активістів, посилаючись на воєнний стан. Це будівництво не пов’язано з українсько обороною. Та й президент пообіцяв, що права громадян не будуть обмежуватись воєнним станом. Але в Одесі своє розуміння, як він має діяти.
Провокації проти Анатолія Гриценка в Одесі
У цей же день в Одесі, 30 тітушок влаштували провокацію проти Анаталія Гриценка, який збирається брати участь у президентських виборах. Вони не пустили його на радіоефір і побили кількох його соратників. Довелося втрутитися поліції.
Читайте также: Як путінський олігарх Фукс веде розкішний бізнес в Україні: скандальні деталі
В Одесі давно вже існує величезна проблема з правоохоронними органами. У цьому регіоні найбільше нападів на громадських активістів. І чомусь мені здається, що питання безпеки країни, російської агресії не дуже хвилюють одеську політичну і бізнес еліту, а також тітушок, які працюють на неї.
Тому в Одесі давно вже настав час приймати кадрові рішення і призначати нових керівників правоохоронних органів. Це питання безпеки не тільки одеситів, адже ця область живе у воєнного стані.
Ще одна загроза, персональна. Я кажу про Віктора Медведчука, кума Володимира Путіна, який не приховує свої дружби з російським президентом. Медведчук – вже повноцінний олігарх. У його родини є бізнес в Україні і Росії, з ним пов’язані кілька українських телеканалів, він є членом партії, у якої є шанс потрапити у парламент.
Його позиції тільки закріплюються в Україні. Але також особливість Медведчука у тому, що він, хоч і друг Путіна, але живе тут. Він його очі і вуха ворога у війні. З ним треба не бізнес вести, а приховувати усю можливу інформацію про нацбезпеку, українське військо і звісно воєнний стан.
Віктор Медведчук
І ще одна загроза – корупція. Я все ж сподіваюся, що воєнний стан був запроваджений не заради самопіару президента, його фотографій у військовій формі і підготовки до виборів. А що це вимушене рішення, яке довелось приймати не від хорошого життя, а тому що існує потенційна небезпека. І про це треба розповідати світу і повертати його увагу до України.
Але небезпека і нестабільність завжди лякає інвесторів. Гроші люблять спокій, мир і тишу. Тому красти, коли в країну і так не біжать натовпами інвестори, а й ще ворог можливо прийде, – це за межами добра і зла. Також не треба забувати про фактор виборів. Використовувати воєнний стан, як фішку кампанії не варто, це дуже цинічно.
Тож сподіваюсь, що Росія найближчим часом не піде на загострення конфлікту, українська армія стане ще сильнішою, а політики і чиновники повернуться до економічних реформ, привабливих для нових інвесторів, а не тільки чиїхось друзів.