Загадкова територія утворює на карті трикутник з умовними вершинами на Бермудських островах, Пуерто-Ріко та південній Флориді. У цих межах за незвичайних обставин зникли багато кораблів та літаків.
Читайте також: Одна історія. Кому вдалося втекти з найвідомішої в'язниці, що оточена крижаною водою та акулами
Перша згадка про аномальну зону з'явилася у 1950 році в публікації журналіста Джонсона, в якій він описував загадкові зникнення суден, літаків і човнів у цьому регіоні та назвав його "Морем Диявола".
Назву "Бермудський трикутник" популяризував Вінсент Гладіс у своїй статті в 1964 році, а ще більшої слави зона набула після публікації однойменної книги Чарльза Берлиця. У ній автор виклав факти таємничих зникнень літаків і суден, а також описав випадок зі зникненням п'яти літаків ВПС США. Книга стала бестселером і породила безліч версій: шторми, втручання інопланетних сил, діри у просторі і навіть загублена цивілізація Атлантиди, яка нібито ховається глибоко під водою саме на цій території.
Чарльз Берліц виклав факти таємничих зникнень літаків і суден, і книга стала бестселером
Проте вже наступного року інший дослідник, Лоуренс Куше, видав книгу під назвою "Бермудський трикутник – таємниця відкрита", у якій проаналізував факти, вказані у книзі Берлиця, і зазначив, що багато з них були недостовірними або простими перебільшенням. Утім, цікавість до аномальної зони не згасала, вчені продовжували ретельно досліджувати територію, а люди поширювати нові версії та чутки про чергові загадкові зникнення.
Існують свідчення, що у 1992 році під час дослідження дна території Бермудського трикутника, вчені виявили у самому центрі зони велику піраміду. Її розміри начебто втричі перевищували розмір піраміди Хеопса. Впродовж місяця дослідники вивчали піраміду і визначили, що матеріал, з якого була зроблена піраміда, був настільки гладкий, що на його поверхні не закріпилася жодна жива істота морського дна. Не було виявлено на ній і жодних поділів на блоки, як у звичних для нас пірамід. Проте ніяких офіційних звітів про дослідження підводної піраміди на території Бермудського трикутника не існує. Можливо, вони були засекреченими урядом. Або ж це була лише чергова вигадка зацікавлених людей.
Жодних офіційних звітів про дослідження піраміди на території трикутника не існує
Ще однією версією, яка не отримала підтверджень, було припущення, що на території цієї зони розташований затонулий материк Атлантида. За легендою, джерелом енергії міста були кристали, які надсилали хвилі з глибин океану. Саме вони, вважається, викликають перебої в роботі навігаційних приладів техніки. Жителі Пуерто-Ріко і досі розповідають, що часто спостерігають невідомі об’єкти, які вилітають просто з глибин океану, яскраво світять і злітають по зигзагоподібній траєкторії.
Було припущення, що на території цієї зони розташований затонулий материк Атлантида
Вчені скептично ставляться до неймовірних теорій, які панують довкола так званого Бермудського трикутника. Вони знайшли багато пояснень аварій суден та літаків.
Одним із таких є скупчення гідрантів метану на морському дні. За їхніми припущеннями, бульбашки метану здіймаються на поверхню і вибухають. Гігантські бульбашки здатні не тільки потопити корабель, але й збити літак. Завдяки цій версії можна пояснити не лише аварії але й мертві тіла екіпажу, яких знаходили зовсім непошкодженими, адже люди просто задихалися від отруйного газу ще до того, як корабель йшов на дно.
Ще одним поясненням є геомагнітні поля на території трикутника, які і призводять до збоїв навігаційних приладів.
Вагомий вплив на погодні умови в зоні робить потік Гольфстріму. Ця течія охоплює зону завширшки майже 80 кілометрів і легко може збити з курсу корабель. У Бермудському трикутнику розташовані одні з найглибших западин у світі, деякі з них йдуть вниз на 8,5 кілометрів. Залишки кораблів могло поглинути море.
Погодні умови на території також значно впливають на пересування літаків та кораблів по цій території. Карибсько-атлантичні шторми спричиняють небезпечну погоду. Тут часто спостерігаються руйнівні урагани, а також велетенські хвилі. Супутники фіксують хвилі у 25 метрів на відкритому просторі.
Читайте також: Одна історія. Як експеримент із простором і часом в США навів шалений жах на всіх його учасників
Історія Бермудського трикутника бере свій початок ще від записів Колумба, який зазначав, що "в цій області спостерігаються дивні танцюючі вогні на горизонті", "язики полум'я у небі" і "перебої в навігаційних пристроях". Таємницю цієї зони намагаються розгадати вже кілька століть. Щоразу здається, що відповідь зовсім близько, проте кожна з них не сприймається однозначно і призводить до появи нових версій та здогадок.