У далекому 1850 році на острові у затоці Сан-Франциско за наказом президента США почали будувати форт, на якому було встановлено 110 далекобійних гармат.
Читайте також: Одна історія. Прогрес ціною радіоактивного зараження: до чого призвели випробування американців
Таке рішення було прийнято внаслідок "золотої лихоманки", яка у той час поширилася штатом. Згодом форт почав розглядатися армією як ідеальне місце для утримування військовополонених, спочатку Громадянської, а згодом й іспано-американської війни, адже крижана вода та сильні течії забезпечували природну ізоляцію острова.
Острів Алькатрас у 1895 році
Через 60 років від форту залишився лише фундамент й на його місці розпочали будівництво новітньої в’язниці суворого режиму. До 1920 року великий тюремний корпус на три поверхи був практично заповнений в’язнями.
Таким чином "Алькатрас" став першою армійською в’язницею тривалого утримання й отримав репутацію місця з жорстоким ставленням до порушників та суворими дисциплінарними заходами.
В’язниця "Алькатрас"
Проте через високі витрати на утримання тюрми Міністерство оборони у 1934 році вирішило її закрити, тож будівля була передана на утримання Міністерству юстиції.
Рівень злочинності у США стрімко зріс у часи "Великої депресії". Почався період організованої злочинності – великих мафіозних сімей й окремих гангстерських угруповань. Через такий спалах злочинності уряд вирішив знову відкрити "Алькатрас", цього разу вже як федеральну в’язницю.
Читайте також: Одна історія. Як експеримент із простором і часом в США навів шалений жах на всіх його учасників
В "Алькатрасі" планували ізолювати від суспільства найнебезпечніших зловмисників й тим самим налякати тих, які ще перебували на волі. Голова Федеральних в’язниць Санфорд Бейтс разом із головним прокурором ініціювали реконструкцію місця утримання.
У камери була проведена електрика, а всі службові тунелі були замуровані, щоб уникнути можливості проникнення до них, переховування й подальшої втечі арештантів.
В’язниця "Алькатрас"
Тюремний корпус містив 600 камер і був розбитий на блоки: А, B, C і D. Останній – вважався найсуворішим. Окрім того, у приміщенні були окремі ізолятори, в які відправляли непокірних в’язнів, здебільшого на один чи два дні, проте за серйозні порушення іноді й на триваліший термін.
В ізоляторі був обмежений раціон із хліба і води, замість туалету – дірка в підлозі, суцільна темрява, нестерпний холод, а матрац видавали лише для сну вночі.
В’язниця на Алькатрасі
Хоча для деяких і робили виняток, такими стали Аль Капоне та Кулеметний Келлі, який тоді вважався "ворогом держави №1". Впродовж 29-х років функціонування в’язниці, арештанти намагалися здійснити втечу 14 разів.
Кулеметний Келлі
Відчайдушне бажання опинитися на волі, яка здавалася такою близькою, адже відстань від острова до берега була незначною, не зупиняв ані страх перед крижаною водою, ані перед акулами чи зброєю стражів.
21 березня 1963 року в’язницю на Алькатрасі закрили. Згідно з офіційною версією, це було зроблено через надто великі витрати на утримання ув’язнених на острові, оскільки все регулярно доводилося завозити з материка.
Читайте також: Одна історія. Як податки змусили американців вибороти незалежність
У 1971 році острів зробили частиною Національної зони відпочинку "Золоті ворота", а ще через два роки його відкрили для екскурсій. Тепер його щорічно відвідують понад мільйон туристів.
Про відчайдушні спроби втечі із в'язниці "Алькатрас" – дивіться у програмі.