Альтернативна історія: чи могла Україна втримати південь у березні 2022-го

Прогалина в прогнозі

Результат на війні – комлексна річ, звичайно. Але в тому числі просто погляньте на публічні дискусії в нас щодо загроз із півдня десь так у 2018 – 2020 роках.

Цікаве Росія хоче завалити ЗСУ "живим м'ясом": чому це не спрацює

В нас все в основному зводилося до обговорення загроз висадки морського десанту чи блокади. Тобто винятково морський вимір. Хоча за радянсько-московською доктриною, масштабні морські десанти передбачається робити, щоб довершити розгром ворога. А блокада хоча і створює значні проблеми, але сама по собі не може допомогти досягнути рішучого ефекту.

Водночас майже не було про те, що ворог створює перевагу в силах і засобах на окупованому півострові й проривається через перешийок, виходячи власне на материк. Тобто основні дії ворога носять наземно-повітряний характер за другорядної доповнювальної ролі саме морського компоненту.

Важливо Як загибель українських диверсантів вкотре зганьбила "другу армію світу"

Занадто дорога помилка

Хоча ясно, що дискусії хоч і показові, але другорядні речі. Основне, чому на півдні сталося так, а не інакше, – це брак сил пропорційно наявним завданням. І брак реалістичного планування – на жаль.

Доказ тому – це відсутність мінування і знищення тих же ж мостів через Дніпро на Херсонщині. Тоді б не було просування ворога далі на Миколаївщину і необхідності з важкими боями відвойовувати західну Херсонщину.