Більшість загинули, а хто вижив – отримали інвалідність: історія роти мобілізованих з Донецька

З 2014 по 2022 рік кремлівські злочинці обходилися без примусових масових мобілізацій жителів Донбасу, однак намагалися по максимуму забруднити руки всім місцевим мешканцям: аби ті не стільки підтримували повернення територій під контроль України, скільки боялися відповідальності за свої злочини. Шахтарів та інших "військовозобов'язаних" регулярно возили на так звані польові збори, де нічому не вчили, однак складали списки всіх учасників для передачі їх Києву. Мовляв, шляху назад немає.

Дивіться також Гинуть, але воюють з мріями про революцію: що відбувається в елітній Таманській дивізії Росії

Крім того, окупанти достатньо активно фінансово мотивували чоловіче населення долучатися до окупаційних лав. Саме так за перші 8 років війни Кремль залучив до безпосередньої служби зі зброєю понад 40 тисяч жителів Донеччини та Луганщини. Так званих "ветеранів", колаборантів та відправлених у запас рашисти хотіли зробити кістяком угруповань "ДНР" та "ЛНР" на початку повномасштабного вторгнення. Однак бажання Москви знищити якомога більше українців (жителів Донбасу росіяни такими й вважають) призвело до того, що крім типових зрадників у бій погнали й десятки тисяч геть непідготовлених та не мотивованих цивільних: студентів, діячів культури, комунальників, дрібних "чиновників" та навіть підлітків, які зустрічалися військкомам на вулицях і не мали при собі документів.  

Більшість із цих мобілізованих вже давно загинули, залишилися без рук та ніг або ж за гроші отримали інвалідність та білий квиток, але потреба у "гарматному м'ясі" для окупантів стала ще гострішою. То ж вже найближчим часом на окупованих територіях відбуватиметься справжнє полювання за будь-якими чоловіками, що хоча б у теорії можуть пересуватися та тримати у руках зброю. При цьому забиратимуть рашисти навіть тих, хто вірою та правдою служив їм усі ці роки, аби тільки не відправлятися у бій. Як це відбуватиметься, дуже легко спрогнозувати на прикладі деяких мобілізованих бійців 11 мотострілецького полку "Восток", чиї особисті дані та приватні листування 24 Канал отримав від власних джерел в українських спецслужбах.

Ніхто не вірив у велику війну

Перш за все варто відзначити, що рашисти впродовж 8 років гібридної агресії формували на Донбасі атмосферу безвиході та ненависті до України. Кремлівські посіпаки послідовно погіршували економічно-соціальне становище та завдяки бойовій пропаганді цілком успішно звинувачували в усьому Київ.

Аби мати можливість не залучати виключно російський окупаційний контингент у так званих "ДНР" та "ЛНР" в умовах замороженого конфлікту, загарбники всіляко заганяли місцевих жителів на військову службу. Робили це здебільшого за допомогою м'якого примусу: робили так, аби заробити гроші на хоч якесь існування законним шляхом було практично неможливо. Воєнні злочинці закривали шахти, знищували майже всі підприємства на Донбасі, а на тих, що залишалися на плаву, скорочували штат. Також загарбники буквально добивали бізнес, аби чи не єдиним можливим джерелом доходів на підконтрольній ним території було саме служіння у війську. При цьому платили окупанти рядовим контрактникам геть не багато: від 15 до 50 тисяч рублів (близько 7,5 – 15 тисяч гривень за тодішнім курсом). За донецькими та луганськими мірками це були значні гроші, однак більшість місцевих мешканців так чи інакше намагалася утримуватися від приєднання до окупаційного контингенту.

То ж коли на Донбасі оголосили про тотальну мобілізацію, для багатьох це виявилося шоком. Адже ніхто не вірив ані у те, що Росія почне повномасштабне вторгнення із залученням не лише своєї контрактної армії. Затяті колаборанти, "бюджетники" та дрібні пропагандисти геть не розраховували на те, що російське командування примусово заганятиме їх у військо та відправлятиме на забій у перші ж дні великої війни.

Масова мобілізація була геть невибірковою

Спочатку рашисти викликали до військкоматів тих, хто стояв у них на обліку як резервісти. Мовляв, треба відмітитися, актуалізувати дані та, можливо, пройти якісь чергові збори. Однак кожного, хто приходив, миттєво оформлювали "добровольцем" та відвозили на точки концентрації військовослужбовців.

Так мобілізували Олега Левочка (Донецьк, вул. Роздольна, 21/11, кв. 11 та вул. Жарікова, 27, кв. 41), який значився "начальником відділу безпеки руху на автомобільному та міському електричному транспорті Департаменту автомобільного та залізничного транспорту" у складі "мінтранспорту" "ДНР".

Рашисти відправили на війну цілого "начальника відділу міністерства" недореспубліки / Скриншот з особистого листування Олега Левочка

Губарєв – затятий наркоман

За цією ж схемою у війську смертників опинився й сепаратист Рустам Губін, який працював звукорежисером у медіахолдингу Павла Губарєва "Новоросія" в Донецьку, підробляв у місцевій філармонії та займався аранжуванням пісень для різноманітних музикантів. Він як один із керівників так званого інформаційного батальйону, геть не очікував, що його відправлять воювати попри всі "заслуги перед батьківщиною".

Чат Губіна з хормейстеркою Донецької філармонії Ганною Квекескірі 20 лютого 2022 року / Скриншот із телеграму пропагандиста-бойовика

Втім, ніякі зв'язки, здавалося б, не останніх людей у "республіці", не могли допомогти їм уникнути участі у бойових діях. Губіна миттєво відправили на службу у 1 роту 1825 батальйону 11 мотострілецького полку "Восток" навіть попри спроби звернутися до насправді впливових у "ДНР" осіб. Ба більше, як писала з акаунта терориста його дружина, "забирають усіх". 

21 лютого Губін пішов у військкомат, а вже 22 його забрали на службу / Скриншот із телеграму рашиста

Чи звертався боєць інформаційного батальйону за допомогою в ухилянні від тотальної мобілізації до свого шефа Губарєва, припустити важко. Скоріш за все, ні, оскільки покладати хоч якісь надії на колишнього "народного губернатора" було б заздалегідь марним. Хоча б тому, що цей розпіарений рашистами персонаж є настільки неадекватним, що хотів взяти у Губіна уроки гри на гітарі з порваною струною.

Гітара є, струни нема, можна грати (с) / Скриншот листування Павла Губарєва з Рустамом Губіним

Та й взагалі Губарєв прославився серед оточення затятим наркоманом. Наприклад, відомий пропагандист Олександр Жучковський у спілкуванні з Губіним у жовтні 2021 року ділився листуванням з автором "Факелу "Новоросії", у якій Губарєв розповідав про свої бажання "закинутися" мухоморами.

Губарєв та його сприйняття світу / Скриншот листування Олександра Жучковського з Рустамом Губіним

Буквально ж через два місяці поплічник Стрєлкова, судячи з усього, таки знайшов галюциногенні гриби, та поділився з Жучковським рецептом успіхів серед жінок. Після цього він навіть відростив "бороду дроворуба", хоча й зізнався у тому, що "їх усіх використовує гриб, який вселяє всю х***ю".

Губарєв філософський / Скриншот листування Олександра Жучковського з Рустамом Губіним

Словом, врятувати звукорежисера та одного з командирів інформаційного угруповання рашистів із позивним "Гуру" міг будь-хто, крім Губарєва. Втім, позиція Кремля полягала у тому, щоб на "м'ясо" відправлялись усі.

Від штурмів Маріуполя до Запорізького фронту

То ж Губіна, який у цивільному житті не бачив нічого, крім гітари та обладнання для звуку, призначили заступником командира роти.

Разом із ним на службі опинилися й інші мешканці Донецька, які ніколи не були дотичними до військової служби. У цьому ж підрозділі опинився й той самий Левочко, 31-річний музикант Артур Плуум (Донецьк вул. Челюскінців, 142, кв. 44), працівники Донецького академічного українського музично-драматичного театру Максим Стаценко (Донецьк, вул. Університетська, 32, кв. 40), Валерій Шадрін (Донецьк, вул. Червонодонська, 60, кв. 26) та багато інших, геть до 2022 року не причетних до терористичних угруповань осіб.

Закинули загін свіжомобілізованих смертників росіяни одразу під Маріуполь – жителів "ДНР" та "ЛНР" відправляли на початку повномасштабної війни саме на цей напрямок для використання в якості "гарматного м'яса".

Після мобілізації з акаунта Губіна листувалася здебільшого його дружина / Скриншот із телеграму поплічника окупантів

Через кілька місяців, коли ці угруповання зазнавали величезних втрат, їх переводили на тихіший Вугледарський напрямок. Забезпеченням підрозділів мобілізованих з Донбасу рашисти особливо не займалися: хочеш не замерзати – купуй собі все сам. Бронежилети? Ні, не чули.

Спорядження примусово мобілізованих росіянами на Донбасі – це коли штани та бушлат купили родичі, а на взуття не вистачило / Фото з листування бійців 1 роти 1825 батальйону 11 мотострілецького полку "Восток"

Втім, варто зазначити, що деяким місцевим мобілізованим росіяни все ж таки спромоглися видати й форму, і навіть шоломи. Щоправда, зразка Другої світової.

Рашисти навіть не намагалися видавати "одноразовим" бійцям бронежилети та нормальні шоломи / Фото з листування бійців 1 роти 1825 батальйону 11 мотострілецького полку "Восток"

Штатна ж зброя, яку видавали окупанти мобілізованим піхотинцям на Донбасі, не відрізнялася ані новизною, ані якістю: "снайперам" видавали гвинтівки Мосіна зразка 1891 року, а більшість служили з "калашами" РПК та ПКМами.

Снайпер із "ДНР". 2022 рік / Фото з листування бійців 1 роти 1825 батальйону 11 мотострілецького полку "Восток"

Згодом, коли угруповання з місцевих мобілізованих були вщент пошарпані та розбиті, їх передислокували спочатку до адмінкордону між Донецькою та Запорізькою областями.

Станом на 15 квітня від батальйону мобілізованих живих залишилося трохи більше як 30% / Скриншот із телеграму Рустама Губіна

Закінчувався бойовий шлях Губіна та його поплічників у трикутнику Кам'янка – Пологи – Гуляйполе, де вже вщент розлюднених примусово мобілізованих закинули водночас і вести наступальні дії, і прикривати рашистів, які спокійно грабували, ґвалтували та вбивали у тилу. Забезпеченням роти, як і раніше, займався більше Жучковський, ніж Росія, і те здебільшого через той факт, що він дружив із Губіним. Більшість інших поплічників Путіна та рашистів з Донеччини та Луганщини не мали доступу навіть до таких бонусів, як гнила тушкованка. Втім, не можна казати, що життя першої роти 1825 батальйону окупаційних військ після їх участі у боях за Маріуполь було легким. Залишки угруповання регулярно потрапляли під артилерійський вогонь Сил Оборони України, іноді їх обстрілювали свої (заради того, щоб командири могли привласнити зарплати загиблих чи компенсації за їх смерті).

До кінця 2022 року дожило не так і багато колаборантів, а ті, кому пощастило, або залишилися без рук та ніг, або купували собі довідки про інвалідність, тільки б лише опинитися у переліку тих, хто не може воювати.

Максим Стаценко отримав серйозну травму ноги та (не без хабаря) звільнився зі служби, після чого втік у Пермь та навіть влаштувався у місцевий драматичний театр.

Кулеметник Стаценко зараз працює у пермському театрі / Фото джерел 24 Каналу

Втім, його точно так чи інакше призвуть знову, оскільки кремлівським чиновникам рано чи пізно доведеться оголошувати чергову ніяк не часткову мобілізацію. І немає ніяких сумнівів, що "вигрібатимуть" на війну рашисти у першу чергу українців, що виїхали з Донбасу. Що ж стосується стану здоров'я, то такі нюанси військово-лікарські комісії у квазіреспубліках чи у Росії взагалі не хвилюють, тим паче 30-річний колаборант має всі кінцівки. А от його товаришу по зброї Артему Писаренко (Волноваха, вул.Степна, 26) пощастило значно більше: він залишився без правої руки, а це означає, що шанси на повторну мобілізацію у нього дійсно невеликі. Однак варто пам'ятати, що для галочки та виконання плану якийсь фанат Гітлера цілком може посадити в автобус та відправити на фронт навіть безногого.

Щасливий демобілізований уродженець Волновахи Артем Писаренко / Фото джерел 24 Каналу

Відвоювався також і Артур Плуум, який підірвав собі здоров'я та також опинився у резерві окупаційної армії.

Cтаценко та Плуум (із тростиною) / Фото з рашистських соцмереж 

Сам Губін оформив собі інвалідність у зв'язку із загостренням хронічної хвороби Бехтерева та повернувся на роботу до донецької філармонії. Як і всі інші співучасники російських воєнних злочинів, що вижили у кривавій м'ясорубці, він має безліч психічних проблем, розлучився з дружиною та намагається хоч якось вижити на жебрацьку зарплату.

На окупованих територіях готуються до ще більш жорсткої мобілізації

Оскільки ж набрані у військо на початку повномасштабного вторгнення з "ДНР" та "ЛНР" вже майже закінчилися, а мобілізованих з Росії критично не вистачає для утримання фронту по всій його довжині, у Кремлі вже повним ходом готуються до проведення чергової хвилі вилову чоловіків для відправлення у зону бойових дій. Втім, через побоювання Путіна за свій рейтинг та майбутні вибори рашисти не затягують із такими непопулярними у народі діями. Натомість у так званих квазіреспубліках зовсім не дарма приймають "закони", згідно з якими очільників терористичних формувань будуть обирати "депутати".

Крім того, на Херсонщині, Запоріжжі, Донеччині та Луганщині загарбники готуються дуже серйозно посилити тиск на місцевих мешканців для їх паспортизації. Цікавлять росіян передусім чоловіки від 14 до 60 років, тобто саме ті, кого можна мобілізувати або хоча б поставити на військових облік.

То ж нема ніяких сумнівів, що компенсувати свої втрати та нестачу особового складу рашисти будуть саме коштом місцевих мешканців. Для так званих новоокупованих територій у зоні максимальної небезпеки перебувають передусім чоловіки, які добровільно чи примусово взяли російський паспорт. Чи будуть воєнні злочинці на Півдні хапати людей на вулицях та кидати у лобові штурми під загрозою розстрілу, спрогнозувати вкрай важко. А от на Донбасі подібне може повторитися, оскільки із місцевим населенням російська пропаганда працювала багато років. 

Однак кожен, хто візьме до рук зброю та обере не здачу в полон, а службу окупантам, має пам'ятати, що шансів вижити у цій війні не так і багато, а навіть якщо пощастить, повертатися додому доведеться з інвалідністю та психічними розладами. Ба більше, за це доведеться заплатити місцевим військкомам величезні гроші, а перед деокупацією українських міст – ще й обирати між втечею з рідного міста чи тимчасовим переселенням за ґрати. Років так на 15.