Операція "Орлиний кіготь": до чого призвів гучний провал армії США

Дипломатична ірано-американська криза

У листопаді 1979 року радикальні ісламісти захопили американське посольство у Тегерані. Тисячі озброєних іранців, переважно студентів, увірвалися в будівлю дипвідомства. 66 громадян США стали заручниками нової іранської влади. Новий лідер країни Рухола Хомейні поставив Білому дому свій ультиматум. З одного боку, мова йшла про життя 50 американців, а з іншого – репутація Вашингтону.

Цікаво: Різдво на війні: вражаючі факти про перемир'я під час Першої світової

У США прийняли виклик, і почали готувати спецпризначенців. 39 Президент Америки Джиммі Картер, погодившись на цю місію на схід, навряд чи сподівався, що Ісламська революція перемеле не тільки їх, а й відправить його в "політичний" нокаут.

Джиммі Картер

Що відомо про Ісламську революцію?Це протести в Ірані протягом 1978-1979 років. Монархію в Ірані перемогли релігійні лідери, які виступали проти вестернізації країни. Шаху Мохаммеду Пехлеві довелося втікати. Іран швидко переходив на закони шаріату. Нова влада більше не розцінювала США як головного стратегічного союзника Тегерана. Білий дім для ісламістської верхівки Ірану став уособленням зла.

Політична ситуація в Ірані

Реза Пехлеві став останнім шахом Ірану. Його реформи і спроби запровадити в країні західну модель правління зіштовхнулися із інститутом духовного лідерства. Аятоли, не бажаючи втрачати вплив, оголосили хрестовий похід проти світської влади. Протистояння було тривалим. За цей час Пехлеві із демократа перетворився на тирана.

Мохаммед Реза Пехлеві

Методи стримування протестів ставали все кривавішими, а силовики – все безкарнішими. Зрештою, учасники протестів проти деспотії стали й ісламістські радикали, й поміркована опозиція.

В Ірані голос опозиції ламали миттєво і дуже жорстоко. Головним опозиціонером у країні став сам Хомейні – рупором, який постійно нападав на шаха і його колишню діяльність. Цікаво, що ніхто в країні не міг більше звинувачувати шаха, крім самого Хомейні,
– відзначив колишній прем'єр-міністр Ірану Ібрагім Язді.

Найавторитетнішим із аятол був Рухолла Мусаві Хомейні. Він воював із режимом Пехлеві сидячи в Парижі, до якого був змушений втекти від переслідування лідера Ірану. І коли силу протесту вже було не спинити, шах утік спочатку до Єгипту. Потім переховувався з сім'єю в Марокко і Мексиці. А згодом – осів під крилом союзників у Нью Йорку.

Рухолла Мусаві Хомейні

Після 15-річного вигнання аятола Хомейні повернувся в Іран. Відтоді він став главою держави. У війні за владу перемогли духовні лідери і шаріат. Щоб закріпити перемогу, аятола мав закінчити вендетту з шахом, і прибрати небезпеку спроб Пехлеві повернутися до влади. Тому Тегеран звернувся до Вашингтона з вимогою видати Резу Пехлеві, якого вдома готувалися показово судити за злочини режиму.

У Білому Домі відмовили. Тоді Хомейні спустив собак: у листопаді 1979 майже три тисячі студентів напали на посольство США в Тегерані, і захопили 66 американців у полон.

Іранські студенти біля посольства США в Ірані

Спроби американської влади визволити заручників

Одразу після захоплення посольства, президент Джиммі Картер з дипломатами інших країн, які базувалися в Тегерані, намагалися визволити заручників дипломатичним шляхом. Колишній генпрокурор США Рамсі Кларк, який мав давні добрі зв'язки з іранськими чиновниками, теж не зміг допомогти. Йому одразу відмовили у в'їзді до Ірану.

Рамсі Кларк

За кілька днів Іран висунув свої умови: заручників віддадуть, якщо США посадять у літак до Тегерана шаха з родиною. Режим аятол відкидав спроби пошуку альтернативних шляхів домовитися. На стіл президенту Джиммі Картеру ліг план операції на території Ірану. Він його підписав.

Це все було дуже примарно. Я з самого початку знав, що цей задум ні до чого доброго не призведе. Хоча, з боку здавалося, ніби шанс є. Я читав про цю операцію, коли вкрав газету в полоні,
– розповів колишній заручник іранців Джон Ламберт.

Підготовка до спецоперації "Орлиний кіготь"

Підготовка тривала майже чотири місяці. До квітня 1980 року іранці відпустили 13 заручників: кілька жінок і афроамериканців. Ще 53 так і залишались в неволі. Участь у спецоперації "Орлиний кіготь" брала американська армія: флот, повітряні сили і морська піхота. На восьми вертольотах спецпризначенці мали вилетіти за заручниками, звільнити їх і повернутися на авіаносець.

Читайте також: Захоплення літака палестинцями: як відбувалася найбільш ризикована операція порятунку заручників

Полковник у відставці Русс Тарп пояснив, що завданням армії було прибути на "Пустелю один" (спеціальна зона), перезаправити вертольоти на максимум. Після цього їх треба було залишити на прикриття вночі. А вже наступної ночі – доставити "рейнджерів" та групи "Дельта" у Тегеран, щоб вони штурмом взяли посольство і звільнили заручників.

Тим часом, друга група американських командос мала вивести із ладу електропостачання, щоб ускладнити іранцям опір. Третя отримала завдання захопити військовий аеродром, щоб забезпечити надійне прикриття. Ніхто не сподівався, що усе піде шкереберть.

В арсеналі американські армії були потужні літальні апарати

Проведення військової операції

День Х настав 24 квітня 1980 року – операція "Орлиний кіготь" стартувала. З авіаносця "Німіц" у повітря піднялися вісім гелікоптерів зі спецпризначеннями. Двом із них відразу довелося сісти через механічні проблеми. Решта запізнилися в точку прибуття на півтори години. Пілоти були не готові до піщаних бурь.

Авіаносець ВМФ США "Німіц"

Точка приземлення "Пустеля один" мала стати секретною, але під час операції на шляху в американських військових з'явився рейсовий автобус. Усіх пасажирів довелося затримати. Пізніше був помічений іранський танкер із контрабандним паливом. На вимогу вантажівка не зупинилася, тому її ліквідували. Замість восьми гелікоптерів, на першому етапі операції робочими залишилися тільки п'ять.

Виникла велика дискусія щодо подальших дій. Стало очевидно, що в нас просто не вистачає вертольотів, аби доставити всіх військових на місце призначення. І ми вирішили покинути Іран. Сіли у решту вертольотів, і вже готувалися їхати додому,
– відзначив полковник у відставці Русс Тарп.

При злеті, в умовах піщаної бурі, гелікоптер зіткнувся із переповненим паливом літаком-заправником "Геркулесом", який прибув для дозаправки вертушок. Хомейні вже знав про американців, і вислав групи на перехоплення чужинців. Евакуацію провели у важких умовах. Поспішали, тому техніку і тіла своїх людей довелося залишити.

Рештки спаленого вертольота

Президент Америки Джиммі Картер виступив із заявою, в якій висловив глибокі співчуття щодо того, що відбулося.

Там не було битви, не було сутички, але, на моє глибоке співчуття, вісім членів екіпажу обох повітряних суден, які вибухнули, убиті. Ще кілька отримали поранення. Наші люди негайно покинули Іран, а ті, хто постраждав, отримали медичну допомогу,
– прокоментував 39 президент США.

Хомейні розпорядився, щоб заручників розділили. Тепер їх тримали групами по кілька людей у багатьох точках, розкиданих по всій країні. Стало неможливим звільнити їх силою в один момент. Іранці іконізували уламки американського літака і вертольота. Протягом тривалого часу вони були символом поразки Америки, а також того, що нова влада країни має Боже походження.

Цитата аятоли Хомейні

Як заручники опинилися на волі

Доля заручників була плачевною. Штати планували нову спецоперацію, але в липні 1980 року шах Пехлеві програв особисту війну з раком. Питання видачі його іранцям відпало. Вже у вересні 1980 року почалася ірано-іракська війна. На боці Іраку став Єгипет і Ліга арабських країн – загалом 21 держава. Тегеран отримав через треті руки повідомлення, що американці можуть допомогти зі зброєю. Так крига у відносинах скресла.

Зверніть увагу: Битва за Алеппо: Росія жорстоко бомбила місто, а Асад Башар атакував людей хімічною зброєю

Ще за рік Вашингтон скасував санкції проти Ірану, аятола віддав заручників. Після 444 днів у неволі 50 американців урочисто поверталися додому. Президент Картер намагався використати їхнє повернення в поході на вибори 1981 року. Він міг отримати другий президентський термін.

Я міг би почати військову операцію проти Ірану. Я був сильним і рішучим, і міг би стерти Іран з лиця землі,
– зазначив Джиммі Картер.

Але саме провал спецоперації "Орлиний Кіготь" та жертви серед військових підірвали його рейтинг. З 1980 року минуло багато часу. Аятоли продовжують антиамериканську риторику і палять смугасті прапори. У Білому Домі іранське питання знову використовують для рейтингу президента, цього разу відсилаючи послання у вигляді ракетних ударів.