Політичний ребус

А і Б сиділи на трубі. А впало, Б пропало, що лишилося на трубі?

Читайте також Фракція ОПЗЖ припинила діяльність у Раді

"А" – фракція ОПЗЖ у парламенті припинила свою роботу.

"Б" – прихильників політики кремля в Україні теж поменшало. Залишилася труба і те, що пов'язувало ОПЗЖ та Управління внутрішньої політики адміністрації президента Росії. Саме так – у Кремлі вважали Україну частиною своєї внутрішньої політики.

Чому?

Український виборець голосує за образ "дбайливого дорослого". Який нагодує, напоїть і захистить від погроз. Обіцянки підвищити зарплату та знизити квартплату роздають усі парламентські політпроєкти. Конкуренція розгортається навколо малювання "загроз", від яких потрібно "захистити".

На регіональному рівні політпроєкти торгують франшизою. Місцеві феодали дивляться рейтинг партій та купують прохідні місця у списках. Отримують брендбук та методичку, які обіцянки та погрози малювати на білбордах та у місцевих ЗМІ.

Що більше намалювали – тим більше шансів перемогти на виборах.

Де політики беруть "загрози"?

Малювання загроз та захист від них – улюблене заняття Кремля. Цю послугу він надає всім охочим політикам. Наприклад, загроза мігрантів добре продається у Європі. Для цього навіть штучно утворюють мігрантські кризи. А в Угорщині непогано торгується загроза угорській мові на Закарпатті.

У країнах-жертвах Кремль проводить соцопитування у пошуках конфліктної ідентичності. Мова, релігія, ностальгія за СРСР, віра в радянські міфи – все йде в хід.

Конфлікт вписують у риторику політиків та мовлять із телевізора. Для конфлікту створюють новороби з "георгіївських стрічок" і "забутих полків".

Навіщо?

Відкриваємо сайт Міноборони Росії:

"Механізм гібридної агресії полягає в тому, що держава-агресор розколює країну-жертву зсередини. Для цього всіляко інспіруються, розпалюються внутрішні суперечності. Неважливо які – національні, релігійні, соціальні або територіальні.

Жертва агресії втрачає орієнтацію у системі "свій – чужий". Замість того, щоб об'єднатися перед зовнішньої агресії, частина населення вступає у боротьбу проти іншої його частини.

Агресор при цьому виступає в ролі "захисника" однієї зі сторін внутрішнього конфлікту, ним же спровокованого".

Розпуск ОПЗЖ допоможе?

Партія ОПЗЖ – це клуб мультимільйонерів. За офіційними звітами за 2019 рік, вона має нуль рядових членів, натомість 86 донорів із середнім внеском понад мільйон гривень.

Після розпуску ОПЗЖ мультимільйонери створять собі новий політпроєкт. Торгуватимуть новою франшизою та новим метром державного кордону. Тому що іншого способу потрапити до парламенту немає. Хто не знає – у всіх парламентських партій в Україні нуль рядових членів та сотні тисяч донорський внесок.

І що робити?

Міняти виборця. Навчити його навичок, яких не було в СРСР. Тобто рахувати свої податки та підтримувати своїх політиків. Інвестувати. Займатися громадянською активністю. Відучити його від звички "все взяти та поділити". Бо поки що виборець голосує за рожевих слонів, країна залишиться вразливою.

Партія ОПЗЖ – це лише вершина айсберга. Та сама "Свобода" колись пройшла до парламенту на російські гроші.

Частина регіональних політпроєктів знаходиться на аутсорсингу Кремля. Пригожинські тролі розганяють срач між "порохоботами" та "зеленоботами". І ми всі у цьому радісно беремо участь.

Росія здійснює геноцид української нації – дивіться відео: