Ласі шматки фронту для окупантів
Чому саме він? Головний сенс полягає в тому, що у взаємодії із Західним (умовно кажучи, Київським) саме це угруповання військ противника може створити для ЗСУ дуже чутливі проблеми стратегічного масштабу.
Актуально Безкарне бидло: Україна нарешті відкрила цивілізованому світу очі на Росію
Проте слово "може" зовсім не означає, що, як кажуть в Одесі, таки так. "Зможе". Справа ось у чому. За тверезою і спокійною оцінкою обстановки, що складається у зазначеній операційній зоні, перед командуванням цього угруповання військ противника наразі постала дуже й дуже непроста дилема.
Ба більше, внаслідок останніх подій ця дилема взагалі може стати незабаром не актуальною, плавно трансформувавшись у завдання абсолютно протилежного характеру. Тепер докладніше і по суті.
У чому полягає дилема? В необхідності вибрати, що робити найближчим часом, тобто яке з двох умовно доступних завдань спробувати виконувати. При цьому розуміючи, що одне носить оперативно-тактичний характер (простіше), інше – яскраво виражений, стратегічний (але дуже складніше). Якщо ще коротше – куди саме наступати. На Миколаїв – Одеса або ж ломитися на Кривий Ріг – Дніпро.
Перший напрямок, у разі успіху, дозволить повністю відрізати Україну від Чорного моря. Причому, надовго, що істотно ускладнить загальне стратегічне становище нашої країни, але навряд чи призведе до її падіння та остаточної капітуляції (а, значить, не призведе до досягнення Путіним своїх цілей війни). За розмахом і обсягом – він менший за свій альтернативний варіант.
Другий напрямок – більший за обсягом і розмахом, а, значить, важчий у виконанні. Але, у разі успіху, може призвести до кардинальних змін у стратегічній ситуації. Аж до падіння Києва та капітуляції всіх українських військ на Лівобережній Україні.
Але за однієї обов'язкової умови – разом із цим ударом повинен бути нанесений на південний захід і на південь від Києва удар Західного (Київського) угруповання військ із загальною дирекцією на південний схід (на Васильків, Білу Церкву, Канів). Інакше рух (наступ) на Кривий Ріг – Дніпро Південного угруповання військ противника втрачає не тільки стратегічний сенс, але й взагалі будь-який більш-менш виразний.
Події останніх півтора тижнів у Херсонсько-Миколаївській операційній зоні красномовно доводять, що десь такими міркуваннями й керувалися орко-планувальники у відповідних мордорських штабах.
До теми Народ повинен, навіть зобов'язаний знати своїх героїв
Що стримує навалу орків
Отже, станом на сьогодні маємо в цій операційній зоні, скажімо, Південну групу військ противника, розгорнуту на основі частин і з'єднань Південного військового округу збройних сил РФ. Її основу становлять батальйонні тактичні групи (БТГр) зі складу частин та з'єднань 49-ї окремої армії (місто Ставрополь), командувач – генерал-лейтенант Я. Резанцев. Крім того, до її складу входять підрозділи зі складу 22-го армійського корпусу (окупований Крим), а також зі складу 8-ї оремої армії і Повітряно-десантних військ збройних сил РФ (зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії, низки частин і з'єднань спеціального призначення.
Перераховувати бригади і полки, зі складу яких було виділено БТГр у складі Південної групи військ противника (і якщо бути точним, то швидше Південно-Західної) і котрі оперують на цьому напрямку, я не буду, бо їх дох*ра. Але зауважу, що це дуже строкате та "різнокаліберне" стадо, що має східним кордоном своєї операційної зони умовну лінію, яка йде від західного кримського перешийка (Армянськ – Чаплинка) на Каховку (включно).
Це угруповання військ противника в результаті свого наступу, починаючи з 24 лютого і донедавна, зуміло на його піку не лише порівняно швидко захопити мости на Дніпрі в його нижній течії, місто Херсон та Нову Каховку, а й вийти безпосередньо до східних та північно-східних околиць міста Миколаєва, а також просунутися в район на північний схід від міста по лівому берегу Південного Бугу, аж до передмість Вознесенська. На своєму правому фланзі воно просунулось аж до рубежу Баштанка – Зеленодольськ.
Однак, під час завзятих і запеклих боїв з частинами і підрозділами ЗСУ в районі Баштанки, Вознесенська і Миколаєва, які тривали півтора тижні, зазнало досить значних втрат в особовому складі, озброєнні та військовій техніці. Внаслідок цього воно було змушене відійти в район на схід і південний схід від Миколаєва, у напрямку раніше зайнятого Херсона на рубіж Киселівка – Широка Балка, однак при цьому зберігши свій правий фланг по кордону Снігурівка – на південь від Зеленодольська.
Радимо На вас чекають деруни, борщ та європейське громадянство: пам'ятка білоруському солдату
Наразі противник продовжує утримувати силами свого Південно-Західного угруповання дві основні мостові переправи через Дніпро в його нижній течії (біля Херсона, Антонівський міст), а також у районі Нової Каховки (міст і дамбу гідроелектростанції). Це дає можливість перекидати підкріплення та предмети матеріально-технічного забезпечення для потреб своїх підрозділів, що утримують Херсонський плацдарм на правому березі Дніпра в його нижній течії від Широкої Балки до Осокорівки. А також проводить перегрупування і маневр силами та засобами в межах практично всієї операційної зони.
Мрії орди зламаються об українські фортеці
Подальші перспективи цього угруповання за умови його достатнього поповнення предметами матеріально-технічного забезпечення, а також відновлення рівня боєздатності передових ударних тактичних груп, що зазнали в попередніх боях чутливих втрат і втратили в окремих підрозділах до 50 – 60% особового складу, а також озброєння та військової техніки, виглядають, чесно кажучи, на мій погляд, доволі туманно. Перш за все, через те, що виходити на вихідні рубежі й розвертатися для наступу такого штибу оркам доведеться по-справжньому в пекельно-п*здецьких умовах.
Навіть якщо припустити, що їм знову вдасться зосередитися по лінії Березнегувате – Снігурівка, попередньо перетягнувши через дніпровські мости, що прострілюються нашою далекобійною артою, потрібні ресурси, постачання та резерви, щоб ломанутися у бік Баштанки – Нової Одеси і Вознесенська, в такому разі їм доведеться це робити під постійним вогневим впливом ЗСУ та загрозою їх здвоєного удару у фланги зосереджуваного угруповання.
А якщо ще згадати про те, що для такого баранячого наступу до північних передмість Одеси їм доведеться так чи інакше форсувати Південний Буг, то стане зрозуміло, що купа планів, пов'язаних із виконанням задуму щодо обходу та охоплення Миколаєва та Одеси з півночі та виходу до Придністров'я, судячи з усього так і залишаться поки вологими мріями орків.
Зі свого боку, дуже смілива задумка з проривом до Кривого Рогу й Дніпра в мене теж викликає певний скепсис. Ні, орко-командування, яке і так відчуває певні труднощі з транспортом, може, звичайно, напружитися і різко підвищити рівень мобільності своїх підрозділів, що оперують нині на південь від Кривого Рогу. Самоскиди там усілякі, маршрутки, шаланди і довгоміри цивільні цілком можуть замінити вибиті "Камази" та "Урали".
Але як обійти густонаселене і вороже налаштоване місто протяжністю у 126 кілометрів і примудритися його блокувати? Я, відверто кажучи, уявляю собі виконання цієї задачі дуже важко. Це я про Кривий Ріг, а за ним ще є і Дніпро, мільйонне місто, причому, не менше, а то й більш вороже налаштоване, ніж Кривий Ріг. Тут взагалі, на мою думку, для орків без варіантів.
І це при всьому тому, що на цьому "головному" напрямку орки навряд чи зможуть сконцентрувати більше 2 – 3 повнокомплектних "важких" бригад, нехай навіть посилених 2 – 3 полками повітряно-десантних військ (це не більше 10 – 12 БТГр).
Варте уваги Чорнобаївка споконвіку несла смерть орді: як це вже було
Отже, резюмуємо. Мріяти про "продовження бенкету (наступу)" на Південно-Західному операційному напрямку орки, безсумнівно, можуть. Як мріє про зґвалтування маніяк-імпотент. Але, якщо мислити тверезо, наразі в цій операційній зоні їм нічого схожого не світить.
Оркам би відійти за Дніпро та привести себе до ладу. Але ні, вони продовжують конвульсивно сіпатися в бік Кривого Рогу, уподібнюючись упоротому барану, який таранить міцні зачинені ворота, поступово розбиваючи свої роги та *бальник у мотлох.
Якщо наше командування на цьому напрямку продовжуватиме діяти так само, як воно діяло до цього моменту, грандіозний роз*об орків тут можна гарантувати. Для цього треба буде в потрібний момент і в потрібному місці "трохи стукнути". Після чого вся ця кримсько-ставропольська шло*бень з невеликим додаванням волгоградсько-камишинських бовдурів відгребе по самісіньке не пустуй. А коли настане цей момент і де треба буде стукнути, я, звичайно, не скажу. Секрет.
Зверніть увагу – українські Герої продовжують гнати окупантів від Києва: дивіться відео