Пропозиції надали загалом чотири учасники. Україна представляє ПТРК "Скіф-М" від КБ "Луч", РФ – "Корнет", Китай – "Hong Jian-9", Туреччина – OMTAS.
Читайте також Мрії окупантів про десантні кораблі "Зубр" накрилися мідним тазом
На думку експертів, реально змагаються українці і росіяни. Їхні комплекси – співвідносні за заявленими тактико-технічними та експлуатаційними характеристиками. Ідеться про швидкість розгортання, дальність стрільби, точність ураження, простоту експлуатації, придатність до польового ремонту. Втім, український комплекс вважається перспективнішим на світовому ринку за показником "ціна – якість".
ПТРК "Скіф-М" / фото – КБ "Луч"
Але насправді питання глибше, аніж звичайний аналіз заявлених ТТХ. Оскільки перемога будь-якої сторони вплине на військову рівновагу у регіонах Південної Азії. Це – одна з причин, чому вже підписаний кілька років тому контракт між РФ і Пакистаном на постачання "Корнетів" на 210 мільйонів євро досі не реалізовано. Інша причина – санкції США і ЄС щодо російського ОПК через агресію проти України, що максимально ускладнили реалізацію вказаного контракту.
Є, звісно, і суто технічні аспекти затримки. Серед них – настороженість Пакистану щодо російської пропозиції через невідповідність заявлених ТТХ реальним бойовим можливостям, завелика ціна, складність обслуговування у польових умовах, тощо.
Але головний запобіжник, що гальмує постачання комплексу – геополітичний. Він полягає у вкрай напружених взаєминах Пакистану із давнім військовим опонентом – Індією. А також – у безпринципності РФ, готової постачати зброю обом сторонам військового конфлікту, підживлюючи його і заробляючи на ньому.
В останні роки баланс сил у Південній Азії дещо змінився на користь альянсу Китай – Пакистан. В Ісламабаді придбали американські винищувачі F-16 Block 52, а Пекін посилився винищувачем п'ятого покоління J-20. Це створює їм умови для повітряної переваги над ВПС Індії в умовах збройного протистояння.
Тож Делі прагне нейтралізувати ці загрози за рахунок отримання нових російських винищувачів і комплексів ППО С-400. За їхніми розрахунками, таке підсилення дозволить захистити свій повітряний простір, відстежуючи пакистанські та китайські літаки ще на їхніх аеродромах.
Російський "Корнет" / фото – МО РФ
У Пакистані вкрай болісно сприймають "маркетингові" стратегії росіян. Представники вищого військово-політичного керівництва країни на різних майданчиках, офіційно і кулуарно, висловлюють Москві невдоволення щодо постачання Індії значних обсягів озброєння і військової техніки. Це занепокоєння, безумовно, вплине на визначення переможця тендеру із закупівлі ПТРК.
До теми Російський перспективний стратегічний бомбардувальник: старий мотлох у новій обгортці
В Ісламабаді усвідомлюють ризики того, що Делі отримає, чи вже отримав, технічні нюанси щодо вразливих аспектів (яких у "Корнеті" чимало), виявлені під час його використання у бойових діях в Сирії та в Україні. Це – загроза національній безпеці Пакистану.
Окрім того, Москва давно вирізняється своєрідним ставленням до експлуатантів її військової техніки. Ідеться про необов’язковість зобов’язань щодо технічного супроводу. Приміром, у 2007-му росіяни нав’язали Бразилії контракт на придбання гелікоптерів Мі-35М. Наразі з 12 гелікоптерів на ходу – два. Інші потребують ремонту, за який монополіст виставляє космічні ціни.
Остаточний вибір Ісламабаду визначатимуть національні інтереси, розраховані у середньостроковій перспективі. Вони передбачають насамперед наявність прогнозованого міжнародного партнера. Який, звісна річ, запропонує якісний ПТРК.
Україна має нагоду стати для Пакистану таким партнером. Оскільки має успішну історію двосторонніх взаємин. У 90-х ми довели надійність під час виконання знаменитого танкового контракту, а згодом – під час обслуговування цих Т-80УД, постачання до них дизельних двигунів та моторно-трансмісійних агрегатів. Натомість нашу принциповість підкреслює ворожість до Кремля.
ПТРК "Скіф-М" перемагає росіян у Пакистані / фото – КБ "Луч"
На користь української пропозиції – щира зацікавленість у стратегічному ВТС і готовність до спільного виробництва, трансферу технологій, залучення до партнерства третіх країн, використання офсетних і фінансових інструментів. Українські компанії готові до локалізації виробництва, зокрема, перевіреного у війні з РФ.
Відзначимо, що у травні Україну відвідав начальник штабу Сухопутних військ Пакистану генерал Камар Джавед Баджва. На полігоні йому показали випробування різних бойових машин та систем озброєнь, зокрема і ТПРК "Скіф".
До теми Без українських комплектуючих російська авіація не злітає
Пакистан для нас – зрозумілий ринок. Перемога у контракті на постачання "Скіф-М" дозволить Україні закріпитися там і просувати туди інші озброєння та послуги. Приміром, танк "Оплот". Тож згаданий проєкт має для України стратегічний, політичний та економічний вимір.
Зауважимо, що маркетингове протистояння "Скіфа" і "Корнета" експерти прогнозували ще кілька років тому. У 2018-му тодішній гендиректор "Укроборонпрому" Павло Букін оцінював можливості України перемагати РФ у цій конкурентній боротьбі.
Першими країнами, на яких українські виробники ОВТ посперечаються з російськими постачальниками, можуть стати найбільші на Близькому Сході споживачі ОВТ – ОАЕ та Саудівська Аравія. В потенційних напрямах докладання зусиль – Катар, Кувейт та низка країн регіону. Одним з перших амбітних завдань тут є замістити російський ПТРК "Корнет" сучасним високоефективним українським ПТРК "СКІФ»", – зазначив Букін в інтерв’ю Defense express.
На користь України – багаторічне партнерство Ісламабаду з Вашингтоном та отриманий Пакистаном статус основного союзника США поза НАТО. Попри деяке їхнє розхолодження на ґрунті афганської кризи, США здатні переконати союзника щодо важливих геополітичних аспектів. І – посприяти, аби замість російської зброї у регіон постачали їхню або українську.
Докладніше ці пріоритети озвучили у рекомендаціях дослідницької служби Конгресу США щодо зниження інтересу до російської зброї.
Згідно з доповіддю, конгресменам потрібно вирішити два питання – зменшити затребуваність на міжнародному ринку російських бойових систем, а також – визначити обсяг американської експортної зброї, аби "перебити торгівлю" Росії. Автори доповіді пропонують розробити та задіяти інші заходи, замість санкцій, які вже ні на що не впливають.
Мета цих заходів – ізоляція оборонної промисловості РФ на міжнародного ринку. А мета України – максимально скористатися тиском на Москву.