Палиці в колесах судової реформи: що відбирає в українців шанс на правосуддя

Дефіцит кадрів

У місцевих судах бракує приблизно 1/3 суддів, а секретарі судових засідань і помічники суддів звільняються, не бажаючи працювати за 5 тисяч гривень. Чи не ризикуємо ми отримати нульовий результат реформи та й втратити судову систему взагалі, якщо не будемо розв'язувати такі банальні, але наболілі питання?

Радимо НАТО показало зуби Москві на підступах до України

Одна з головних проблем судової влади на сьогодні – брак суддів і поступове скорочення апарату судів, помічників. Знаю про це не з чуток, бо свого часу сам був суддею та продовжую спілкуватися з колишніми колегами вже як член Комітету з правової політики.

Важливо! Особливо гостро кадровий дефіцит відчувається у місцевих й апеляційних загальних судах, де не вистачає понад 2 000 суддів, а із чинних – велика кількість мають право на відставку. Наприклад, в апеляційній інстанції понад 80% суддівського корпусу може будь-якої миті піти у відставку.

Охопити неохопне

Кадровий дефіцит у судах невідворотно призводить до збільшення навантаження, у зв'язку із чим мільйони українців не можуть вчасно отримати доступ до правосуддя і захистити свої права. Затягується розгляд навіть найпростіших справ, як-то стягнення аліментів на дитину, розлучення, трудові спори про поновлення на роботі. А коли через перевантаження судової системи громадянин роками чекає на розгляд своєї справи, він робить очікуваний висновок – правосуддя в Україні не працює.

Наведу красномовні цифри. Упродовж 2020 року суди розглянули близько 80% від загальної кількості справ, що перебували на розгляді. Це 3,5 мільйони. Нерозглянутими на кінець року загалом залишилися майже 800 тисяч справ! І це не просто цифри, це – долі людей. У 2021 році, очевидно, цей показник тільки ріс, і це яскраво показує реальний стан правосуддя в Україні.

На моїй рідній Дніпропетровщині ситуація не краща, аніж по країні. Наприклад, упродовж 2020 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло 15 805 справ. Згідно з нормативами, для розгляду такої кількості справ потрібен 21 суддя. Проте у штаті Індустріального райсуду – лише 14 суддів, а фактично розглядають справи взагалі 10 осіб!

Показово! Якщо за нормальних умов суддя цього суду за рік мав би розглянути 752 справи, то через кадровий дефіцит навантаження на нього збільшується більше ніж у 2 рази – до 1 580 справ на рік! Уявіть собі, на скільки від цього збільшується тривалість розгляду справ.

Задля часткового розв'язання проблеми я запропонував тимчасово делегувати Вищій раді правосуддя деякі повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів у частині завершення конкурсів і відрядження суддів. Для цього я зареєстрував у Верховній Раді законопроєкти №4229 і №6049.

Перший дає змогу Вищій раді правосуддя завершити розпочаті Вищою кваліфікаційною комісією суддів конкурсні процедури для кількох десятків кандидатів на посади суддів місцевих судів і рекомендувати їх до призначення.

Актуальне Путін поводиться, як геополітичний Гічкок

Ці кандидати ще 5 років тому пройшли конкурс на посади в суди першої інстанції. Частина з них планувала працювати в Луганській і Донецькій областях. Проте за цей час вони так і не отримали заслуженого призначення. Судова реформа 2016 року, а згодом і припинення повноважень Вищої кваліфікаційної комісї суддів зробили це неможливим.

Одна з конкурсанток переповіла мені сумний жарт своєї доньки. Дівчинка іронізує, що вже встигла закінчити школу та вступити до вишу, поки мати все ще чекає на призначення. Дуже показова ситуація.

Другий законопроєкт №6049 наділяє Вищу раду правосуддя повноваженнями відряджати суддів зі всіх інстанцій до апеляційних судів, де є реальна загроза припинення роботи. Це тимчасово, лише на один рік.

Нещодавно Комітет з питань правової політики рекомендував Верховній Раді включити цей законопроєкт до порядку денного поточної сесії. А от №4229 іще з минулого літа готовий до ухвалення у другому читанні. Законопроєкт уже неодноразово вносився в сесійну залу, але жодного разу справа до нього не дійшла. Сподіваюся, Верховна Рада розгляне обидві ініціативи якнайшвидше.

Зверніть увагу! Водночас проблема кадрового дефіциту стосується не лише суддів. Бракує також працівників апарату, зокрема – помічників суддів і секретарів судових засідань, які поступово звільняються.

В Україні спостерігається катастрофічний брак кадрів у судах / Фото "Мілітарний"

Безгрошів'я вбиває мотивацію

Складна ситуація в судах Києва та області. Наприклад, у Подільському районному суді міста Києва на кінець 2021 року з 76 працівників звільнилися 58, тобто 74%. І це не окремі випадки, а вже тенденція. У моєму рідному Дніпрі, в Жовтневому районному суді, протягом 2021 року звільнилося 22 особи із 46, тобто майже половина! При цьому кількість справ не зменшилась.

Чому вони йдуть? Насамперед – через низькі зарплати, котрі не відповідають рівню кваліфікації та навантаженню. Чи вмотивований до роботи секретар судового засідання, котрий отримує менш як 5 тисяч гривень на місяць? Питання риторичне.

На жаль, держбюджет-2022 не вирішив питання належного фінансового забезпечення судів. Я разом з колегами по Комітету з питань правової політики, будемо продовжувати працювати над розв'язанням цієї проблеми.

Не пропустіть Чому війська Путіна почали відповзати від України

Розпочата судова реформа є потрібною та вчасною, адже Україна давно очікує на сильну, незалежну та справедливу судову владу. Зрештою, вона спрямована на те, аби в наших судах працювали кваліфіковані й доброчесні судді, які будуть отримувати гідну винагороду та працювати в достойних умовах, а громадяни отримають швидке та ефективне правосуддя.

Але яким чином цього досягти, якщо наболілі проблеми судової системи залишатимуться невирішеними? Якщо ми не докладемо серйозних зусиль до розв'язання цих питань, то не зможемо досягти очікуваного результату і можемо втратити судову систему, а разом із нею – й останню довіру наших громадян до держави й правосуддя.

Може зацікавити – в Україні почала самоочищуватися судова мафія: дивіться відео