18 грудня Міністерство фінансів оприлюднило амбітний законопроєкт, який передбачає зобов'язати ФОПів 1 – 3 груп з оборотом понад 1 мільйон гривень стати платниками ПДВ з 2027 року. Представники Мінфіну розраховують на додаткові 40 мільярдів гривень у бюджеті щороку. Проте фаховий розрахунок аналітичних центрів свідчить про зворотне – реалізація цієї ідеї не лише "з'їсть" весь фіскальний ефект, а й завдасть удару по добробуту громадян. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми Поріг ПДВ для ФОПів в 1 мільйон гривень нереалістичний: що пропонують аналітики
Розрахунки Мінфіну VS розрахунки економічних аналітичних центрів
15 січня Державна регуляторна служба стала майданчиком для гарячої дискусії. По один бік – Міністерство фінансів та ДПС, по інший – провідні бізнес-асоціації та аналітичні центри. Каменем спотикання став Аналіз регуляторного впливу (АРВ) Мінфіну, цифри в якому, на думку експертів, занижені у 20 – 30 разів.
Головна помилка криється в оцінці адміністрування. Мінфін стверджує: один підприємець витрачатиме на ПДВ лише 56 годин на рік, чого достатньо щоб сформувати та подати лише дві накладні на місяць. Ба більше, вартість цього часу рахують за мінімалкою.
Аналітичні центри та бізнес-асоціації стверджують: ПДВ – це не просто "дві накладні на місяць", це перехід на повний товарний та бухгалтерський облік, який мікробізнесу раніше був просто не потрібен.
Облік доведеться вести, бо податковий кредит вимагає документального підтвердження кожної витраченої гривні. ПДВ – це різниця між зобов'язанням (продаж) та кредитом (купівля). Щоб не платити 20% з усього обороту, а платити лише з націнки, ФОП буде зобов'язаний:
- збирати та перевіряти вхідні податкові накладні від усіх постачальників;
- вести реєстр первинної документації (рахунки, акти, ТТН), бо без них податкова анулює кредит під час першої ж перевірки;
- відповідно доведеться вести повний товарний облік – підприємці повинні точно знати, який товар куплений, за якою ціною і чи зареєстрував постачальник накладну в системі (ЄРПН).
Також підприємці зіштовхнуться із системою моніторингу критеріїв оцінки ризиків (СМКОР) та усіма її родзинками. Якщо система заблокує накладну, а зараз таке трапляється щомісячно у приблизно 10% суб'єктів господарювання – то щоб розблокувати накладну, потрібно буде подавати значний пакет документів: договори, складські документи, підтвердження походження товару.
Це вимагає десятків годин роботи професійного бухгалтера, а у випадку відмови комісії по розблокуванню – роботи професійного юриста у суді.
Порівняльна таблиця трудовитрат (людино-годин на рік)
Відповідно до висновків репрезентативного опитування, підприємці, які працюють на загальній системі оподаткування і є платниками ПДВ, зазнають набагато вищих витрат на адміністрування обраного режиму порівняно з іншими режимами, включно з витратами часу найманих працівників на ведення звітності та участь у перевірках. Зокрема, на ведення податкового та бухгалтерського обліку на загальній системі оподаткування з ПДВ потрібно в середньому 478,2 людино-дня на рік.
Це понад учетверо більше, аніж ведення обліку на спрощеній системі оподаткування без ПДВ, на якій потрібно 114,5 людино-дня для ведення обліку. Останній показник не враховує самозайнятих "спрощенців".
Також за висновками опитування – корупція є більшою проблемою для підприємців-платників ПДВ, аніж для неплатників. Так, платники ПДВ на загальній системі зазначають, що корупційні практики "були дуже сильною перешкодою" у 11% випадків, водночас неплатники ПДВ ствердно відповідають на це запитання удвічі рідше (4,7% та 4,8% для загальної та спрощеної систем оподаткування відповідно).
Оцінки трудовитрат: бухгалтер за ціною прибиральника?
Друга суттєва помилка Мінфіну – вартість праці фахівця з бухгалтерського обліку. Мінфін закладає у розрахунки мінімальну заробітну плату. Але бухгалтерський облік – це кваліфікована інтелектуальна праця. За даними Держстату, середня зарплата фахівця, здатного адмініструвати ПДВ, становить 26 тисяч гривень.
Читайте також Як малий бізнес у Європі застосовує ПДВ: уроки для України
Якщо помножити реальний час (за даними Світового банку) на реальну вартість праці, додаткові витрати одного ФОП на адміністрування податків складуть близько 93 тисяч гривень на рік. Для 660 тисяч підприємців, яких торкнеться реформа, загальні "непродуктивні витрати" сягнуть від 61 до 115 мільярдів гривень.
Що отримають держбюджет, місцеві бюджети, підприємці, громадяни?
Навіть якщо вважати реальними припущення Мінфіну у +40,1 мільярда гривень доходів – вони повністю нівелюються чистими втратами бізнесу у 61 – 115 мільярдів гривень. Це контрпродуктивні витрати, які не створюють додаткового продукту, тобто безпосередньо зменшують суспільний добробут.
Крім того, Мінфін "забув" порахувати:
- втрати місцевих громад: ФОПи перейдуть зі ставки 5% на 3% (ПДВ), що забере у місцевих бюджетів не менше 18 мільярдів гривень;
- роздування штату податкової: Кількість платників ПДВ зросте з 249 тисяч до 877 тисяч. Для їхнього обслуговування, перевірок та роботи з блокуванням податкових накладних державі доведеться витратити додатково 3 мільярди гривень на нових працівників ДПС та юристів;
- зростання податку на бідних: ПДВ – це податок на кінцевого споживача. Вся сума "фіскального ефекту" просто ляже на плечі громадян через зростання цін на товари та послуги мікробізнесу.
Провідні аналітичні центри у спільному зверненні зазначають: замість вирівнювання правил гри країна отримає масове дроблення бізнесів, приховування оборотів та закриття низькомаржинальних точок. Обов'язковий ПДВ при порозі в 1 мільйон гривень (близько 22 тисячі євро) робить легальну діяльність у ритейлі економічно недоцільною.
У розвинених країнах ЄС, Франції, Італії тощо поріг реєстрації ПДВ становить 85 тисяч євро. Британський досвід свідчить, що високий поріг – це стимул для самозайнятості, а не спосіб ухилення.
Що робити замість простих, але шкідливих рішень?
Доцільним є не шукати гроші там, де їх найменше, а звернути увагу на справжні найбільші "діри" в бюджеті, які не використовують спрощену систему, а існують через корупцію та великий "сірий" бізнес:
- неформальна зайнятість: втрати 200 – 265 мільярдів гривень на рік;
- сірий імпорт: 105 – 120 мільярдів гривень на рік;
- схеми з підакцизкою: 39 – 43 мільярди гривень на рік.
Щоб мінімізувати ці "схеми", а також схеми зі спрощеною системою, необхідно зробити наступне.
Провести ключові інституційні реформи: перезавантажити за вирішального голосу міжнародних експертів Державну митну службу, Державну податкову службу та Службу фінмоніторингу.
Впровадити правила протидії зловживанням (GAAR): законодавчо закріпити чіткі критерії та фінансову відповідальність за "дроблення бізнесу", зосередивши санкції на організаторах схем, а не на окремих ФОП.
Обмежити схему "ФОП замість найму": запровадити тимчасову заборону (до 2 років) на роботу компаній із ФОП, які раніше були їхніми найманими працівниками, для боротьби із псевдосамозайнятістю. Запровадити чіткі критерії трудових відносин (ПЗУ №13507).
Забезпечити стимулювання споживачів отримувати чеки: запровадити "лотереї чеків" та фінансові винагороди для покупців, які виявляють нефіскальні чеки, особливо у сфері підакцизних товарів.
Посилити банківський та фінмоніторинг: зробити обов'язковим (зі значними штрафами) реагування банків на ознаки дроблення бізнесу.
Боротьба з "дропами" та нелегальною торгівлею: суттєво підвищити штрафи за торгівлю без реєстрації, впровадити "реєстр дропів" та посилити відповідальність за передачу банківських рахунків третім особам.
Сподіваємось що представники влади врахують пропозиції аналітичних центрів і активізують реальну боротьбу із схемами, замість простих шкідливих ідей, на кшталт "ПДВ для ФОП".