Деякі з них настільки незвичайні, що сьогодні важко повірити в їхнє існування. Про це пише "Фокус".
Дивіться також "Справжні бойові танки та монстри": кінолог назвав 3 породи собак, які не варто заводити сімʼям
Що відомо про породи собак, які вимерли?
Упродовж століть люди створювали десятки порід собак для вузькоспеціалізованої роботи. Одні допомагали на кухні, інші рятували людей або навіть слугували джерелом вовни.
Проте багато унікальних порід не пережили змін цивілізації та назавжди залишилися лише в історичних згадках, картинах і музейних експонатах.
- Кухонний або рожновий собака
Ця порода вважається однією з найдивніших в історії. Кухонних собак спеціально вивели для роботи біля печі. Тварину поміщали всередину великого колеса, схожого на колесо хом’яка, і під час бігу собака обертав рожен із м’ясом. Завдяки цьому страва рівномірно просмажувалася.
Особливо популярними такі собаки були у Великій Британії XVI – XVIII століть. Їх активно використовували в трактирах, великих будинках і ресторанах.
Породу вперше описав швейцарський натураліст Йоганн Кайус. Кухонні собаки були невеликими, кремезними та дуже витривалими. Вони мали короткі лапи, сильну грудну клітку і мускулисте тіло, яке дозволяло довго бігти без зупинки.
Кухонний собака / Фото Daily Mail
Через специфічну роботу собаки часто мали викривлені кінцівки та проблеми зі спиною. Історики припускають, що їхніми далекими родичами могли бути коргі або тер’єри. Порода зникла після появи механічних і парових пристроїв для обертання рожна.
- Гавайський собака пої
Цю породу привезли на Гаваї полінезійські поселенці приблизно між III та VIII століттями нашої ери. Собака пої вважався домашнім улюбленцем і компаньйоном для дітей.
У багатьох гавайських родинах новонародженій дитині дарували цуценя. Якщо дитина помирала, собаку часто ховали разом із нею. Водночас породу могли використовувати і як джерело м’яса.
Собаки пої були невисокими, з широкою головою, короткими лапами та важким тілом. Через незвичний раціон вони виглядали дуже повільними й огрядними. Основою харчування був корінь таро, оскільки м’ясо на островах було дорогим дефіцитом. Через постійне споживання рослинної їжі в собак слабшали щелепи, а їхній характер описували як надзвичайно лінивий і спокійний.
Гавайські собаки / Фото Wikimedia Commons
Директор зоопарку Гонолулу Джек Торп називав цю породу "мовчазною, ледачою та схожою на свиню". У XX столітті ентузіасти намагалися відновити породу, але безрезультатно.
- Салішський вовняний собака
Це одна з найрідкісніших порід у світі. Її розводив народ прибережних салішів, який проживав на тихоокеанському узбережжі Північної Америки. Особливість породи полягала в шерсті. Вона була настільки густою і м’якою, що її використовували для виготовлення ниток, ковдр і теплого одягу.
Салішські вовняні собаки були невеликими, повністю вкритими густою білою шерстю. Зовні вони нагадували суміш шпіца і самоїда. Їх регулярно стригли, як овець. Мандрівники XVIII століття писали, що шерсть собак була настільки щільною, що її можна було підняти великим шматком без осипання волокон. Тварин годували переважно рибою.
Вовняний собака / Фото Paul Kane
Після приходу європейських колоністів традиції корінних народів почали знищувати. Разом із ними зникла і ця унікальна порода. Сьогодні від неї залишилися лише кілька ковдр та одна музейна шкура.
- Московський водолаз
Після Другої світової війни СРСР потребував службових собак для військових і рятувальних операцій. Саме тоді в розпліднику "Червона зірка" створили породу московський водолаз. Її отримали шляхом схрещування ньюфаундленда, кавказької вівчарки та східноєвропейської вівчарки.
Московські водолази були великими, потужними й масивними собаками з густою водонепроникною шерстю. Вони добре переносили холод і чудово плавали.
Московський собака / Фото Wikimedia Commons
Проблема виникла з характером. Під час випробувань собаки не рятували людей, а нападали на потопаючих. Через агресивність і неконтрольований темперамент проєкт визнали провальним. У 1980-х роках порода остаточно зникла.
- Молоський собака – пес Олександра Македонського
Молоські собаки вважаються одними з найвідоміших бойових псів античності. Їх вирощували в Епірі – регіоні Давньої Греції. Про цих собак згадували Аристотель, Вергілій та інші античні автори. Вони використовувалися для війни, полювання та охорони.
Молоські собаки були величезними, сильними та надзвичайно безстрашними. Вони мали масивну голову, широку грудну клітку та потужні щелепи. За описами істориків, ці собаки могли вступати в сутичку навіть із биком чи кабаном.
Молоський собака / Фото British Museum
Існує легенда, що знаменитий пес Олександра Македонського на ім’я Перітас належав саме до молоської породи. Після смерті собаки полководець нібито назвав на його честь ціле місто.
Багато сучасних мастифів вважаються далекими нащадками молоських собак.
- Аргентинський полярний собака
Цю породу створили в Аргентині у 1950-х роках для експедицій в Антарктиду. Собаки мали перевозити вантажі та допомагати дослідникам у надзвичайно суворих умовах.
Аргентинські полярні собаки були дуже витривалими, мали густу шерсть і сильні лапи, пристосовані до пересування по льоду та снігу. Їх вивели на основі сибірських хаскі, маламутів і маньчжурських шпіців. Порода чудово працювала в умовах екстремального холоду та могла долати десятки кілометрів із вантажем.
Полярний собака / Фото Animal Wised
Однак міжнародні екологічні протоколи заборонили використання собак в Антарктиді через ризик передачі інфекцій тюленям і загрозу для місцевої фауни. Після цього порода швидко зникла.
- Алаунт – мисливець на ведмедів
У Середньовіччі алаунти вважалися елітними мисливськими собаками європейської знаті. Їх використовували для полювання на велику дичину, а також у жорстоких боях із биками та ведмедями.
Алаунти були високими, сильними та дуже агресивними собаками. Вони поєднували риси хорта і мастифа: мали довгі ноги, потужне тіло та коротку широку морду. Їх головною перевагою була неймовірна сила хватки та витривалість.
Аргентинський полярний собака / Wikimedia Commons
Середньовічні автори описували алаунтів як собак, здатних самостійно повалити ведмедя. Згодом порода змішалася з іншими собаками та поступово зникла. Вважається, що її гени частково збереглися у сучасних мастифах та бульдогах.
Чому деякі породи собак зникають?
Кінологи та генетики попереджають: дедалі більше старовинних порід собак опиняються на межі зникнення через зміну способу життя людей та популяризацію "модних" домашніх улюбленців.
Сьогодні ринок собак значною мірою залежить від трендів, соцмереж і попкультури, тому великі робочі та мисливські породи стрімко втрачають популярність. У The Kennel Club пояснюють, що багато британських та ірландських порід "ризикують зникнути з вулиць і парків просто тому, що люди про них не знають або вони перестали вважатися модними".
Організація навіть створила окремий список Vulnerable Native Breeds – "вразливих місцевих порід", куди потрапляють собаки з менш ніж 300 реєстраціями на рік.
Однією з головних причин вимирання рідкісних порід стала урбанізація. Більшість сучасних власників живуть у квартирах і обирають компактних собак, які не потребують великого простору та складного догляду. Через це великі мисливські, пастуші або службові породи, створені для активної роботи, поступово стають непотрібними.
Додатковою проблемою є вузька генетична база. Коли порода стає рідкісною, заводчикам доводиться працювати з дуже обмеженою кількістю собак. Це підвищує ризик інбридингу – близькоспорідненого схрещування, яке може призводити до спадкових захворювань, ослаблення імунітету та скорочення тривалості життя тварин.
Ще один фактор – зникнення потреби у робочих собаках. Наприклад, оттерхаундів масово розводили для полювання на видр, але після заборони такого полювання порода почала стрімко втрачати популярність. У світі може залишатися менше тисячі таких собак.
Що ще треба знати про різні породи собак?
Фахівці виділили породи собак, які є ідеальними партнерами для бігунів через їхню витривалість та енергійність. Фізична активність, зокрема біг, може бути корисною для собак, але важливо поєднувати її з розумовою стимуляцією та уникати надмірних навантажень.
Собаки можуть значно покращити життя людей похилого віку, зменшуючи відчуття самотності та підтримуючи активність. Водночас важливо обрати породу, яка відповідатиме фізичним можливостям і способу життя власника. Експерти назвали собак, які найкраще підходять для цього.
-
Ціни на найдорожчі породи собак можуть перевищувати 4 тисячі доларів через рідкість, популярність і складність розведення. До найдорожчих порід зараховують, зокрема, такі: англійський та французький бульдоги, тибетський мастиф, самоїд, бівер-тер'єр і португальський водяний собака.