Причину такої поведінки пояснили фахівці з American Kennel Club. Вони також розповіли, як діяти господарям собак у таких випадках.
До теми Пухнасті герої з фронту: 3 зворушливі історії улюбленців, врятованих українськими бійцями
Чому ж пес намагається спіймати власного хвоста?
Головний ветеринарний лікар Американського кінологічного клубу доктор Джеррі Кляйн пояснює, якщо додаткова увага, активніші прогулянки чи ігри не зменшують таку поведінку, варто звернутися по допомогу. Після огляду ветеринар може порадити консультацію сертифікованого тренера, зоопсихолога або навіть невролога.
Найчастішими причинами кружляння у спробах зловити свого хвоста є нудьга або прагнення привернути увагу. Іноді навіть зауваження на кшталт "Припини!" для собаки вже є формою взаємодії.
Кумедна підбірка песиків, які ловлять власні хвости: дивіться відео
Разом з тим собаки нерідко починають ганятися за власним хвостом через вроджені моделі поведінки, що збереглися з еволюційних часів. Рухомий хвіст спрацьовує як подразник, який автоматично запускає мисливський або переслідувальний рефлекс. Саме це колись допомагало чотирилапому реагувати на здобич, яка рухається.
У цуценят така звичка може бути частиною дослідження власного тіла, така собі спроба "познайомитися" з об'єктом, що рухається позаду.
Цікаво! Нове дослідження, опубліковане в журналі PLoS One, встановило зв'язок між переслідуванням хвоста у собак і тими самими генетичними та середовищними чинниками, які лежать в основі тривожної поведінки в людей.
Зі свого боку кінолог та зоопсихолог Віталій Новіков розповів про три основні причини переслідування собаками свого хвоста. Зокрема велику увагу свого пояснення він приділив саме проблемі надлишку іграшок, через що чотирилапі часто бувають перезбудженими й намагаються знайти розраду у власному хвостику.
Чому собака нав'язливо ганяється за своїм хвостом: дивіться пояснення кінолога
Чи впливає порода на звичку бігати за хвостом?
Хоча будь-який собака може переслідувати свого хвоста, у деяких порід це трапляється частіше. Зокрема, схильність описують у таких бультер'єрів, німецьких вівчарок та доберманів.
Дослідження вказують і на можливу роль генетичних чинників, зокрема гена CDH2, а також на зв'язок із пережитим стресом. Втім, як зазначають фахівці, у більшості цуценят така поведінка з віком зникає.
Як діяти власнику?
Експерти рекомендують збільшити фізичну та розумову активність чотирилапого, зокрема додати більше прогулянок, тренувальні вправи, заняття кінологічними дисциплінами. Іноді ж корисно просто ігнорувати епізоди ганяння за хвостом, не підкріплюючи їх увагою.
Водночас слід насторожитися, якщо поведінка посилюється, триває понад тиждень або призводить до травм. У таких випадках варто звертатися до ветеринарів.
На що ще варто звернути увагу у вихованні песиків?
Домашні улюбленці часом обожнюють спостерігати за телевізором, проте варто контролювати поведінку тварини – якщо вона демонструє тривожність чи надмірне збудження, вплив слід обмежити.
Окрім того, собаки іноді не виконують команди не через "впертість", а через слабкий емоційний зв'язок із власником, недостатній рівень зацікавленості. Про те, як відновити концентрацію уваги чотирилапого та зробити його слухняним, – дізнавайтеся в матеріалі 24 Каналу.
Цікаво також, що собаки насправді можуть засвоювати значення окремих слів і команд.