Після підриву Кремль переклав відповідальність на українську владу так, як це зробила Москва у 1941 році. Тоді радянські чекісти висадили в повітря Дніпрогес і звинуватили у цьому фашистів.
Дивіться також Кислиця на Радбезі назвав мету Росії, триває евакуація: головне про підрив Каховської ГЕС
Звинувачення проти німців "посипалося"
82 роки тому радянські військові інженери вивели з ладу технічне устаткування Дніпрогесу, а пізно ввечері висадили греблю в повітря. Імена справжніх виконавців злочину не розголошувалися пів століття.
Тоді радянська влада заявила, буцімто фашисти "вклали усю свою чорну ненависть у знищення Дніпрогесу". Жителів СРСР запевняли, що німці розбомбили станцію з повітря.
До слова, звинувачення у цьому було долучено до переліку злочинів Третього рейху і на Нюрнберзькому процесі. Однак, як пізніше з'ясувалося, Запоріжжя з Дніпрогесом не були пріоритетним напрямком наступу німців. Принаймні потреби у спішному підриві станції не було.
Як росіяни підірвали Дніпрогес у 1941 році: дивіться відео
Хто віддав наказ підірвати Дніпрогес
Як відомо, таємний наказ знищити обладнання станції та висадити греблю в повітря надійшов зі ставки головнокомандувача Йосипа Сталіна. Так, за кілька днів до вибуху з Москви до Запоріжжя вилетів підполковник Борис Епов, і вже на місці з начальником відділу інженерного управління штабу Південного фронту Олексієм Петровським вони й керували операцією.
157-й полк НКВС, своєю чергою, пильнував на всіх ключових під'їздах до Дніпрогесу, аби зайві очі не вгледіли, хто насправді висадив греблю.
Зруйнована гребля Дніпрогесу / Фото з німецької хроніки
Підрив Дніпрогесу став жахливою несподіванкою для керівництва Південного фронту. Його сприйняли за диверсію німецьких агентів – Епова з Петровським зразу заарештували.
Про це, власне, одразу доповіли Сталіну, який моментально відреагував. Він наказав негайно звільнити саперів без зайвих допитів, а отримані від них дані не розголошувати.
Внаслідок трагедії загинули тисячі людей
Перші аналітики наслідків злочину чекістів стверджували, що вибух зруйнував 165 метрів дамби, замість запланованих 40–50 метрів. Через це Дніпром посунула хвиля заввишки 25–30 метрів, зносячи на своєму шляху прибережні села. Вважалося, що вода вбила 100 тисяч місцевих жителів та 20 тисяч військових.
Однак запорізький історик Володимир Лініков вважає, що масштаби катастрофи дещо перебільшені. Психологічний стан очевидців на той момент нескладно уявити, адже вибух стався близько 20:15, і всю ніч прибувала вода. За розрахунками Лінікова, вона не могла піднятися вище 6 метрів, а за 15 кілометрів нижче за течією Дніпра стихія вже й не мала руйнівної сили.
Дослідник, посилаючись на свідчення очевидців, розповів, що після того, як за три дні зійшла вода, на деревах у неприродних позах позалишалися тіла потопельників.
Але знову ж таки, якщо людина побачила 500 таких трупів, то це багато. І людина, яка це побачила, може перебільшити,
– вважає Лініков.
Таким чином, історик припускає, що кількість жертв могла коливатися в межах 3 тисяч осіб, що, звісно, не зменшує тяжкості злочину московської влади.
Німці взяли Запоріжжя неквапом через півтора місяця, а через рік відремонтували станцію, хоча, відступаючи, повторно вивели її з ладу. Однак злочин чекістів Кремль для підлеглого населення змалював як звірячість фашистів. Так само як його речники перекладають підрив Каховської дамби у ніч проти 6 червня цього року на ЗСУ.