2023 рік для України був роком великих очікувань. На жаль, не всі з них справдились або справдились не так, як би хотілося. Проте відбулося чимало надзвичайно важливих подій, які визначатимуть життя держави та її громадян у майбутньому. Увесь рік Україна прожила в надлюдській боротьбі як на полі бою, так і на міжнародній арені. І все ж саме війна визначала, визначає та ймовірно визначатиме все, що відбувається з нашим життя у новому 2024 році.

Попри думки, сценарії та прогнози окремих військових командирів і представників держав-союзників, терміни завершення війни залежали в цьому році від багатьох чинників, зокрема й від стійкості України. 24 Канал нагадує, яким був цей надскладний рік, що минає, для України.

Цікаво Розхитування ЄС, напад на НАТО і втягування Китаю у війну: що радять Путіну аналітики – документ

Головним, що нині визначає все життя в країні, є війна. Йде другий рік повномасштабної війни й ніхто вже не сперечається з тим фактом, що він був надзвичайно складним. Росіяни скористалися не надто сніжною і не дуже морозною зимою-2023 для чергової спроби масштабного наступу.

Це коштувало окупантам величезних втрат – мовиться про десятки тисяч вбитих і ще більше поранених, сотні тонн знищеної техніки.

  • Проте Росія традиційно не цінує життя своїх людей і в кращих традиціях попередніх війн абсолютно не зважає на втрати. Чи то мовиться про зеків тоді ще живого Пригожина, чи то про відбірних "шойгістів", яких ефектно розбили при спробі наступу на Вугледар наприкінці січня 2023 року.
  • Саме завдяки масовому киданню бійців у бій і вогняним валам росіянам вдалося захопити Соледар у січні та Бахмут (наприкінці травня) на Донбасі, точніше – руїни колишніх міст. На цьому російський зимово-весняний наступ, який задумувався як генеральний, виснажився. Незабаром росіяни перейшли на Донбасі в глуху оборону і Бахмут ледь не перетворився для них у новий Дьєнб'єнфу.

До теми Воювати не можна зупинятися․ Як змінилися військові спроможності Росії з 24 лютого 2022 року

Зруйновані Соледар і Бахмут на супутникових знімках / Maxar

Все це разом склало новий броньований кулак ЗСУ, який, за задумом натівських генералів, мав знести російських опонентів у генеральній битві та прорубати сухопутний коридор до Криму.

Але ніякої Курської дуги 2.0 та Ель-Аламейна 3.0 не сталося – Росія зберегла домінування в повітрі (привіт союзникам), а без прикриття авіації українські танкові клини легко могли повторити долю радянської танкової армади літа 1941 року, яка була повністю винищена німецькими штурмовиками в районі Луцьк – Броди – Рівне, так фактично і не дочекавшись власне танкових боїв.

Ще одним неприємним сюрпризом стали потужні лінії оборони та шалене завзяття окупантів, які перетворили Південь України на найбільш заміновану територію у світі. Але навіть міни та тотальна перевага в літаках не заспокоїли росіян.

Вони панічно боялися форсування силами оборони Дніпра в районі Херсона, а тому цинічно підірвали 6 червня греблю Каховської ГЕС і ціною страшною екологічної катастрофи та численних жертв не лише серед мирного населення, але й навіть своїх вояків, зупинили на кілька місяців просування українського десанту.

Підрив Каховської ГЕС у червні 2023: дивіться відео

Підрив Каховської ГЕС
Каховська ГЕС до та після знищення окупантами з позначками місць підриву / Колаж Defence Express

Героїчна операція з форсування Дніпра почалась лише восени 2023 року.

  • За майже 6 місяців безперервних атак на Запорізькому напрямку Україна зуміла ціною надзусиль і значних втрат звільнити відносно незначну територію та нині утримує так званий Роботинський плацдарм для потенційного ривка на Токмак і далі на Мелітополь. При цьому бійцям ЗСУ та ТрО довелося наприкінці року встати в оборону – нині Росія великими силами атакує по всьому фронту.
  • У листопаді – грудні 2023 ворог активізувався і намагається зрізати не лише Роботинський плацдарм, але й атакує на Харківщині, Луганщині та на Донбасі.
  • Жорстокі бої йдуть в районі Мар’їнки (безперервно вже майже 10 років), дуже складна ситуація в районі Авдіївки, Сватового та інших населених пунктів. На жаль, ворог має успіхи й коштом чотиризначних добових втрат, вичавлюючи українських захисників з позицій. Втім, варто наголосити, що це успіхи лише тактичного характеру.

Росія вже застосувала проти України усю наявну конвенційну зброю, проте не може ніяк схилити шальки терезів на свою користь. Так, згадану вище Авдіївку окупанти хотіли захопити під пряму лінію Путіна 14 грудня, але не вийшло і диктатору довелося розповідати росіянам про вигадані успіхи в районі села Кринки на лівому березі Дніпра на Херсонщині.

Важливо до прочитання Зима на фронті․ Як погода впливає на війну, наступ ЗСУ та просування росіян

У листопаді 2023 Головнокомандувач Сил оборони генерал Залужний у журналі Time констатував, що війна у своєму нинішньому варіанті зайшла в глухий кут. Втім, це не кінець, але лише об'єктивна оцінка поточних подій.

З огляду на це для України постає питання про:

  • створення ешелонованої оборони та потужної фортифікації для виснаження атакувальних потуг ворога і власних контратак,
  • повноцінна інтеграція F-16 і розбудова сил ППО,
  • накопичення ресурсів та перегляд бюджетів, зокрема й місцевих, на користь Сил оборони,
  • нарощування випуску власних мін і снарядів (нині Україна та Росія воюють снарядами з обох Корей),
  • повноцінний запуск власного ВПК і активна співпраця з союзниками,
  • подолання корупції, продовження та переформатування мобілізації, формування та вишкіл нових підрозділів.

Робота за всіма цими напрямками ведеться. Щоб загасити хвилю корупційних скандалів, які, схоже, були роздуті не без участі російських майстрів ІПСО, президент вдався до ротації в міністерстві оборони – замість популярного та ефективного міністра Резнікова новим очільником МО став Рустем Умеров.

Також під гарячу руку потрапили військкоми – історія вже колишнього одеського очільника ТЦК та СП Євгена Борисова, що "наколядував" собі не лише віллу на в Іспанії, але й на чималий автопарк, сколихнула суспільство і стала останньою краплею. Президент ініціював перевірку всіх керівників ТЦК та СП та заявив про відповідні кадрові рішення.

Крім роботи з негативом були й позитивні новини. У 2023 році всі дізналися, що дронові атаки – це та гра, в яку можна грати вдвох. Атаки невідомих, але ефектних БпЛА на об'єкти в Росії – від нафтових терміналів і складів до міністерств і самого Кремля стали реаліями.

Удар по Кремлю на початку травня 2023: дивіться відео

Також війна перейшла на територію Росії: на землях держави-окупанта почастішали диверсії та пожежі на стратегічних об'єктах та залізниці, також нарешті проявила себе справжня російська опозиція – рейди партизан, незгодних з режимом Путіна, до Білгордщини та Брянщини стали регулярними, а назва містечка Щєбєкіно стала відомою на весь світ.

  • Також у самій Росії стало небезпечно воєнним злочинцям або тим, хто зрадив Україну і думав, що росіяни його прихистять. Мовиться про покійних Іллю Киву, Владлєна Татарського та інших колаборантів і зрадників.
  • Окрім того, спецслужби активно взялися за п'яту колону росіян в Україні. У 2023 році було викрито російських агентах в рясах (вони особливо й не ховалися, проте для цих арештів потрібна була неабияка політична воля).

Нині декілька топових російських агентів з УПЦ-МП (філіалу РПЦ) опинилися на лаві підсудних (серед них – зірковий колишній настоятель Києво-Печерської Лаври владика Павло (Лебідь) та митрополит Тульчинсько-Брацлавської єпархії Іонафан (Єлецьких). Останній, 7 серпня 2023 року, отримав реальний термін у 5 років позбавлення волі.

Також осередок РПЦ в Україні нарешті було викинуто з православної святині – Києво-Печерської лаври, і там у 2023 році вперше відбулося служіння під проводом ПЦУ. Приклад Лаври наслідували й інші громади – нині процес викорінення російських агентів триває.

Цікаво Бал у Сатани, попи-терористи та сороміцькі листування․ Що приховує донецький митрополит Іларіон

Попри сувору необхідність власної "роботи над помилками", критичним для України залишається західна допомога. Без неї Україні не встояти в протистоянні з Росією та її союзниками – Іраном, КНДР, які постачають агресору зброю, та Китаєм, який фактично здійснює дипломатичне прикриття Москви.

Сукупно економічний потенціал союзників України значно вищий, проте, далеко не завжди вони діють спільно, на жаль. Саме від союзників Україна у 2023 році нарешті отримала західні танки, системи ППО, зокрема й PATRIOT (14 грудня стало відомо, що Німеччина доставила Україні вже другу батарею у складі 8 пускових установок, 60 ракет та станції управління вогнем).

Дуже доречними стали крилаті ракети середнього радіуса дії. Британські Storm Shadow, їхній французький побратим SCALP, а також довгоочікувані американські ATACMS, які вже з перших епізодів бойового застосування показали себе з найкращого боку та стали страшним сном для окупантів – як не суходолі, так і на морі.

ATACMS
Що відомо про ракети ATACMS / Інфографіка 24 Каналу

  • У травні 2023 почалося формування авіаційної коаліції з надання нам літаків F-16 (яких так не вистачало на фронті у дні наступу на півдні влітку та восени). До неї увійшли Велика Британія, Нідерланди, Данія, Португалія, Франція, Бельгія, США та інші держави (цікаво, що до коаліції приєднався маленький Люксембург, але не Німеччина).
  • Також Україна веде переговори зі Швецією про можливість отримання літаків Gripen. Нині українські пілоти проходять навчання, результати якого мають суттєво вплинути на бойові дії вже на початку 2024 року.

Союзники України стали для Сил оборони фактичним тилом, там проходили бойове злагодження десятки тисяч українських військових, було розгорнуто виробництво та ремонт техніки та боєприпасів. Але досі не тими темпами, які потрібні Україні.

На жаль, і це було очікувано, – Європа після перемоги у холодній війні повірила в так званий "кінець історії" та фактично відмовилась від витрат на безпековий сектор і спрямувала зекономлені кошти на "соціалку". Нині ж змушена поспіхом надолужувати та відновлювати те, що було занедбано за 30 років. Втім, є й добрі новини – процес відновлення потужностей ВПК вже активно розпочався і його вже неможливо буде зупинити, а це означає, що Україна не залишиться без допомоги. До речі, ті самі ж процеси, тільки швидше, бо без євробюрократів, відбуваються в США.

І це надзвичайно важливо з огляду на те, що відбувається в США. А там маємо найбільшу за останні 50 років політичну кризу, і Україна стала її заручницею. У конгресі, який контролюють республіканці, гору взяли трампісти. Ця група хоч і становить меншість, проте стала надзвичайно впливовою та галасливою.

Їм вдалося сформувати порядок денний та підкорити весь політикум США. У підсумку найголовнішою екзистенційною проблемою в країні було оголошено ситуацію на кордоні з Мексикою, а допомога Україні, а також іншим союзникам США – Ізраїлю та Тайваню була заблокована. Для розуміння, мовиться про понад 60 мільярдів доларів воєнної та фінансової допомоги для України.

Розлого Ярмарок марнославства: політичні ігри в США можуть стати для України катастрофою

Ситуацію не вдалося виправити ані численними поступками республіканцям з боку демократів, президента Байдена, ані роз'яснювальною роботою про небезпеку такого рішення, ані навіть особистим візитом президента Зеленського до Вашингтону та особистою зустріччю українського лідера зі спікером Конгресу Майком Джонсоном. Той навіть не погодився продовжити роботу нижньої палати (на відміну від Сенату) і відправив конгресменів на тривалі різдвяні канікули. Що доволі дивно, адже США, за словами його соратників, нині опинилися не межі життя та смерті через загрозу нелегальних мігрантів.

На тлі фактичного саботажу від США приємно дивує Німеччина. Канцлер Олаф Шольц пообіцяв подвоїти у 2024 році допомогу Україні до 8,5 мільярда доларів (якщо подолає спротив Конституційного суду ФРН, який ухвалив рішення про перегляд бюджету). Можливо, у 2024 році Шольц дасть добро і на передачу Україні німецьких ракет Taurus, здатних долати 500 кілометрів відстані та знищувати незаконні архітектурні форми на кшталт Керченського мосту.

Сукупна воєнна допомога Німеччини з лютого 2022 року по 31 жовтня 2023 року, згідно з оцінками Кільського інституту світової економіки, склала 17,1 мільярда євро.

Для порівняння:

  • США надали воєнної допомоги на 43,86 мільярда євро,
  • а Велика Британія – 6,57 мільярда євро,
  • Польща – 3,04 мільярда євро,
  • а ЄС як інституція – 5,6 мільярда євро.

Натомість фінансова допомога ЄС склала 77,1 мільярда євро, США – 25 мільярдів євро, а Великої Британії – 6,1 мільярда євро. При цьому найбільший рівень допомоги відносно власного ВВП демонструють такі держави як Литва, Естонія, Норвегія, Данія, Латвія, Словаччина та Польща.

Допомога Україні
Дані Кільського інституту світової економіки щодо підтримки України союзниками

Допомога Україні

Наразі Європа активно надолужує розрив зі США щодо обсягу фінансової та збройної допомоги. Найбільшими донорами є Німеччина, Фінляндія, Ірландія, Хорватія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Данія, Норвегія (14 грудня оголосила про фінансову допомогу Україні на суму в 1,8 мільярда євро), Швеція і Швейцарія, а також Велика Британія. Крім того, активно увімкнулись у процес неєвропейські, проте демократичні – Канада та Японія.

Цифри переконливо спростовують версію про втому Європи від війни в Україні, нехай навіть про це говорить саме прем’єрка Італії пані Мелоні в розмовах з російськими пранкерами. Насправді бачимо зовсім іншу картину – в ЄС нарешті зрозуміли, що це також і їхня війна, а офіційно оголошений в міжнародний розшук за воєнні злочини Путін в разі загарбання України не зупиниться і буде продовжувати.

І тоді біженців з України буде вже не 4 мільйони, а мінімум 20, а воювати доведеться не чужими руками, а відправляти в бій власних чоловіків і жінок.

Ми, європейці, маємо необхідні засоби для цього, повинні бути готові продовжувати допомагати Україні, враховуючи, що підтримка США, швидше за все, зменшиться,
– високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, 11 листопада 2023 року, про план дій для ЄС на майбутнє.

Сьогодні єдиним робочим майданчиком щодо ключових принципів миру в Україні є запропонована Україною Формула миру. Відзначимо, що в січні у Швейцарії, в межах Давоського форуму, відбудеться чергова (вже четверта) зустріч радників із питань нацбезпеки та радників із зовнішньої політики щодо імплементації Формули миру.

Працюватимемо над тим, щоб ця зустріч зібрала представників усіх континентів, зокрема Глобального Півдня. На цій зустрічі буде опрацьовано п’ять останніх пунктів Формули миру. Перші п'ять пунктів були опрацьовані радниками на попередній зустрічі в кінці жовтня на Мальті,
– пояснив Володимир Зеленський під час підсумкової пресконференції для журналістів.

Володимир Зеленський
Володимир Зеленський під час підсумкової пресконференції / Фото ОП

Президент зазначив, що після цієї зустрічі радників буде робота над організацією першого установчого саміту на рівні лідерів держав. Він переконаний, що потрібно зробити все, щоб цей саміт відбувся попри всі виклики, які зараз існують у світі.

Глава держави пояснив, що на першому Глобальному саміті миру на рівні лідерів напрацьовуватиметься домовленість між країнами щодо фундаментальних положень, які будуть втілені у відповідному документі. А після погодження цього документа всіма державами він може бути переданий представникам Росії.

"Якщо вона (Росія – 24 Канал) буде готова сприймати цей документ, це говоритиме про те, що питання щодо перемовин є актуальним. На сьогодні воно неактуальне. Запиту від Росії не бачу, у їхніх діях цього не бачу, у риториці бачу тільки нахабство. І вбивство", – наголосив Володимир Зеленський.

Чи завершиться у 2024 році війна?

Я думаю, ніхто не знає відповіді. Навіть ті поважні люди, наші командири чи західні партнери – вони не знають. Коли вони кажуть, що це війна на багато років – це діалог, це думки. Думки дуже часто відрізняються від реальності,
– визнає президент.

Війна, перемога, поразка, стагнація – все це залежать від багатьох рішень, ризиків, напрямків, але здебільшого від усіх українців.

Сумнівів, що законопроєкт буде схвалено на початку 2024 року, фактично немає (про це говорили і президент Байден, і міністр оборони Остін, який 20 листопада 2023 року саме для цього гостювали в Києві). Втім, значна затримка оплачується життями українських захисників і цього в далекій Америці чомусь розуміти не хочуть.

Ще більшою загрозою є вибори в США – там великі шанси на реванш має Дональд Трамп, прихильники якого, нагадаємо, заблокували в Конгресі виділення Україні допомоги. Трамп неодноразово заявляв, що завершить війну в Україні за один день, проте не уточнював як. Втім, не схоже, щоб він планував надіслати до Москви та усіх бункерів Путіна "Зірку смерті". Натомість, виходячи з усіх попередніх кроків і заяв його прихильників, мова може йти про примус України до миру на умовах Путіна та відмову від збройної та фінансової допомоги в разі відмови Києва.

Трамп і Путін
Що Трамп може запропонувати Путіну / Фото EPA / UPG

Це найгірший сценарій, на який дуже сподіваються росіяни, втім, маємо класичну історію про 50/50. Нагадаємо, що росіяни мріяли про перемогу Трампа на виборах-2016, а потім той самий Трамп давав старт торговельній війні з Китаєм, розривав "ядерну угоду" з Іраном, віддавав наказ на ліквідацію Касема Сулеймані тощо.

Тому гарантій, що Трамп згадає про те, що колись ляпнув десь на мітингу, нема. Натомість є шанси на те, що після гіпотетичного обрання до пана Дональда до Овального кабінету завітають люди з калькуляторами (вони ж традиційні спонсори республіканців) і покажуть цифри прибутків від розбудови ВПК, а крім того нагадають, що саме його Адміністрація колись зняла табу на постачання оборонної зброї Україні, подолавши бан від Обами, а Америка може бути Great Again не в самоізоляції та автаркії, а тільки як потужна світова держава, далеко не нульові. Точніше ті самі 50/50.

Втім, це лише припущення (проте, з ненульовою вірогідністю), натомість Україні потрібні передбачувані союзники. І, звісно, впевненість у власних силах.

За передбачуваність нині відповідає ЄС. У 2023-му маємо унікальний консенсус щодо європейських перспектив України. Його результатом стало історичне голосування лідерів країн ЄС у Брюсселі 14 грудня 2023 року, коли було ухвалено рішення про те, що угорський прем'єр Орбан має піти попити каву. А також про старт процедури переговорів про вступ України та Молдови до Європейського Союзу.

Сьогодні – рішення про початок переговорів про вступ у Європейський Союз. Після цього кроку ще будуть наступні. Це велика робота – інтегрувати державу, усі інституції, усі норми до Євросоюзу. Але зробимо. Україна вже не раз доводила, на що ми здатні. Буде й інше переможне рішення – буде час, коли зможемо відсвяткувати вступ України у Євросоюз,
– президент Зеленський вітає рішення союзників, Львів, 14 грудня.

Україна отримала чіткий сигнал, що її бачать частиною ЄС і не залишать на поталу лютому ворогу з його геноцидною війною. Про це говорять і інші дії союзників – 15 грудня стало відомо про ухвалення чергового, вже 12-го за рахунком, пакету санкцій проти Росії. Також ЄС та інші союзники активно працюють над аналогом "Плану Маршалла" для України, а деякі вже зараз вкладають значні інвестиції в Україну, її інфраструктуру та бізнес.

Читайте також Як Євросоюз може обійти вето Орбана щодо допомоги Україні

Великою допомогою Україні стане програма фінансування на 50 мільярдів євро, розрахована на 2024 – 2027 роки. Зараз її блокує нова "хвора людина Європи" – Угорщина.

Проте її політичне керівництво вже неодноразово демонструвало, що прагматизм не сховати за гучними заявами та істеричним тоном, а тому чергові розморожені 10 мільярдів євро допомоги від ЄС або погляд в очі Орбану від Зеленського цілком можуть змінити думку "троянських коней" з Будапешта.

Втім, не Будапештом єдиним. У 2023 році Україна зіткнулася зі спробами блокади нашого зерна на морі та, що найприкріше, на суходолі. Морська блокада була передбачувана, адже за неї відповідала Росія. Окупанти знайшли привід для розірвання Чорноморської зернової ініціативи та спробували знищити своїми ракетами українські порти та термінали.

В підсумку план росіян зазнав фіаско – їхня флотилія в Чорному морі зазнала важких втрат – до крейсера "Москва" завітали нові російські кораблі.

Натомість Україна вибудувала нові логістичні ланцюжки та нині експортує своє зерно через порти на Дунаї та морські порти в Румунії та Болгарії. Цікаво, що новий шлях проходить через територію окупованого російськими проксі Придністров'я в Молдові й Росія ніяк не може цьому "коридору солідарності" зарадити.

Після заяви росіян про вихід з "зернової угоди" та прямих погроз усім іншим кораблям у Чорному морі, Україна, як тоді здавалось, доволі зухвало оголосила про дзеркальні заходи стосовно кораблів держави-агресора. Дуже швидко з'ясувалося, що це були не пусті погрози, а продумане попередження.

  • Українські надводні дрони "Малюк" загнали воєнні кораблі росіян на рейд, а танкери, що перевозили зброю та нафту до Сирії перетворилися на законну мішень.
  • Ще одного удару по Росії на морі завдали союзники України – вони довго не помічали "таємний нафтоналивний флот", що дозволяв росіянам транспортувати нафту та ефективно обходити нафтову стелю.
  • Проти союзників росіян – грецьких власників танкерів запровадили санкції, які відбили бажання співпрацювати з Росією. Після цього потік нафтодоларів суттєво обмежився.

На суходолі ситуація виявилась куди складнішою, адже тут проти України діяла не Росія, а союзники. У квітні 2023 року Польща перекрила кордони для українського зерна, яке транспортували наземними шляхами. Незабаром її приклад наслідували в Румунії, Болгарії, Угорщині та Словаччині.

Номінальним приводом стала нібито боротьба за "вітчизняного виробника", який нібито не міг конкурувати з українським збіжжям. Через кілька місяців проблему вдалося вирішити шляхом непростих переговорів та поступок. Проте, стало зрозумілим, що "економіки" (країни заявили, що втратили майже 400 мільйонів євро) у цій ситуації було значно менше, ніж політики.

Локомотивом виступила Польща, яка пішла на загострення конфлікту з Україною та Єврокомісією, адже свідомо порушила її рішення про скасування заборони на український експорт у вересні 2023 року. Поляки вдалися до нових демаршів – восени вони влаштували блокаду пунктів пропуску на кордоні з Україною, а перші особи держави заговорили про можливе припинення збройної та фінансової допомоги.

Причиною таких неприємних заяв стали парламентські вибори, на яких правляча партія "Право і Справедливість" дуже боялася програти лібералам. Щоб підтримувати свою популярність, "ПіС" спробувала загравати з фермерами та перевізниками, сподіваючись у такий спосіб мобілізувати свій електорат на периферії.

На те, що в такий спосіб влада не лише поглиблює конфлікт з Україною, але й відверто грає на боці Росії, у високих кабінетах у Варшаві вирішили не зважати. Ставка "ПіС" у підсумку не зіграла й вже в грудні 2023 року новим прем`єром Польщі став Дональд Туск. Досвідчений політик вже проголосив, що одним з головних завдань його уряду стане нормалізація відносин з Україною і ширше – повернення до нормальності.

Детальніше читайте тут Яким може бути ефект Туска в Європі та світі

Важкий рік і світло в кінці тунелю

2023 рік був для України важким. Непростим обіцяє бути й 2024. Росія не відмовиться від агресії, адже справедливо вважає, що поразка в Україні стане кінцем режиму Путіна. Сам диктатор, схоже, вважає, що смерть його в яйці, а в яйці голка, загартована в Україні.

Для українців війна з росіянами – питання виживання держави та нації, а це означає, що нам усім необхідно докласти максимальних зусиль, а ще, можливо, трошки дива. Історія 2022 та 2023 років доводить, що ми на це цілком здатні. Але легко не буде – на нас чекають нова хвиля мобілізації, нові кризи, нові бої, нові збори, нові виклики та нові перемоги.

У 2024 рік Україна вступає не сама. Ми отримали від Європи чіткий сигнал, що ЄС вважає Україною частиною своєї родини та бажає будувати спільне майбутнє з нами разом. Це не означає, що вже завтра ми станемо членами ЄС і питання навіть не в подоланні анонсованих Орбаном 75 варіантів вето. Як не дивно, але у цьому марафоні найголовніше не кінцева мета, а власне сам процес. Саме він прив'язує Україну до Європи, відповідає за інституційні зміни та не дає державі зійти з обраного колись на Майдані та вистражданого у жорстоких боях шляху.