І хоча історично самі лиш економічні санкції не змінювали мілітаристського курсу держав, для інтегрованої в глобальну економіку Росії не все так однозначно.

Читайте також Російське вторгнення: чи очікували українці, що Путін почне повномасштабну війну

Яку ціну платить Росія та світ за войовничість Путіна?

Запроваджені Заходом економічні санкції можуть зменшити здатність Росії продовжувати кампанію терору в Україні – зазначають у редакційній статті New York Times під назвою "Ціна войовничості Путіна". Однак, як стверджують автори, американський уряд має враховувати кілька важливих моментів при реалізації санкційної політики.

  • По-перше, санкції не повинні зачіпати тих, хто не причетний до агресії безпосередньо. Якщо простіше, то така країна як Бангладеш не повинна втрачати постачання коронавірусної вакцини від Литви лише тому, що не підтримала резолюцію ГА ООН, що засуджує російське вторгнення в Україну. До того ж автори радять не квапитися із запровадженням нових санкцій, поки росіяни на повну не відчують ефекту тих обмежень, які вже були накладені.
  • По-друге, Заходу необхідно прокомунікувати чіткі вимоги та умови, після виконання яких з Росії знімуть санкції. Таким чином західні уряди не лише спростують тезу Путіна про нібито необґрунтований санкційний тиск, але й продемонструють власному електорату, кого потрібно насамперед звинувачувати у зростаючих цінах вдома.
  • По-третє, Америці та Європі необхідно привести торговельні відносини у відповідність до безпекових інтересів. Йдеться про вжиття усіх заходів для прискореного переходу на альтернативні джерела енергії, які попри обмежену ефективність, можуть зменшити енергетичну залежність від Росії вже в короткій перспективі.

Попри всі згадані кроки, редколегія NYT застерігає уряди та компанії Західних країн від дій, які б обмежили доступ росіян до "участі у взаємопов’язаній глобальній економіці", натякаючи на Інтернет.

Перемогу в Холодній війні, на їх думку, Сполучені Штати та їх союзники завдячують тому, що їм вдалося краще подбати про своїх громадян, демонструючи людям по інший бік "залізної завіси" перспективу кращого життя.

Як переграти російського автократа?

Інше впливове американське видання Wall Street Journal займає проактивнішу позицію щодо стримування Росії. Як зазначає член редакційної ради WSJ Гольман Єнкінс у статті "Байдену потрібно перейняти ініціативу в питанні України та Росії", адміністрація президента США може скористатися своїм положенням, щоб активніше долучитися до двостороннього конфлікту та вибити в Путіна ініціативу.

Як відомо, минулого тижня на світових ринках спостерігався бойкот російської нафти. Ще до того, як США заборонили імпорт ключових енергоресурсів з Росії. В результаті накладених санкцій, 70% російських нафтових танкерів вже кілька днів блукають морськими шляхами, не маючи покупців (привіт російському воєнному кораблю!).

Щоб не потрапити під нищівні санкції, багато охочих придбати російську нафту будуть звертатися до американського уряду за відповідними дозволами. Тому автор пропонує адміністрації Байдена запровадити "безпечну гавань" для нафтопереробних підприємств і трейдерів. При цьому потрібно встановити умову, що кошти за російські енергоресурси будуть вивільнені з відповідних рахунків лише в разі тривалого припинення вогню в Україні.

Росіяни досі не вдалися до масованих кібератак в Україні та обмежили застосування авіації та ракет точного наведення. Це може свідчити про збереження таких сил на випадок прямого конфлікту із країнами НАТО.

Що ж стосується боротьби Путіна проти власного народу, такий варіант буде імовірним після того, як російські війська почнуть переходити на бік України.

Автор зазначає, що Сполученим Штатам варто перейняти ініціативу та додати нові точки взаємодії з конфліктом, перевіряючи реакцію Росії. Зокрема, американський уряд може запровадити спеціальну гуманітарну зону на певній частині території України; провести чіткі лінії щодо можливого застосування хімічної, біологічної або іншої зброї; розповсюджувати правдиву інформацію серед російського населення; і навіть дати змогу Путіну висловитися на американському телебаченні в обмін на звернення Байдена до росіян.

Західним союзникам потрібно відібрати ініціативу у Путіна, змусивши російського автократа рахуватися із їхніми діями, а не навпаки.

Чи вступиться Китай за молодшого брата?

З перших днів війни КНР зайняла вичікувальну позицію: китайські офіційні особи видавали змішані повідомлення, намагаючись дистанціюватися від свого стратегічного партнера – Москви. Однак, як пише на сторінках британського The Guardian Річард Макгрегор, колишній керівник Пекінського та Вашингтонського бюро Financial Times, така невизначеність китайського комуністичного керівництва триватиме не довго.

Нещодавня заява Міністра закордонних справ КНР, у якій він звинувачує США у нібито розробці біологічної зброї в Україні, чітко артикулює позицію Пекіну у цьому протистоянні. За Росію, а точніше – проти США. Проте, немає жодного сумніву, що експортозалежний комуністичний Китай знаходиться під жорстким тиском США, Європи, Японії та Австралії щодо публічного засудження російського вторгнення.

Цікаво Китай розуміє, як використати Росію, – експерт з міжнародної політики Краєв

Китай намагається одночасно досягти трьох цілей, які є взаємно виключними у поточній ситуації: зберегти партнерські відносини з Москвою, непорушно відстоювати важливі для КНР принципи територіальної цілісності та невтручання у справи інших держав та не допустити побічних втрат від продовження війни.

Більше того лідер КНР Сі Цзіньпін, який наприкінці року спробує продовжити своє правління на третій строк, зацікавлений у політичній стабільності, яка майже напевне сколихнеться, якщо в Пекіні спробують рятувати Путіна в умовах тривалої війни.

Чому ж тоді Китай все-таки підтримує Росію?

Потрібно пам’ятати, що незадовго до вторгнення, під час зимових Олімпійських ігор, Москва та Пекін підписали двосторонню декларацію "Про партнерство без обмежень". Документ став кульмінацією розбудови двосторонніх відносин, прицілених на руйнування американського глобального панування.

Однак в тексті декларації жодним словом не обмовилися про підтримку російських намірів щодо України. І це тоді, коли увага всього світу була прикута до скупчення російських військ на нашому кордоні.

Росія грає лиш другу скрипку в дуеті з Китаєм. І якщо безперервна агресія проти Києва перешкоджатиме інтересам китайського керівництва, то замість мовчазної підтримки в Пекіні почнуть думати й над тим, як натиснути на російське керівництво. З огляду на західні санкції, інструментів для тиску в Китаю буде достатньо.