За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, масові поповнення загарбницьких військ почали надходити на лінії зіткнення майже одразу після оголошення Путіним мобілізації. При цьому чималу частину від "свіжої" орди складали в'язні, яких відправили воювати примусово.

Дивіться також Офіційна мобілізація чергуватиметься із прихованою: Путін вигадав, як вести війну без бунтів

Такого посилення російських угруповань за рахунок примусово відправлених на війну ув'язнених не було з часів перших хвиль масової мобілізації на окупованих частинах Донбасу. Однак боєздатність ординців від цього жодним чином не підвищилася.

В'язнів бояться навіть їх командири

  • Підрозділи російських воєнних злочинців, які складаються із "чмобіків" та зеків, почали нести суттєві втрати одразу після початку своєї участі у війні.
  • Геть ненавчені члени терористично-загарбницьких угруповань масово "двохсотилися" через відсутність досвіду, засобів захисту та байдужість з боку командування.
  • Навіть ті, хто вважав, що "Росія ще нічого не починала", втратили свою сміливість після першого ж прильоту по позиціях. Загарбники почали панікувати та проситися додому, але масово тікати – не стали. Натомість чимала частина окупантів вирішила шукати номери гарячих ліній для здачі в полон.
  • І хоча російські генерали зберегли загальний контроль над своїм військом, ті офіцери, які іноді приїжджають на передову, так і не змогли зібрати підлеглих до купи. Привезені на війну в'язні миттєво взялися за свої улюблені справи – почали вживати алкоголь та наркотики. "Чмобіки" також долучилися до цієї справи, через що дисципліна у підрозділах розклалася вщент.

Аби хоч якось вгамувати велику кількість агресивних та абсолютно неадекватних загарбників, сержанти, лейтенанти та капітани намагалися долучити до "мотиваційних бесід" кадировців. Однак "сміливі" дони вирішили, що їхати на передову для проведення каральних акцій є занадто небезпечним вчинком. Тому російських офіцерів залишили сам на сам із проблемою. Звісно, що вирішити її самостійно ніхто з кадрових окупантів не зміг.

У розмовах між собою російські військові кажуть, що дуже бояться залишати зеків та "чмобіків" зі зброєю, адже ті в наркотичному стані цілком можуть почати стрілянину між собою або ж з боєм прориватися в бік Росії.

Деякі командири прямо стверджують, що у випадку бунту ані друга хвиля оборони, ані загородзагони не зможуть втримати натиск сотні здурілих в'язнів. При цьому концентрація відпущених на волю вбивць на кожному з напрямків є критичною. Лише на одній з позицій під Донецьком генерали перекинули близько 700 ув'язнених.

Зеків кидають вперед та б'ють по них артилерією

У зв'язку з тим, що контролювати відпущених з-за ґрат взагалі неможливо, а вони несуть неабияку загрозу для інших вояк, більшість російських командирів на місцях прийняли чітке рішення – пустити зеків та неадекватних частково мобілізованих у розхід. Для цього всіх новоприбулих відправляють на найбільш небезпечні ділянки фронту. Подекуди – даючи їм максимально обмежену кількість зброї, аби повернутися на позиції було максимально складно.

Аби втрати серед в'язнів були максимальними, деякі офіцери наказують артилерії завдавати ударів по тих координатах, де вони перебувають. У такий спосіб польові командири хочуть якомога швидше "перемолоти" всіх своїх товарищів по зброї, яких вони не можуть проконтролювати. Крім того, в'язнів постійно виставляють нести чергування на тих блокпостах, які перебувають під вогнем ЗСУ.

Фактично ж офіцери на місцях активно долучилися до виконання задачі Путіна – знищення зеків в Україні. Але коли у Кремлі вирішили залучати в'язнів до участі у війні, розраховували на те, що ординці виконуватимуть накази та будуть ліквідовані нашими захисниками. Втім, відтепер випущених із в'язниць вбивць знищують також і свої.