Комісія складається із трьох людей. Один – це аудитор від уряду, один – від Верховної Ради і один – від президента. Увесь останній рік, найзапекліші баталії навколо вибору одного з трьох аудиторів НАБУ точилися у будівлі парламенту. Експерти із бездоганною репутацією не підійшли депутатам.
Читайте також: Низький рейтинг Порошенка: чи зможе щось витягнути президента з дна
Навесні минулого року, нардепи віддали лише 178 голосів за кандидатуру Роберта Сторча, заступника генерального інспектора США. Офіс генінспектора входить до структури американського міністерства юстиції. Натомість, усім стало відоме інше прізвище – Найджела Брауна, приватного детектива з Великої Британії, якого намагалися в останню хвилину проштовхнути депутати в аудитори НАБУ.
Найджел Браун
Через розголос, публічний скандал, зриви роботи профільного комітету, депутати не пішли на відверту махінацію із призначення Брауна, і проголосували проти обох кандидатів. І Сторча, і Брауна. Тим часом, уряд і президент мовчали з приводу того, а як же вони і за якими критеріями обиратимуть аудиторів.
Поки депутати сварилися у сесійній залі, громадськість панікувала, президент просто чекав свого часу, щоб запропонувати кандидатуру від себе. Процес тривав довго, скандали вщухли. Уряд і парламент нарешті визначилися зі своїми представниками, іноземців до аудиту НАБУ не підпустили. Кандидатури, представлені Кабінетом Міністрів і Верховною Радою, не викликали шоку, великого занепокояння чи надмірної радості. Їх сприйняли спокійно. Адже була надія, що президент призначить якусь авторитетну людину, і це дасть можливість чесно працювати усім трьом аудиторам.
Мій прогноз був наступним. Петро Порошенко дочекається, поки оберуть двох інших людей і зробить величезний приємний сюрприз зі своїм призначенням, який потішить антикорупціонерів і міжнародну спільноту. І доведе, що усі старі претензії на його адресу про затягування створення Антикорупційного суду, були безпідставними.
Президент постійно думає, як усіх перехитрити. Він намагається постати перед громадськістю, виборцями, конкурентами, як той, хто зробив усе, щоб антикорупційна система запрацювала. Хоча ми пам’ятаємо, що кожен навіть маленький крок по створенню нової антикорупційної законодавчої бази, викликав шалений опір.
Читайте також: Чому інсценування убивства Бабченка затьмарило кричущий факт реального голодування Сенцова
Але мушу визнати, що я переоцінила хитрість президента. Він зробив дуже просто і нехитро – призначив аудитором НАБУ Павла Жебрівського, свого вірного і лояльного соратника. На початку 2000-х років, він був заступником Порошенка у партії "Солідарність". Саме з того часу, Жебрівського стали вважали людиною Порошенка. Потім він був депутатом парламенту, якийсь час очолював Житомирську облдержадміністрацію. А у 2009 році Жебрівський став головою партії "Собор". Після революції, він проходив службу у зоні АТО.
Павло Жебрівський
Треба згадати ще один цікавий факт вже з післяреволюційної біографії нового аудитора НАБУ. З січня 2015 року він очолював управління Генеральної прокуратури з розслідування корупційних злочинів, вчинених високопосадовцями. Та я не можу згадати прізвища жодного високопосадовця, злочин якого б розкрило це управління, коли там працював Жебрівський.
Він на власному прикладі міг продемонструвати, як ефективно можна боротися з корупцією на найвищих щеблях, але чомусь цього не робив. Високопоставлені корупціонери не помітили перебування Жебрівського на цій посаді. Він для них не становив жодної загрози.
Не досягши успіхів у Генеральній прокуратурі, Жебрівський очолив Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію, де і працював до призначення аудитором НАБУ. Ця кандидатура президента одразу викликала занепокоєння у Ради громадського контролю НАБУ та антикорупційних організацій. Проблема навіть не в тому, що Жебрівський не має необхідного міжнародного досвіду. Він не має власної позиції, вона цілком і повність залежить від думки Петра Порошенка.
Читайте також: Чому звільнили Данилюка і які це матиме наслідки
Тому є великі сумніві у неупередженості цієї кандидатури. Навіть, якщо Жебрівський не виявить порушень у роботі НАБУ при проведенні аудиту, це буде скоріше політична гра президента, а не відображення реального стану речей. Тому попереду цікаві події. Дочекаємось висновку аудиту НАБУ. Але ця історія із вибором аудиторів в черговий раз доводить, що між професіоналізмом і лояльністю, президент завжди обирає друге.