Перші чотири роки після Майдану в Україні відбувалися складні політичні процеси. Хоч і повільно, але йшли реформи. Після політичної кризи змінився уряд, пройшла націоналізація Приватбанку. Інколи навіть доводилося йти на непопулярні кроки заради того, щоб отримати фінансову чи політичну допомогу від наших західних партнерів. І це, на щастя, Україні вдалося. Безвіз з ЄС – є, американські джевеліни – також.
Читайте також: Чому інсценування убивства Бабченка затьмарило кричущий факт реального голодування Сенцова
Зараз усе стало набагато простіше. На порядку денному – вже не реформи, а лише вибори. Петро Порошенко хоче переобратися і знову стати президентом. Юлія Тимошенко переконана, що наступний президент – це вона. Деякі фракції мріють отримати більше мандатів у Раді. А деякі хоча б зберегти те, що в них є на цей момент.
Хто керуватиме штабом і звідки брати гроші на виборчу кампанію? Ось головні питання, які зараз обговорюються в політиці, а не яку наступну реформу треба реалізувати. І щоб не казали наші західні партнери і скільки б не натякали на конкретні кроки, зараз, влада зважатиме, насамперед, на виборчі перспективи. Президента і його команду не лякає втрата довіри Заходу, їх лякає програш виборів.
До нього дослухалися посли, про Данилюка позитивно писала західна преса, а це рідкість для українських чиновників в останні роки.
Гройсман і Данилюк
Але він розсварився з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, який не захотів погоджувати ще одного заступника Данилюка. Конфлікт перейшов у публічну площину і Гройсман звернувся до Верховної Ради з проханням проголосувати за відставку міністра. Напередодні цих бурхливих подій, Олександр Данилюк написав листа до послів "Великої сімки", пояснюючи причини конфлікту з прем’єром.
Він також писав листи депутатам із проханням прийняти закон про Антикорупційний суд, у редакції, яка влаштує МВФ. Стало зрозуміло, що Данилюк більше не є членом команди уряду Гройсмана і його відставка – це лише питання часу.
По часу ж, скандал навколо міністра, співпав із надзвичайно важливим голосуванням за законопроект про Антикорупційний суд. Західні посли, до яких писав Данилюк, були сконцентровані насамперед на цьому питанні. Адже саме від голосування за Антикорупційний суд залежало майбутнє рішення про надання траншу МВФ, і перспективи стабілізації економічної ситуації, чи навпаки кризи.
Економісти нагадують, що у другій половині цього року український уряд має заплатити понад 3 мільярди доларів кредиторам, а у наступному році біля 7 мільярдів. Тому так дуже важливо отримати наступний транш МВФ.
Та й видавати заяву про кожний політичний скандал в Україні, держдепартамент США чи представники ЄС теж не можуть. Як би західні країни не підтримували Данилюка, але з їхнього боку обійшлося без великого обурення з приводу можливої відставки міністра фінансів. Що звісно не могло не тішити опонентів цього урядовця.
Але відверто заговорив сам міністр. На своїй сторінці у "фейсбуці" він повідомив про те, що протягом року на нього чинився постійний тиск. За словами міністра, від нього вимагали підтримати програму субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів. У перекладі на людську мову це – роздача грошей на проекти депутатів-мажоритарників. Це – політична корупція, у народі – "гречка", – написав міністр. У своїх інтерв’ю він також відверто казав неприємну для багатьох правду, що зараз у держави не має ресурсів для підвищення мінімальної заробітної плати.
Читайте також: З полковника – у президенти: чому Гриценку пророкують перемогу на президентських виборах
Такі висловлювання не безпідставні. Депутат БПП і член бюджетного комітету Віктор Пинзеник, взагалі зазначив, що міністра фінансів, який вживає слово "так" частіше, ніж у 5% випадків, треба відправляти у відставку. У його лексиконі має домінувати слово "ні". Бо така йому відведена роль. Данилюк вмів казати "ні", але занадто багато покладався на західних партнерів і не бажав домовлятися.
Віктор Пинзеник
Напередодні ж виборів, потрібна людина, яка готова йти на компроміси, не зважаючи на реакцію Заходу. Треба хтось, хто не втратить контроль над фінансовою ситуацією і при цьому, у разі необхідності, зможе сказати "так" субвенціям для мажоритарників.
На жаль, ми знову живемо перспективою не на кілька років наперед, а до найближчих виборів. А з наслідками, як завжди, будемо розбиратися вже після них. Обов’язково подивимось, що буде далі.