Таку думку висловив відомий український журналіст і фахівець з міжнародних відносин Віталій Портников, пише LB.ua.

"З першого дня появи цієї самої парламентської республіки нею залізною рукою керував творець сучасної Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк – фактичний диктатор, правління якого тривало 18 років. Ататюрк був не просто лідером країни, він був мірилом всіх її норм. Парламент і суди за нього були не більше ніж декорацією. Після смерті Ататюрка його повноваження – але не авторитет – успадкував другий президент Туреччини Ісмет Іненю, чиє правління тривало ще 12 років", – наголошує він.

Читайте також: Референдум в Туреччині – лише початок? Або Що чекати Європі, Україні і НАТО

За словами представника ЗМІ, вся історія наступних чотирьох десятиліть – це історія про те, як корумповані компрадорські режими, невміло оформлені під парламентську республіку, змінювалися жорстоким військовим правлінням, поруч з яким Ердоган відпочиває – військові знищували та репресували не просто людей, які були не згодним з "історичною роллю армії", а й користувалися своїми конституційними прерогативами для економічного посилення генералітету.

"Вся ця добре налагоджена система обвалилась навіть не під впливом часу, а під впливом Заходу. Процес приєднання Туреччини до Європейського Союзу зажадав від країни конституційних змін, які ліквідували б право військових втручатися в політичний процес. Але парадоксальним чином ці зміни дозволили Реджепу Таїпу Ердогану розпочати будівництва нового авторитарного режиму, вже не обмеженого військовим втручанням. І тоді частина військових вирішила замінити лідера цього режиму", – зауважив експерт.

Відтак, він робить висновок, що турецька демократія – справжня демократія, а не авторитарна декорація, вибудувана Мустафою Кемалем Ататюрком, народилася в літні дні 15 липня 2016 року, коли звичайні громадяни Туреччини зупинили спробу військового перевороту.

"Турецький народ вперше за всю свою історію сам вийшов на вулиці захистити свою республіку – до цього за нього це робили генерали, які використовували цей "захист" виключно в своїх цілях. І якщо ми говоримо, що справжня незалежна Україна існує лише три роки, після Майдану, а до цього була декорація, то ми повинні зрозуміти, що справжня демократія в Туреччині – з участю громадян – існує менше року, а до цього була декорація", – підкреслив журналіст.

Читайте також: Ердоган лише посилюватиме репресії проти незгідних після результатів референдуму

Крім того, Портников зазначає, що проти посилення авторитаризму – традиційного для Турецької Республіки, створеної Ердоганом – висловилося приблизно стільки ж людей, скільки за розширення президентських повноважень, щоправда потрібно розуміти, що і серед прихильників президентської республіки аж ніяк не всі – прихильники авторитаризму.

Саме в цьому – майбутнє Туреччини. Не можна насаджувати демократію насильно, про це свідчить весь досвід світової історії. Вона починає розвиватися тільки тоді, коли її готові захищати самі громадяни. У Туреччині цих громадян уже досить і саме вони – майбутнє цієї країни. Навіть якщо Ердоган не зробить правильних висновків з очевидного суспільного розколу та буде тільки посилювати свою особисту владу, це призведе лише до тимчасового успіху авторитаризму. Парадокс ситуації в тому, що Ердоган, який намагається отримати формальним шляхом неформальні повноваження Ататюрка та стати батьком нації, протиставляє себе Мустафі Кемалю. А для тих, хто голосує проти Ердогана, Ататюрк – це приклад для наслідування,
– резюмує він і стверджує, що саме той Ататюрк, в якого вірять турки, переможе в країні, а не Ердоган.