Володимир Путін все ж досягає результатів із дестабілізації у державах, де демократичні інститути все ще слабкі, пише у статті для Atlantic Council незалежний оглядач Оксана Бедратенко.

Читайте також: Путін шукає "слабаків": які країни найбільш вразливі до гібридних прийомів Росії

"Після розпаду СРСР країни Східної Європи розпочали глибокі проринкові, продемократичні та проєвропейські перетворення й швидко стали членами НАТО та ЄС, у той час коли Україна сприймалася лише як така, що "застрягла в перехідному процесі" й перебувала в полоні злочинних циклів олігархічної економічної моделі та корумпованих політичних рішень. Щоправда, після Революції Гідності Україна зробила значний прогрес у ціноутворенні, закупівлях та підвищенні прозорості держслужби шляхом введення електронних декларацій", – робить невеличкий екскурс авторка публікації.

Проте з часів успішного реформування у Східній Європі багато чого змінилося: вона більше не може служити зразком для проведення реформ в Україні, адже деякі демократичні інститути її держав перебувають під загрозою, зауважує журналістка.

У Європі поглиблюються розбіжності після фінансової кризи 2008-2009 років, вона також консолідована нещодавньою міграційною кризою. Цим користується Росія, посилюючи свою агресію, спрямовану на зміцнення свого впливу в Європі, і використовуючи при цьому корупцію, пропаганду, дезінформацію та сприяння політичним невдачам західних лідерів,
– йдеться у статті.

Десять років тому корупція стала реальною проблемою в регіоні: за даними Transparency International, у 2008-2011 роках спостерігалося зниження індексу сприйняття корупції серед більшості західних сусідів України, включаючи Чехію, Словаччину, Румунію та Угорщину. Це свідчить про вразливість перерахованих країн до впливу Росії. Лише після агресії РФ в Україні у 2014 році регіон збільшив свої зусилля у боротьбі з корупцією.

"У країнах, де економічний вплив Росії вагомий, це активно використовується як важіль для зміни політичних рішень. Тим не менше, держави можуть успішно обмежити таке втручання. Одним із прикладів успішної протидії гібридним прийомам є Латвія, яка залежить від енергії РФ та покладається на російських клієнтів у фінансовому та транспортному секторі. Антиєвропейський настрій тут порівняно обмежений, оскільки уряд активно працює над боротьбою з пропагандою та боротьбою з корупцією", – продовжує авторка.

Читайте також: Український дипломат описав, як Росія намагається змінити Європу

На думку Бедратенко, посилення неліберальних тенденцій викликає особливу тривогу за одного з найсильніших союзників України – Польщі, яка вважається центром демократії у Східній Європі. Після приходу до влади партії "Право і справедливість" у 2015 році в країні збільшився політичний вплив на органи, що регулюють конституційність польських законів, розпочалося стримування незалежності громадського радіо та телебачення і обмеження прав на місцеве самоврядування, нагадує оглядачка. Польський уряд тепер більш критично налаштований щодо ЄС. Росія, без сумніві, стимулювала поширення в Польщі антиукраїнської риторики, спрямованої на біженців та мігрантів з України, та підбурювала суперечки щодо спільної історії двох держав, констатується у статті.

Підвищений євроскептицизм та антиамериканізм у регіоні загрожують порушити єдність між європейськими союзниками щодо критичних тем, в тому числі й України. (...) Європа повинна зробити узгоджені зусилля, спрямовані на зміцнення єдності її країн. Тим часом Україна має укріпити свої власні демократичні інститути, боротися з корупцією шляхом створення незалежного антикорупційного суду та тісно співпрацювати зі своїми сусідами. Посилення впливу Росії на Східну Європу також має стати сигналом для США. У цю епоху гібридної війни особливо очевидним є зв'язок між демократією регіону та безпекою, які ми ігноруємо,
– застерігає Бедратенко.