Майже ніхто не міг спати: захисники пригадали день великого обміну

Журналісти 24 Каналу, готуючи матеріал про рік після великого обміну, поспілкувалися з нашими військовими. Захисники поділилися емоціями, які вони пережили у день обміну. Коли зрозуміли, що більше не є бранцями Кремля.

Читайте також Ми повернулися з полону, щоб боротися за тих, хто досі там

День повернення сповнений емоцій

Богдан "Тавр" Кротевич зауважив, що рік тому військовополонені не мали вибору, кого з них обміняють.

"Рівно рік тому частину з нас обміняли з російського полону. На жаль, ми не обирали кого міняти. Коли ти перебуваєш у полоні в тебе взагалі немає ніяких прав. Ти не можеш вирішувати свою долю, а тільки сподіваєшся на допомогу тих, хто на волі. Українській народ, наші сім'ї врятували нас і повернули нам наше право обирати. Ми обрали боротьбу", – наголосив "Тавр".

Полковник Валерій Падитель, командир Донецького загону прикордонників, пригадав свої емоції. За його словами, день повернення став найбільш знаковим у його житті. Тоді було чимало приємних емоцій, слів і підтримки. Керівник ДПСУ зустрів його та інших прикордонників.

Тепер же він очікує на день, коли повернуть додому всіх його підлеглих з Донецького гарнізону, котрі досі перебувають у російському полоні.

Я не бачив жодної людини, яка б саме щось сказала, таке, щоб я не розумів тих слів. Кожен, кого бачив, навіть далекі для мене люди, з якими я мав одну зустріч за життя, казали мені: "Ми молилися за тебе, ми за тебе тримали кулаки, ми вірили, що ти повернешся". І це дуже велика сила, я думаю, у кожного українця, який має силу думки, силу волі й віру, яка тримає тебе там. І зараз я стараюся так само робити для своїх хлопців. Кожен день молюся, щоб вони повернулися,
– відзначає Падитель.

Юлія Горошанська, командирка роти розвідників, також 21 вересня 2022 року повернулася додому. Вона пригадала, що емоції того дня були найяскравішими у її житті. Дівчині постійно хотілося плакати від щастя.

Наступні дні була підвищена збудливість, чутливість, відчуття нереальності того, що відбувається. Від надлишку почуттів майже ніхто не міг спати,
– пригадує Юлія.

Упродовж наступного року після звільнення з полону вона займалася фізичним і ментальним відновленням. Захисниця спілкувалася з рідними та приділяла час собі. Вона не впевнена, що змогла повністю відновитися. Попри це, переконана, що готова діяти далі.

Нагадаємо, що задля повернення з полону понад 200 українських захисників, українська сторона віддала Кремлю кума Путіна Віктора Медведчука.