Упродовж року Рада безпеки організації збиралася не менше тридцяти разів у зв’язку з ситуацією в Україні. Рішення, які могли посприяти розв’язанню конфлікту, не ухвалювалися.
Навіть після анексії Криму Радбез не спромігся прийняти резолюцію, яка засудила дії Росії. Бо Москва скористалась правом вето.
Постає питання ефективності Радбезу, яке ставить під сумнів авторитет цілої організації.
Про ООН
Найголовнішою метою нової міжнародної організації (ООН), яку започаткували одразу після закінчення Другої світової війни, було збереження миру та спільне вирішення протиріч між державами дипломатичним методом.
За 70 років існування цієї організації на базі ООН було створено багато міжнародних організацій – СОТ, МОП, ВООЗ МАГАТЕ, ЮНЕСКО, Світовий банк та інші. Ці організації стали носіями міжнародних цивілізаційних стандартів в галузі охорони здоров’я, ядерної безпеки та медицини.
Натомість по лінії безпеки у ООН перемог фактично немає. Етнічні чистки в Руанді, Судані — у будь-яких революційних чи військових конфліктах ООН залишається позаду.
Механізм Радбезу ООН, того органу, на який покладено вирішувати питання безпеки і миру, влаштований таким чином, що держава-постійний член (Китай, США, Великобританія, Франція і Росія) може у будь-який момент накласти вето, і проект резолюції залишиться лише проектом.
Читайте також: Стріляли навмисно у мирних жителів, — ООН про обстріл Маріуполя
Беремо наш приклад – російська агресія проти України. Одна з держав-постійних членів здійснила агресію і тепер ветує усі рішення, які їй не подобаються. Таким чином, паралізує роботу усього органу.
Якщо гіпотетично уявити, що Росія не має права вето, то після анексії Криму на неї чекали б потужні глобальні санкції, введення миротворчого контингенту в зону конфлікту на Донбасі, що унеможливило б розвиток апетиту агресора і зупинило б фактичну війну в Україні.
На практиці підтримувати міжнародний мир та безпеку Рада Безпеки ООН не здатна не лише в Україні, але й загалом у всьому світі. Оскільки різні військові конфлікти, зазвичай, вигідні хоча б одній державі-постійному члену. Використовуючи право вето в Радбезі, вона спокійно захищає свої інтереси.
А інструментарій у Ради Безпеки є непоганий. Зокрема, він має мандат на проведення військових операцій із введенням миротворчих сил, може ініціювати створення міжнародної адміністрації в зоні конфлікту. На жаль, використовує усі наявні механізми впливу вкрай рідко.
Радбез ООН сьогодні
Зараз Радбез перетворився на політичний майданчик, який нагадує Античну Грецію часів Арістотеля, коли політики жонглювали епітетами і змагались у красномовності.
Зокрема, майже усі висловлювання поспреда Росії Віталія Чуркіна в Раді безпеки ООН – це суцільна софістика і цинізм. Коментуючи наступальні операції терористів, він сказав, що вони намагаються відсунути українську артилерію, яка загрожує Донецьку й Луганську. А щодо прямого заклику головного терориста Віталія Захарченка до переходу у наступ на українські позиції Чуркін відповів, що ця цитата вирвана з контексту.
Читайте також: Заяви Захарченка розкривають справжні наміри Росії, – представник США в ООН
Шкода, що український постпред Юрій Сергєєв та інші мають також дотримуватись цих ексцентричних форм ведення дискусії, що мають місце в Раді Безпеки ООН, говорячи в дійсності про страшні речі. Про жертви серед мирного населення від обстрілів терористів, про збільшення контингенту регулярних російських військ на території України (з дев’яти до дванадцяти тисяч), про безперервні поставки терористам танків, "Градів", БМП. І переконувати світ у такій реальності наших справ.
На останньому засіданні поспред США в ООН Саманта Пауер зауважила Чуркіну, що в світі є розуміння: російсько-терористичні війська хочуть захопити Маріуполь, адже це портове місто, яке дозволить по воді забезпечувати сепаратистів усім необхідним. До того ж, прокладе шлях по суходолу з анексованим Кримом.
Остання сентенція, яка була висловлена на цьому засіданні Ради безпеки ООН належала заступнику генсека ООН Джефрі Фелтману.
Він запропонував повернутися до Женевського формату і вирішувати кризу між Україною і Росією за посередництвом США та ЄС.
Однак Женевський формат вже показав свою неефективність. Москва у цьому форматі має занадто слабкі позиції, і давно відкинула його від себе, як програшний і безуспішний. Цікаво, чи знає про це Джефрі Фелтман?
Усі ці розмови — мало чого варті. Єдине, що варто пам’ятати: Друга світова війна розпочалась, а тодішня міжнародна організація "Ліга націй" лише спостерігала, як вона розгортається.