Проблеми після поранення: офіцер ЗСУ розповів, які труднощі постають перед військовими

Про це в матеріалі 24 Каналу розповів військовослужбовець ЗСУ Андрій Гавриляк з позивним "Берлін". Нині боєць і сам проходить лікування після поранення.

Дивіться також Дізналася з російських ЗМІ, що брат загинув: історія захисника Маріуполя, якого вбили в Оленівці

Як Герой отримав поранення 

"Берлін" – капітан ЗСУ, старший офіцер другої мінометної батареї першого батальйону 30 окремої механізованої бригади. Від початку повномасштабного вторгнення Андрій Гавриляк намагався відправитися на захист країни, проте прийняли його лише у травні 2022 року. 

Герой отримав поранення у лютому 2023. Це сталося під час відбиття ворожого штурму на околицях Бахмута. Тоді росіянам вдалося захопити позицію й взяти в кільце українських військових. Аби врятувати бійців, на підмогу викликали танк. Він відлякав росіян і їм довелося відступити, проте всі українські військові на позиції були поранені. Андрій, як командир, ухвалив рішення відходити з позицій і виходив разом з останньою групою, де з ним було ще троє побратимів. Коли українські захисники відходили, на них виїхав російський танк. 

Я ішов попереду, як командир. І тоді на нас виїхав ворожий танк. По мені "прилетіло" найбільше – дві ноги й таз пробиті наскрізь. Я ще якось передав наші координати по рації, і за кілька хвилин за нами повернулися,
– розповів військовий.

Андрія разом з побратимами евакуювали та відправили на лікування. Тоді військові зіткнулися з проблемами, яких не очікували.

Складний процес лікування й проблеми

Пораненого Андрія спочатку привезли у Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова. Тут військового прооперували й поставили апарат Ілізарова. Через два тижні військового відправили на лікування до Києва. 

Як тільки Андрій опинився у столичній лікарі, фахівці заявили, що необхідно ампутувати ногу. 

"Я сказав, що не дам на це письмової згоди й відмовлюся від їхнього лікування", – пригадав військовий.

Андрій понад усе хотів врятувати свої кінцівки, тому через відмову його відправили на лікування до Львова. Тут військовий знайшов лікаря, який взявся за порятунок його ніг. Минуло майже 6 місяців лікування та постійних операцій й Андрій може стояти на лівій нозі на милицях. Права нога стала на 10 сантиметрів коротшою й ніколи не буде повноцінно функціонувати. 

Проте найбільша проблема – бюрократичні перепони. За його словами, для комфортного лікування немає жодних умов. 

"Зараз у мене 30-денна відпустка, а мені потрібно в госпіталь для чергових операцій. Просто так лягти в госпіталь я не можу – мені потрібно їхати в Житомирську область у військову частину за направленням", – розповів військовий. 

Іншими словами, Герою в колісному кріслі необхідно подолати 500 кілометрів за довідкою, тому що без неї він не може потрапити на операцію. Скористуватися потягом він теж не може, тому доводиться вигадувати логістичний ланцюжок заради однієї довідки. 

Виникає відчуття, що поранені воїни вже не потрібні. Ми потрібні були лише там. Найгірше в реабілітації – це всі ці довідки. Я пропущу один день, і все – я не отримаю зарплати, премії, у мене буде перерва в лікуванні,
– поскаржився Андрій.

Військовий говорить, що бюрократичні процеси можна було б удосконалити, аби поранені військові не сиділи цілий день у чергах і не чекали на одну довідку годинами. Пересування з пораненням в колісному кріслі – це нестерпно боляче. 

Андрію пропонували лікування у німецькій клініці, але від нього довелося відмовитися. Річ у тім, що він фактично втратив самостійність і в усьому йому допомагає дружина. Військовий пояснив, що лікування оплачує держава, а от як бути з дружиною, яка в усьому йому допомагає – невідомо. Адже на її проживання у Німеччині сім'я не має коштів.