Цим в ефірі 24 Каналу поділилась Ксенія Прокопенко – сестра вбитого в Оленівці військовополоненого. За її словами, у розслідуванні воєнних злочинів Росії міжнародні організації майже не допомагають.

Читайте також Більшість загинули, а хто вижив – отримали інвалідність: історія роти мобілізованих з Донецька

Історія військового

Ігор Прокопенко тримав оборону в Маріуполі разом зі своїми побратимами. Пізніше він перебував на "Азовсталі". За весь час оборони Маріуполя, а це 86 днів, зв'язок із сестрою не вдавалось підтримувати нечасто. Буквально 5 – 6 разів з ним вдалось вийти на зв'язок.

Він зазвичай або писав, або телефонував в месенджері. Він взагалі розповідав по мінімуму щодо ситуації на Азовсталі. Ніколи не скаржився на умови. Ми тільки з новин знали про жахливу ситуацію на Азовсталі, знали про те, що у хлопців немає достатньої кількості води, їжі та медикаментів,
– зазначила Ксенія Прокопенко.

Ігор натомість завжди питав про батьків та про молодшого брата. На той час вони перебували на тимчасово окупованій території і він за них дуже хвилювався.

До теракту в Оленівці рідні не знали, що Ігор був там. Адже під час евакуації військових з "Азовсталі" за супроводу Червоного Хреста його не знайшли у списках. Втім, зрештою вихід з "Азовсталі" 16 травня рідним підтвердив інший військовий, що повернувся із полону у вересні 2022 року.

"Він не був підтверджений Росією під час подальшого перебування у полоні в Оленівці. Тому жодна українська або міжнародна організація не змогли надати нам точну інформацію щодо місцеперебування мого брата. І тільки 30 липня, коли я побачила свого брата у списках загиблих в теракті, які виклали російські медіа, дізналася, що мій брат, найімовірніше, був саме в Оленівці", – розповіла дівчина.

Історія про військового, який загинув в Оленівці: дивіться повне відео

Згодом з'явилась інформація, що родини загиблих почали отримувати результати ДНК-тестів після того, як тіла передали Україні. Це було 11 жовтня торік.

Вже наприкінці року були перші результати ДНК-тестів і перші похорони вбитих. Наша родина отримала остаточний збіг ДНК лише 20 травня цього року Тобто через більш ніж пів року тіла були повернені в Україну,
– зазначила Ксенія Прокопенко.

Реакція міжнародних установ невиправдано мала

Родина зверталась до Офісу Президента, але, на жаль, відповіді щодо зустрічі з ОП так і не отримали. Також просили зустріч із командиром Азову Денисом Прокопенком, який на початку липня повернувся в Україну. Поки зустріч не відбулася, але є надії, що вона відбудеться у найближчому майбутньому.

Також рідні комунікують із Червоним Хрестом та ООН, що були гарантами життя та здоров'я хлопців, які виходили з Азовсталі.

Зараз реакція міжнародних організацій не є достатня, зважаючи на те, щоб вчинили росіяни з нашими військовополоненими в Оленівці. Тобто немає належного розслідування,
– зауважила Ксенія Прокопенко.

Самі родичі постраждалих від теракту в Оленівці заснували громадську організацію "Спільнота родин Оленівки". Наразі у цій спільноті понад 140 людей – родичі загиблих та поранених під час теракту.

"Я також є учасником цієї спільноти. Ми спілкуємось майже кожного дня, обдумуємо, що ми можемо зробити, куди ми можемо звернутися, для того, щоб дізнатися, де зараз перебувають поранені. І також, куди ми можемо звернутися, щоб сприяти розслідування теракту", – розповіла Ксенія.

Теракт в Оленівці: коротко

  • У ніч з 28 на 29 липня минулого року в одному з бараків Оленівської (Волноваської) виправної колонії №120 на Донеччині пролунав потужний вибух. На той момент там перебували українські військовополонені. Точна кількість жертв і постраждалих не відома, адже Росія всіляко перешкоджає розслідуванню злочину. Припускають, що загинути внаслідок атаки могли 40 військових.
  • Однак на той момент країна-агресор цинічно звинуватила Україну в теракті. Мовляв, колонію атакували з американських реактивних установок HIMARS. Лише нещодавно, наприкінці липня цього року, в ООН довели, що заяви Росії про обстріли HIMARS є брехнею.
  • При цьому, ООН розформувала місію, яка мала встановлювати обставини вбивства українських полонених в Оленівці. Причиною такого рішення стала "відсутність гарантій безпеки", що необхідні для розгортання місії на місці злочину.