Прогрес ціною радіоактивного зараження: до чого призвели випробування американців

Випробування, спрямоване на розробку схеми термоядерного заряду, який міг би бути розміщений на літаку, планували на березень 1954 року на атолі Бікіні. Першим в цій серії було випробування під назвою "Кастл Браво", яке призвело до невідворотних наслідків.

Читайте також: Одна історія. Як податки змусили американців вибороти незалежність

Термоядерний вибуховий пристрій, зібраний американськими вченими, був великогабаритним і громіздким. Він мав вигляд циліндру довжиною 4,5 метра, а його вага складала 10,5 тонн. За схемою Улама-Теллера перша фаза активації являла собою вибух атомного заряду урану або плутонію, а під час другої стадії відбувалася термоядерна реакція у контейнері.

Схема радіоактивного наслідку вибуху

Усі роботи зі спорудження пристрою завершилися 28 лютого, а вже 1 березня відбулося випробування. Найближчий до місця випробування пункт спостереження знаходився в укріпленому бункері на відстані 20 миль. Всього за вибухом спостерігали близько 10 тисяч осіб, які перебували на кораблях та літальних апаратах, здавалося б, на безпечній відстані.

Проте вчені допустилися фатальної помилки під час розрахунків потужності вибуху, в результаті чого вибух перевищив розраховану потужність у 2,5 раза. Люди, які знаходилися в той час у бункері згодом розповідали, що його почало трусити, немов від сильного землетрусу.

Читайте також: Одна історія. Як експеримент із простором і часом в США навів шалений жах на всіх його учасників

Грибоподібна хмара вибуху піднялася на величезну висоту, спочатку вона сягала 15, а вже через 6 хвилин – 40 кілометрів, продовжуючи підніматись ще кілька хвилин. Після вибуху в ґрунті атола та в морському дні поблизу утворилася гігантська вирва діаметром 1,8 кілометра, яка наповнилася водою та явно змінила контури атола.

Грибоподібна хмара від вибуху

Радіоактивне зараження місцевості після випробування було вкрай високим. Американські джерела стверджують, що цей вибух був найважчим випадком радіоактивного зараження у всій історії американської ядерної діяльності. Вже через 15 хвилин після вибуху люди, що знаходилися в бункері на Бікіні, зареєстрували сильну радіоактивність – 40 рентген на годину. Їх змогли вивести з бункера лише через 11 годин.

Читайте також: Одна історія. До чого призвело розділення В'єтнаму

Серйозному рівню зараження піддалася зона в формі овалу довжиною понад 550 км і шириною 100 км, вісь якої вказував напрямок вітру, що ніс радіоактивні опади. Зараження на іншому кораловому острові, який знаходився за 240 км від місця вибуху, досягло такого ступеня, що 2 березня американські військові, які перебували там, були екстрено евакуйовані. Всі вони встигли отримати небезпечну для здоров’я дозу опромінення – від 70 до 100 рентген.

Вид з космосу: атол Бікіні після вибуху

Навіть за десятки кілометрів від місця випробування рівень радіації був набагато вищим, ніж в епіцентрі багатьох ядерних випробувань на полігонах. Так, на північному безлюдному краю атола Ронгелап, який розташований за 192 кілометри від Бікіні, рівень радіації досяг колосальної величини – 1 000 рентген на годину. Його жителі піддалися серйозному опроміненню.

Масштаби вибуху

Американські військові не стали відкладати випробування, хоч і знали, що вітер дме в бік населених островів. Крім цього, вони навіть не попередили острів'ян про випробування та небезпеку випаду радіоактивного пилу.

Завдяки вибуху "Кастл Браво" американці досягнули помітного прогресу на шляху до вдосконалення та зменшення габаритів водневої зброї. Вибуховий пристрій було взято за основу під час створення американської термоядерної авіабомби, проте від наслідків небезпечного випробування довелося оговтуватися ще довго.

Як експеримент американців вплинув на Японію та чому став приводом до протестів у всьому світі – дивіться у програмі.