Але рішення це виявилося, м'яко кажучи, не надто мудрим. Цілком зрозуміло, яка була мета тодішніх британським політикам-опозиціонерам, які й розкачали цей човен. Адже на хвилі Brexit вони владу на себе перебрали, щоправда, увівши для цього в оману простих британців, пообіцявши їм, що від виходу з ЄС Королівство матиме суцільні економічні вигоди.
Сталося ж навпаки, з'ясувалося, що країна втратить більше, аніж здобуде відокремившись, але перегравати ситуацію вже було занадто пізно. Хоча, якщо б референдум про Brexit провели просто зараз, то, напевно, більшість британців була б вже категорично проти цієї ідеї.
Читайте також: Вибух у Ростовській області: карма є
Утім, 29 березня цього року Велика Британія має офіційно вийти з ЄС. Проте не так все просто, Королівство має чергову велику проблему – угоду про Brexit так і не було підписано. Хоча переговори між ЄС та Британією про те, за якою процедурою відбуватиметься розірвання членства у Європейському Союзі, і як потому співіснуватимуть держави разом, тривали останні два з половиною роки. Залишилось два з половиною місці до "часу Х", а шанси на те, що пакет документів від прем'єра Терези Мей сторони встигнуть узгодити й підписати – мізерні.
15 січня в британському парламенті провалили голосування щодо виходу Британії з ЄС, зібравши при цьому рекордну в історії королівського парламенту кількість голосів "проти". То ж, до ризиків економічної кризи додалася й політична, а найкращі міжнародні оглядачі не беруться пророкувати майбутнє Великої Британії.
Як саме країні виходити з тих криз: чи то відправляти прем'єра Терезу Мей у відставку, чи просити ЄС відтермінування дати Brexit, чи новий референдум проводити, щоб взагалі скасувати Brexit, чи таки виходити з ЄС тощо. Але без жодних підписаних угод – немає нині єдиного правильного рецепту подолання усього, що британці собі ж наробили. Як я вже казав на початку: "Не мала баба клопоту – купила порося".
Читайте також: Технічні кандидати: хто вони і яка їхня мета?