У планах Володимира Путіна – Одеса, Дніпро, Харків, фактично повний контроль над українським лівобережжям. І він ніколи цього особливо не приховував – він прямо говорив про це. Про це Ярослав Грицак заявив в інтерв'ю для 24 Каналу.
Читайте також Якщо демократизація й розпад малоймовірні, то що тоді змінить Росію?
Чи може Путін відмовитися від своїх цілей?
Путін може погодитися на перемир'я. Якщо ситуація для Росії стане справді критичною, або якщо він сам у це повірить, то може зупинити війну на Донбасі. Але це зовсім не означає, що він зупинить війну загалом. До того ж він збирається жити досить довго, ми про це знаємо. Тобто можливий як прорив у цій війні, так і перемир'я. Але я не бачу підстав, за яких Путін міг би повністю відмовитися від своїх стратегічних цілей.
Треба розуміти логіку Путіна, бо ми дуже часто трактуємо його з раціональної позиції. Мовляв, Путін – раціональна особа і розраховує щось. До якоїсь міри він є раціональною особою, але ми розуміємо, що очільник Кремля керується ірраціональними, емоційними мотивами.
З огляду на його вислови і те, що говорять про нього ті, хто його знає, – це логіка хулігана з підворіття або злодія, що не в законі, але намагається таким бути.
Чому Путін так ненавидить Україну?
Путін вважає, ніби його принизили як лідера – причому тричі. І щоразу, в його уявленні, це зробила Україна.
- У 2004 році – під час Помаранчевої революції, коли він розраховував на перемогу Віктора Януковича, але цього не сталося. Для всього світу стало очевидно, що його зусилля не дали результату.
- У 2014 році – під час Революції Гідності, коли він був змушений обмежитися лише Кримом. Це також виглядало як недосягнення початкових планів.
- І втретє – коли не спрацював сценарій "Київ за три дні".
Тобто Путін відчуває, що його принизили й хоче за це помститися. Він цього не забуває, він злопам'ятний. Його ставлення до України можна описати двома словами – це одержима ненависть. Це, вибачте за порівняння, схоже на те, як Гітлер сприймав євреїв. Звісно, не йдеться про ті самі масштаби, але тут та сама логіка. Тому наївно думати, що Путін просто припинить війну проти України.
Він може знову піти на перемир'я, але не відмовитися від самої війни. Путін прагне зробити все, щоб якщо не знищити Україну, то довести до такого стану, аби її більше ніхто не хотів – навіть самі українці. А також, щоб українці зазнали великого приниження й щоб воно, за його логікою, дорівнювало тому, яке він начебто пережив сам – аби на чужому горі звеличити себе.
Підводячи все до одного знаменника: я не вірю у швидке завершення цієї війни. Перемир'я, звісно, можливе. Але зараз гинуть наші діти, і я боюся, щоб не настав час, що воюватимуть наші внуки та правнуки. Найважливіше завдання – зробити так, щоб на якомусь етапі це припинилося і більше наші нащадки не мусили воювати проти Росії.