Путін нищить енергосистему України й повторює помилки Гітлера

Чому мета путінських атак по Україні є помилковою?

Екстрені відключення електроенергії запроваджуються у низці українських регіонів від Київщини до Харківщини. Практично всюди є влучання в енергосистему. Практично всюди є результати російських атак. Про це заявив Віталій Портников, інформує 24 Канал.

До теми Перебої зі світлом, пожежі та руйнування: все про наслідки масованого обстрілу Києва та області

Цілі повітряного терору Володимира Путіна також є очевидними. У нього є стійке бажання заморозити українців. Він хоче зробити їхнє життя нестерпним і таким чином примусити ворожу державу до капітуляції на російських умовах. 

Однак ця логіка не піддається жодному історичному аналізу. І досвід Першої світової війни, і досвід Другої світової війни продемонстрували, що удари по мирних містах, коли армія не може досягнути відповідних результатів, не призводять до змін на фронті чи якихось нових політичних рішень. І бомбардування Гітлером британських міст, і бомбардування союзниками міст у Німеччині практично нічого не змінили у настроях населення ворожих держав. 

Ці бомбардування і страждання людей викликали тільки лють, а не думки про мирні перемовини чи капітуляцію. Це знає кожний, хто вивчав історію Другої світової війни. Можливо, під час самої війни це було не очевидно, але після війни результати таких бомбардувань були проаналізовані і військовими, і істориками, і політиками. 

Однак Путін, як відомо, поганий учень. Він не робить жодних реалістичних висновків. Він може бути щиро впевнений в тому, що його удари по мирних українських містах примусять керівництво України усвідомити необхідність ліквідації власної держави. Він може вважати, що українське суспільство вважатиме за необхідність приєднатися до Росії. До тієї самої Росії, яка приносить на українську землю смерть і холод. 

Він може вважати, і це мені здається близьким до реальності, що у такий спосіб карає українців за їхню неготовність погодитися з його баченням світу. Адже Путін не сприймає Україну як незалежну державу. Він сприймає себе як господаря пострадянського простору, а українців – як бунтівників, яких він має покарати за впертість. 

Як змусити росіян припинити війну?

Однак ця логіка не відповідає реальності та історичному аналізу. Вона просто нагадує, що ми маємо справу із жорстоким злочинцем, із садистом, якому подобаються, як страждають жінки і діти. Біля своїх кордонів ми маємо країну, громадяни якої навіть не замислюються про масштаби власних злодіянь. 

Місто Глупов з оповідань Салтикова-Щедріна на наших очах перетворилася на "місто злодіїв". І це "місто злодіїв" гатить по Україні "Кинжалами", "Іскандерами" і безпілотниками, сподіваючись, що українці відмовляться від того, що вони українці. В Україні від цього "Злодієва" захищаються. Бо хто у здоровому глузді побажає жити у "Злодієві", навіть якщо там зранку читають вірші Пушкіна і слухають промови Путіна? От щастя!

Українські удари по Росії мають бути насамперед спрямовані не на те, щоб росіяни перебували у темряві й холоді, а на те, щоб вони не могли воювати. Це має бути головним завданням українських військових. Ракети, які, як я сподіваюсь, будуть надані нам союзниками, будуть влучати просто в ціль – у нафтопереробні заводи Росії. Тоді у росіян залишиться менше грошей на їхнє улюблене заняття – на війну.

Чи бажають росіяни війни? Так. Але без нафтопереробних заводів вони не можуть воювати. Треба знищувати військові об'єкти на території Росії – аеродроми, військові бази, військові частини, військові підприємства, весь військово-промисловий комплекс. 

Питання не в тому, чи будуть росіяни зі світлом, а в тому, що у них треба відібрати можливості знищувати інших людей. Без зброї та без грошей Росії буде набагато важче продовжувати свою несправедливу, жорстоку і підлу війну проти нашої держави. Про це потрібно пам'ятати після кожної масованої атаки росіян по мирних українських містах і по українській цивільній інфраструктурі.