За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах, вище військово-політичне керівництво насправді розглядає варіанти оголошення повної мобілізації у Росії на початку 2023 року. Разом із цим у Кремлі думають над введенням у країні-агресорці військового стану, бо інакших опцій для затягування війни у Путіна просто не залишилося.

Дивіться також У росіян проблеми з забезпеченням, і це призводить до масових втрат, – ISW

Однак ситуація на полі бою наразі є такою, що кращих варіантів для Росії буквально не існує.

Напередодні заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов заявив, що окупантам кажуть, що для перемоги треба мобілізувати 5 мільйонів осіб і навіть допускають введення воєнного стану в країні. Як зазначив Громов, головне воєнно-політичне управління Росії підготувало та розіслало у війська документ під назвою "Висновки війни з НАТО в Україні".

Повна мобілізація підірве режим, але продовжить агонію

  • Оцінюючи можливості Путіна зібрати на війну ще кількасот тисяч росіян, варто аналізувати результати так званої "часткової мобілізації", коли за кілька місяців режиму вдалося загрести до війська близько 300 тисяч осіб.
  • При цьому жодних серйозних бунтів чи опору з боку суспільства через заходи з мобілізації восени 2022 року не було. "Чмобіки" мовчки йшли на забій без спорядження та підготовки, а їхні родини ніяк не пручалися тому, що чоловік чи син загине в Україні.
  • Звісно, величезній кількості російських чоловіків ніяк не подобалася ідея бути відірваним від власного дивану та опинитися у холодному окопі. То ж чимало осіб втекли з країни або переховувалися від військкоматів.
  • Цілком логічно, що оголошення повної мобілізації призведе до посилення тиску на населення з боку влади та силовиків, а також збільшить кількість ухилянтів. Тим паче, що після "часткової" всім стало зрозуміло, наскільки жахливим є ставлення держави до солдатів.

Тим не менше у разі, якщо Путін вирішить остаточно піти ва-банк та закидати ЗСУ сотнями тисяч чи навіть мільйонами мобіків, йому точно вдасться зібрати величезну кількість смертників.

На жаль, не можна казати, що російська військова система ледве витримала пробну мобілізацію, яка тривала з кінця вересня. Однак чи військкомати та поліцейські зможуть назбирати, скажімо, 500 тисяч чи навіть мільйон "Ваньок" так само швидко та безпроблемно, – питання риторичне.

Адже все ж таки навіть у максимально рабського російського суспільства може виникнути чимало питань до Путіна. Бо як же ж так сталося, що Росія втрачає ті території, які оголосила своїми, контрактної армії як такої вже давно немає, а від "часткової" до повної мобілізації пройшло менше, аніж пів року? При цьому влада постійно каже, що "спецоперація" йде за планом.

До того ж, немає ніяких сумнівів, що певна частина населення висловлюватиме неабияке обурення методами проведення цієї мобілізації. Адже облави та полювання за чоловіками будуть на рівні тимчасово окупованих територій, де людей хапали навіть без ніг та рук.

Зрозуміло, що ніхто з росіян не протестуватиме проти самої ідеї війни з Україною. Як показала практика, населення Московії хвилює не те, що їх солдати гинуть на чужій землі, а те, що орду погано забезпечують та не готують до участі у бойових діях.

Звісно ж, псевдоліберали та "опозиціонери" можуть і надалі просити план Маршала для Росії та розповідати про те, як "русскіє не хочуть воювати". Але їм варто подивитися на поля під Бахмутом та подумати, чому ж оті десятки тисяч мобілізованих йдуть на забій хвиля за хвилею, якщо "війна є непопулярною серед росіян".

Тим не менше, загальна мобілізація не вирішить проблем Путіна та не допоможе йому виграти війну, а лише продовжить агонію терористичного режиму.

"Часткова" мобілізація не призвела до змін на фронті

Вже зараз можна констатувати, що Росії не вдалося виконати той план, який Путін та його оточення покладали на заходи з неприхованої мобілізації.

Як і у випадку з третім армійським корпусом, "чмобіки" "розчинилися" на різних ділянках фронту, адже контрнаступ України змушував командування закидати десятки тисяч новоспечених солдатів на передову без злагодження, техніки та спорядження. Російські генерали не мали можливості швидко зібрати якийсь великий та ефективний наступальний кулак із мобілізованих, бо за час його формування країна-агресорка могла б втратити не тільки правобережну Херсонщину, але й весь південь України разом із Кримом.

При цьому ті резерви мобілізованих, які Путін ще не кинув у бій, цілком можуть повторити долю інших "чмобіків", тобто слугувати м’ясом, яким затикатимуть дірки на тих чи інших ділянках фронту.

Звісно, у Росії ще залишається варіант відправити всі наявні та незадіяні сили у наступ на Волинь чи Київ, однак їх критично не вистачатиме для якихось рішучих проривів та захоплення суттєвої частини української території.

У той же час посилити наявні резерви "чмобіків" чоловіками, яких збиратимуть на війну після Нового року у разі загальної мобілізації, Путін також не зможе. Адже на поповнення свого незадіяного війська сотнями тисяч осіб потрібно чимало часу.

Навіть, якщо Кремль дійсно захоче за рахунок повної мобілізації формувати якісь суттєві ударні формування для подальших наступів, збір в одному місці хоча б 100–200 тисяч "Ваньок" займе у нього щонайменше кілька місяців.

Загальна мобілізація остаточно вб’є економіку

Насправді ж головною проблемою диктатора та його поплічників є не якесь ефемерне небажання росіян загинути "за батьківщину", а економічна ситуація у Росії. Після оголошення "часткової" мобілізації не пройшло й трьох місяців, як на болотах почалося виття про невиплати "чмобікам" зарплати.

Мільйони росіян, яких так чи інакше зачепила мобілізація, зіштовхнулися з новою для себе реальністю: вони дізналися, що держава не здатна забезпечити їх батьків/синів/чоловіків всім необхідним, а купувати спорядження треба за свої гроші. Також відкриттям для них стало те, що Росія не має можливості платити всім мобілізованим зарплати, бойові та компенсації, а за загиблого даватимуть продуктовий набір замість нової "Лади".

Якщо бути відвертим, то московити економічно не стягнули навіть "часткову" мобілізацію, бо для утримання війська та підтримки хоч якоїсь життєдіяльності "за порєбріком" їм довелося дуже серйозно залізти у резервний фонд. Навіть без військового стану та якихось відкритих додаткових наборів до армії Росія витрачає набагато більше грошей, ніж заробляє. І це лише початок, адже наслідки нафтогазових санкцій у повній мірі населення країни-агресорки ще не відчуло.

То ж якщо Путін все ж таки вирішить остаточно "закрутити гайки" орді, буквально через пару місяців його вірні фанати можуть зустрітися із жорстокою реальністю: їх закидатимуть на забій безкоштовно. Без техніки та із гарматами часів Другої світової.

Загальна мобілізація не просто прискорить економічну смерть Росії, а стане для неї останнім цвяхом у труну, і Путін це не може не розуміти.

Втім, чи ризикне він залишити все багатомільйонне населення без засобів для існування заради продовження війни? Тут відповідь однозначна, адже єдина адекватна опція для збереження хоча б якогось майбутнього Росії – повне виведення військ з України, включаючи Крим та Донбас, а на це кривавий диктатор не піде ніколи.