Примітно, що ще в червні питання про можливість ядерної зброї порушувалося на Санкт-Петербурзькому економічному форумі. Тоді президент Росії Владімір Путін заявив про відсутність відповідного рівня загроз. Проте вже у вересні, з огляду на опубліковану інформацію, Кремль суттєво знижує поріг допустимості використання ядерної зброї. Логічно поставити запитання про причини такого рішення та вибору часу для відповідних заяв.

Читайте також Саудівська Аравія встромила ніж у спину Путіна

Зовнішній антураж рішення

Привертає увагу зовнішній антураж цього рішення. Такі документи, як правило, розробляються без зайвого висвітлення та стають відомі пресі лише після публікації відкритої їх частини. У цьому випадку ми маємо справу з піар-супроводом рішення ще до появи тексту доктрини. До того ж у вигляді повної стенограми виступу Путіна на сайті Кремля. Вона містить низку політичних тез, але максимально позбавлена ​​конкретики щодо механізмів використання ядерної зброї.

Простіше кажучи, Путін сказав, що може завдати удару, але ні словом не обмовився про його можливі масштаби в кожному з озвучених ним сценаріїв. Це залишає місце для польоту фантазії в одержувачів інформації.

Другий компонент – час ухвалення рішення та відповідних заяв. Тут сходяться в одне відразу кілька процесів.

1. Атака ЗСУ на Курську область стала неприємним сюрпризом для Кремля та інформаційним приводом, який змусив навіть низку підконтрольних ресурсів публічно засумніватися в результативності "СВО". Спроба витіснити українські сили поки що не принесла результату.

2. Водночас, попри суттєве (порівняно з січнем – червнем) просування в Донецькій області, Росія не змогла захопити жодного великого міста. Тобто картини перемоги на фронті для нейтралізації негативу від Курської проблеми забезпечити не вдалося.

3. За останні місяці ЗСУ суттєво наростили інтенсивність ударів по тилових районах Росії та змогли вразити кілька вкрай важливих цілей. Мовиться про нафтобази та склади озброєння.

4. Розпочався процес передачі Україні авіації, а останні тижні точаться дискусії щодо доцільності дозволу Україні використовувати далекобійну західну зброю для ударів по тилових районах Росії.

5. Активізувалися дискусії про формати та можливості завершення війни в Україні. Причому з досить широким розкидом тез, зокрема, з боку керівництва країн Євросоюзу. Досить згадати заяви чеського президента, дискусії в кандидатів у президенти США. Також було чергове пожвавлення Китаю та Бразилії з пропозицією свого алгоритму завершення війни.

На цьому тлі відбувається зовнішньополітичне турне Володимира Зеленського, метою якого є не участь у Генасамблеї ООН, а зустріч із низкою європейських та американських політиків для обговорення свого бачення виходу з війни.

6. І, нарешті, активна політика Китаю щодо посилення своєї присутності в регіонах, які в Кремлі звикли вважати зоною свого впливу.

Зауважте Трамп шукав привід для скандалу з Україною та зрештою знайшов його

Зважаючи на сказане вище, публічна комунікація Путіним теми можливого використання ядерної зброї є, імовірніше, інформаційною операцією або, якщо хочете, ядерним шантажем низки держав.

У кожній інформаційній операції є свої цільові групи, цілі та завдання. У цьому разі можна умовно визначити чотири основні блоки повідомлень Путіна.

Реальності сучасної Росії

Контроль Україною частини Курської області та регулярні атаки на тилові об'єкти в Росії ставлять під сумнів успішність проведення не лише так званої СВО, а й здатності військового керівництва забезпечити захист власної території. А це вже стає внутрішньополітичною проблемою особисто для Путіна.

З одного боку, є факт атаки на територію Росії, який фактично залишився без відповіді. З іншого – є необхідність посилення збройних сил. Це пов'язано з темою мобілізації, а вона не на жарт лякає пересічного росіянина. Однією з відповідей було нещодавнє рішення про збільшення чисельності армії.

Другу частину інформаційної операції спостерігаємо зараз. Путін заявляє про зниження порога допустимості ядерного удару, де, серед іншого, згадує не лише можливе використання західної зброї ЗСУ, а й навіть атаки безпілотниками. Теоретично це може на якийсь час заспокоїти громадян Росії. Мовляв, це раніше просто не було нормативних документів, які б дозволили відповісти.

Далекобійна зброя України

Питання використання ракет та авіабомб західного виробництва для ударів по російській території сьогодні вже не є питанням гарантованої безпеки тилових областей Росії. Україна демонструє, що може атакувати важливі об'єкти зброєю власного виробництва. Але такий дозвіл (якщо він буде), з одного боку, різко посилює можливості ЗСУ, а з іншого – має політичний характер, знімаючи ментальні обмеження на постачання в Україну більшої кількості сучасної та потужної зброї.

Але з 2022 року вже минуло понад два роки, і для низки політиків країн НАТО питання стоїть не в тому, чи забезпечить такий дозвіл військовий успіх України, а в тому, наскільки це може затягнути війну.

Цікаво Що поєднує Зеленського та британського прем'єра

Відповідно, заяви Путіна спрямовані саме на політиків США, Франції та Великої Британії. Путін не так погрожує їм війною, як використанням "ядерної палиці" у разі негативного сценарію того, що в Росії називають "СВО".

Подібний шантаж навряд чи швидко змінить обсяги допомоги, яку надають Україні, але цілком може стати додатковим аргументом для політиків, які виступають проти перенесення війни на російську територію.

Сигнал і на Захід, і на Схід

Зниження порогу допустимості застосування ядерної зброї є також політичним сигналом, спрямованим на збереження статусу "супердержави", як це собі уявляють Путін та його оточення. Сьогодні Росія не може забезпечити утримання своєї зони впливу, зокрема на території колишнього СРСР. Велика частина держав регіону (а також Балканських держав, країн Африки) перебувають у пошуку нових партнерів, серед яких, крім європейських держав, є Туреччина, КНР.

Створена Росією ОДКБ фактично не виконує роль військового блоку. На цьому фоні заяву про можливе застосування ядерної зброї направили країнам як Заходу, так і Сходу. Знову наведу дві цитати Путіна:

  • "Ми бачимо, що сучасна військово-політична ситуація динамічно змінюється, і ми зобов'язані на це зважати, зокрема на виникнення нових джерел військових загроз та ризиків для Росії та наших союзників".
  • "У проєкті Основ розширено категорію держав та військових союзів, щодо яких проводиться ядерне стримування".

У такий спосіб Путін намагається натякнути, що готовий захищати зону російського впливу, зокрема використовуючи елементи погрози ядерною зброєю. Окремий пункт щодо Білорусі є розшифровкою, чи демонстрацією, намірів. Причому, з огляду на активну гру Китаю на білоруському напрямку починаючи з червня місяця, адресат послання (щонайменше білоруської його частини) є, швидше, у Пекіні, ніж у Вашингтоні.

Важливо Коли закінчиться чи сповільниться наступ росіян на фронті

Запрошення до розмови

Підсумовуючи, можна стверджувати, що Путін знову намагається використати ядерний шантаж для початку переговорів з основними геополітичними гравцями. Мовиться не про завершення війни в Україні, а про переформатування світової системи зі збереженням за Росією якогось виняткового статусу. Ядерна зброя – чи не останній аргумент Путіна. Адже Росія вже давно не супердержава ні в економічно, ні військо, ні політично.

Для Путіна важливі саме переговори про глобальні питання. У такому разі війна в Україні є лише елементом глобальних домовленостей. У Кремлі розраховують на можливість обміну: поступки за периферійними (для Росії) напрямками хочуть обміняти на поступки наших партнерів з українського кейсу.