На цю тему в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу висловився радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк. Також він розповів деталі операції на Зміїному та пояснив, чому з Росією не варто вести переговори.

Перша частина інтерв'ю У Росії є нова тактика, – ексклюзивне інтерв'ю з Подоляком про плани Путіна та поставки зброї

Росія своїми діями добивається протилежного ефекту. Завершився саміт НАТО в Мадриді, який фактично став продовженням зустрічі лідерів G7. Там ухвалили багато важливих рішень. Що після цих самітів зміниться для України найбільше?

По-перше, мені дуже подобається, що світ змінився. За більше ніж 4 місяці він зрозумів, що Росія не є частиною цивілізації. Це ключове, і змінює всі парадигми.

По-друге, розуміння світом того, що Росія продовжуватиме чинити беззаконня, дозволяє нам отримати ту ж зброю набагато швидше і в значно більшому обсязі. Чому? Бо, по-третє, світ розуміє, що війна має закінчитись тільки на умовах України.

Водночас умови України дуже конкретні – це територіальна цілісність. Ми не можемо залишати будь-які кримінальні квазіутворення, які постійно брешуть і кажуть, що їх нібито хтось там бомбардує.

Україна не може більше терпіти, бо це постійно призводитиме до певної ескалації і знову ж таки – до війни. Україна має диктувати умови правильного закінчення війни.

Очевидно, що Путіну була потрібна бодай якась видимість перемоги, і от Сирія заявила, що буде визнавати псевдореспубліки. Україна вже у відповідь на це розірвала дипломатичні відносини з Сирією. То навіщо це було Путіну зараз, навіщо втягувати в це режим Асада?

Сирії, як суб’єкту, не існує без Росії, так само як і Білорусі. Ви ж розумієте, що сирійська війна – це та війна, яку вела Росія разом з Асадом проти міжнародної коаліції.

І тому сьогодні, безумовно, Асад без російської підтримки не має шансів залишитись суб’єктом сирійської політики. Я думаю, що, по-перше, Асад, не маючи жодної суб’єктності, просто виконує будь-які забаганки Путіна.

По-друге, це не має жодного значення, а для Путіна важлива хоча б якась медійна історія навколо ОРДЛО, щоправда, я не знаю, що це таке. Це просто маленький клаптик території, захоплений кримінальними елементами. Цей клаптик не має назви, там немає нічого – це просто захоплена криміналом територія України, тобто кримінальний анклав.

Путіну важливо отримати хоча б якусь "народну" підтримку. Це може бути Північна Корея, Еритрея, Сирія чи Білорусь, це може бути будь-хто, хто так чи інакше залежний від Росії у прямому сенсі цього слова.

Щодо псевдореферендумів, то Росія може будь-що проводити, але це все фейкове. Вони можуть хоч визначати якісь федеральні округи – це не має жодних юридичних наслідків. Ми повинні деблокувати свою територію військовим шляхом.

Бажано було б знищити максимальну кількість кримінальних елементів. Чому це важливо, бо вони завдавали шкоди нашим людям – вбивали, били, створювали неможливі умови для розвитку нашої країни.

Особисто я вважаю, що потрібно не просто відтиснути ворога, а й завдати максимальної шкоди живій силі загарбника, тим кримінальним елементам, які захопили владу на тимчасово окупованих територіях.

Я переконаний, що події будуть розвиватися саме так – Росія буде скиглити про будь-які референдуми, а ми будемо просто деблокувати свою територію і тихенько знищувати той непотріб, який зараз руйнує наші міста та села.

Повне інтерв'ю з Михайлом Подоляком: дивіться відео 24 каналу


Ця історія просто вказує на відсутність у росіян єдиної стратегії та бачення, що буде з нашими окупованими територіями. Вони то заявляють про псевдореферендуми, то постійно їх переносять. Про яку взагалі роль та статус йдеться?

Дивіться, Росія – це настільки неінтелектуальна територія. Вони ж взагалі не розуміли, що таке Україна. Вони щиро думали зайти на нашу територію і їх тут зустрінуть квітами.

Це не перебільшення, вони справді так вважали, що Україна має симпатію до Росії. Це нонсенс, ми ж це добре розуміємо. І будь-яка людина, що живе у сучасному та реальному світі, розуміє, що це брехня. Але Росія щиро в це вірила.

Росіяни вважали, що вони зайдуть і все буде, як у Криму. Що будуть російські підручники, виселення певної кількості людей і вони заселять своїх "головорізів" з "етнічних" країв Росії. Вони думали, що такий сценарій у них буде по всій Україні.

Безумовно, вони не готували жодну програму "інтеграції" окупованих у нас територій, адже вони сподівалися забрати всю територію України. І вони хотіли поставити свій маріонетковий уряд у Києві – це був окупаційний план "А". А "русскій мір" – це прийти, вбити і вкрасти унітаз. Це і є концепція "русского міра".

Читайте також Вже не десятки, а сотні, – Подоляк розповів про постачання зброї Україні від Заходу

Коли окупанти зрозуміли, що принесли просто хаос і вбивства, то спробували представити цей "русскій мір", як ревстановлення пам’ятників Леніну і розвішування радянських прапорів над державними установами.

Сьогодні ми бачимо, що в Україні середній рівень життя значно вищий, ніж у Росії, якщо не враховувати Москву чи Санкт-Петербург. У російській глибинці рівень життя у десятки, а то і в сотню разів нижчий за український. Тобто окупанти прийшли до нас, аби принести "русскій мір" і пропонувати нам жити у світі, який набагато гірший за той, у якому живемо ми.

У нас відкрита держава, ми можемо подорожувати по цілому світу, у нас чудовий паспорт. Ми можемо робити будь-які кар’єри, ми навчались у європейських вишах. Наш культурний простір відкритий для цілого світу. І тут на нашу територію заходить якийсь вурдалак і каже, що вони зараз будуватимуть на нашій території табори і будуть вбивати українців.

Тож сьогодні окупанти розгублені, адже не розуміють, що пропонувати українцям. Що вони мають на увазі під поняттями "Таврійський губернський округ", який сенс там жити.

Адже ті, хто зараз мешкає у Криму, вони мають обмеження і поразку в правах, вони не можуть подорожувати світом без того, аби спочатку не прибути на російську територію. Це ізоляція, ті, хто зараз у Криму – Росії не потрібні. І окупанти пропонують це ще раз у Херсоні чи на Запоріжжі.

На фоні перемог України, збільшення кількості озброєння та того, як змінюється ставлення Заходу до Росії, американська розвідка запевняє, що Путін не відмовився від своєї ідеї захопити більшу частину України. Там бачать три сценарії розвитку подій. Очільниця американської розвідки при цьому зазначила, що в цілому картинка досі похмура. Чому вона все ще похмура, попри перемоги ЗСУ?

Вона ще похмура, бо в нас немає паритетної зброї. Як тільки буде більш-менш паритетна кількість зброї, ми суттєво змінимо картину на полях бою. Це ключове.

Але я б ще сказав про те, що безумовно Путін точно не відмовився від того, щоб захопити Україну. В нього немає інших варіантів.

Він вже дискредитував та десакралізував себе. Він вже буде в підручниках історії не таким, як він думав. Він не буде "собиратель российских земель", він буде банальним масовим вбивцею з чіткими свідоцтвами цього. В підручниках історії буде потужна його негативна картина – в переліку кривавих диктаторів 21 століття. Тому це його розчаровує.

Йому вже просто байдуже. Він настільки неадекватно сприймає світ, що для нього репутація вже не має ніякої ціни, і він вже “по-пацанськи” хоче довести, що вміє битися.

До того ж що йому вже втрачати? Він пішов у ва-банк – вони хочуть зламати нас, щоб диктувати всій Європі нові правила – скажуть, щоб ті "тихенько сиділи і робили те, що ми вам кажемо". Путін хоче це отримати.

Путін щиро нас ненавидить. Там немає раціональності. Ми з ним не можемо домовитися. Всі, хто думають, що ми можемо підписати "Мінськ-3", "Мінськ-4", "Мінськ-5", то ми не можемо цього зробити, бо ці люди нас ненавидять. І вони зроблять все, щоб встромити нам ніж у спину.

Тому будь-який формат домовленостей з Росією, навіть якщо ми залишимо території, які вони контролювали до 23 лютого, це буде знову "відкладена війна".

Бо для них слова "Україна" та "українець" мають бути знищеними, і тоді вони будуть спати спокійно. Це ірраціональна свідомість, вони будуть в цьому жити постійно – вони будуть реваншувати, будуть намагатись постійно нападати.

В мене питання до українців – ми хочемо весь час жити під тиском ракет, в умовах відкладеної війни? А хто тоді поїде жити в Харків, Миколаїв, Запоріжжя, хто там буде працювати?

У нас немає жодного шансу закінчити війну навіть так, як закінчили її в 2015 році. Ми маємо відтиснути росіян зі своєї території, зробити дуже укріплений кордон та забути про Росію на певний час з точки зору будь-яких відносин з ними, щоб за цей час розбудовувати сильну економіку та не залежати від Росії. Це наш план.

І, безумовно, Путін теж це розуміє. Він знає, що якщо програє в Україні, то він, по-перше, терміново закінчить свою політичну кар'єру, як і багато його соратників, а по-друге, почнеться трансформація в Росії. Тож у Путіна патова ситуація. Він або нас зламає, або програє, зокрема і в своїй країні.

Поки Путін хоче нас зламати, ми ламаємо їх і нищимо окупантів на Зміїному. Далі поговоримо про втечу росіян з цього острова. Чи відомі якісь нові деталі цієї операції?

Цю операцію мають коментувати Збройні Сили України, бо це їхня перемога. Це фундаментальна, продумана і дуже потужна операція керівництва напрямку "Південь".

Це дуже правильно, що ми не витрачали людей та не захоплювали острів завдяки десанту, а вибили окупантів тяжкою артилерією. Це ще раз доводить, що нам потрібно, аби деблокувати наші території.

На Зміїному було знищено три системи ППО "Панцир", декілька сотень живої сили та багато іншої техніки. Мені здається, що це одна з найуспішніших операцій, яку потім ми будемо вписувати у підручники. До того ж перемога на Зміїному додає морального духу нашій армії.

Левова частка звільнення Зміїного стала можливою завдяки нашій гаубиці "Богдана". Також Залужний подякував західним партнерам за надану зброю. То вирішальна роль була вітчизняної чи західної артилерії?

Я вважаю, що успіх України – це успіх України, нашої техніки і наших людей. Але я вдячний нашим партнерам, бо ми фізично такої кількості зброї не мали.

Бо коли ми витрачали багато грошей на комфорт та цивілізацію, Росія в той час витрачала левову частку ВВП на закупівлю ракет та всього іншого.

До теми Одна з найуспішніших операцій, – Подоляк про звільнення Зміїного

Тому ми вдячні нашим партнерам. Без них ми б мали великі проблеми. Хочу сказати, що ми б вистояли, але дуже великою ціною життів своїх людей. А завдяки західній зброї ми можемо мінімізувати ці втрати.

Але все ж – що героїчно роблять наші ЗСУ – це роблять вони, і зокрема використовують нашу зброю.

Що звільнення Зміїного змінює в питанні деблокади наших портів?

Питання деблокади портів більш складне, ніж просто Зміїний. Острів – це форпост, який дозволяв Росії суттєво контролювати повітряний простір над Одесою, Миколаєвом, Лиманом і морем.

Але з точки зору розблокування портів, то про це говорити зарано. Бо все-таки морські сили та флот в Росії потужніші, ніж наші. Тому нам треба знищити певну їхню кількість, щоб акваторія Чорного моря була вільною. Але я думаю, що ми це зробимо.

Росіяни кажуть, що втеча зі Зміїного – це "жест доброї волі". Вони кажуть, що не перешкоджатимуть ООН для вивезення нашого зерна. Чи очікуєте ви тут пожвавлення переговорного процесу для розв'язання продовольчої кризи?

Питання контролю над акваторією Чорного моря і питання вивезення зерна – це різні ситуації та переговорні процеси. Ми свої зобов’язання виконуємо, частково через сухопутний транзит зерна.

А з точки зору контролю над акваторією, то для росіян розмінування підходу до одеських портів – це було ключове, щоб вони могли туди десантувати. Ми це розуміємо.

Тому всі ці розмови про важливість якомога швидшого розмінування – це була розмова про можливість Росії ще раз спробувати десантувати. Безумовно, вони цього б не отримали.

Тому є продовольчий сектор і там ідуть переговори, ми намагаємося всі зобов'язання перед світом виконувати, шукаючи відповідні маршрути, а є питання безпеки, зокрема Одеси та Миколаєва. Для нас важливіша безпека берегової лінії, щоб росіяни не змогли завдати нам ще одного клопоту з десантом.

Президент Індонезії, який нещодавно був у Києві, відвідав Москву та заявив, що передав послання Зеленського Путіну та заявив про пожвавлення переговорного процесу. В ОП спростували цю інформацію. Але взагалі зараз переговори на часі?

Мені дивно, коли раптом якась країна починає говорити, що треба пожвавити переговорний процес. Зеленський дійсно найбільш "погружений" у тему переговорного процесу, і він чітко розуміє, коли і яка послідовність дій має бути.

Важливо Перемовини з Росією не на часі, – Подоляк про умови повернення в переговорний процес

Це дуже важкий процес і Україна точно розуміє свої цілі в цій війні і як до них йти. Сьогодні переговорний процес не на часі, він на паузі. Чому? Бо Росія має ще якесь усвідомлення того, що може завдати нам військової поразки.

Тому наразі, щоб ми вийшли на переговорний процес, треба завдати військової поразки Росії. Після цього наші переговорні позиції будуть суттєво підсилені і президент дасть нам можливість вести переговори далі.

Я вважаю, що сьогодні переговори, якщо вони можуть розпочатися після тактичної поразки Росії на полі бою, мають йти на умовах України, а не умовах Росії. А в Кремлі заявляють, що хочуть ультимативно примусити Україну виконати їхні вимоги. А вести переговори з не зовсім адекватною спільнотою немає сенсу.