Чому будували будинки на 5 поверхів?

Член Національної спілки архітекторів України Валентин Погорілий у коментарі УНІАН пояснив, чому так було та які будинки зручніші для проживання.

Читайте також Архітектура СРСР: які будинки зненавиділи мешканці

Як зазначає архітектор, усе залежить від типу будинку. Так звані сталінки почали зводити ще у 1920 – 1930 роках, переважно з цегли. Натомість п'ятиповерхові хрущовки – як панельні, так і цегляні – масово будували з 1950 років, коли після Другої світової війни виникла потреба швидко забезпечити людей житлом.

Поверховість визначали Державні будівельні норми, які обмежували висоту підйому без ліфта. На практиці це відповідало п'яти поверхам, що приблизно 14 – 15 метрів.

Хоча за радянських часів у деяких сталінках був ліфт. У таких будинках зазвичай мешкала партійна еліта, тому вони були набагато якісніші, аніж хрущовки,
– пояснює Погорілий.

За його словами, більшість людей без значних зусиль можуть піднятися до четвертого поверху, на п'ятий – уже складніше, а вище – фізично важко. Саме тому таку поверховість вважали оптимальною. Нині ж норми змінилися: без ліфта дозволено будувати лише чотириповерхові будинки, а п'ятий поверх можливий лише як мансардний.

Чому саме 9 поверхів?

Дев'ятиповерхові будинки у СРСР почали масово з'являтися у 1960 – 1970 роках, коли виникли нові технології та висотні крани.

Будівництво дев'ятиповерхових будинків також пов'язане зі змінами ДБН та містобудівного законодавства,
– зазначає архітектор.

Та додає, що в проєктуванні існує обмеження максимальної висоти забудови. Там, де вона дозволяла, зводили вищі будинки, в інших районах поверховість залишалася нижчою.

Дев'ятиповерхівки відрізнялися від п'ятиповерхових насамперед наявністю ліфта. При цьому радянські будинки часто мали значний запас міцності. Сучасне житло, додає фахівець, так із запасом зазвичай не будують – усе розраховується з погляду економічної доцільності.

У якому будинку краще жити?

На думку Погорілого, за нинішніх умов комфортніше жити саме у п'ятиповерховому будинку. Основна причина – ліфти у дев'ятиповерхівках, які потребують регулярного обслуговування і можуть не працювати. Архітектор підсумував, що чим менше поверхів, тим менша щільність населення у мікрорайоні й тим комфортніше там мешкати.

Як пишуть Новини Live, крихітні кухні у хрущовках теж мали своє пояснення. Їхня площа – 5 – 6 квадратних метрів, що доволі обмежений простір. Це пояснювалося прагненням радянської влади звільнити людей від домашніх турбот і спрямувати їх до роботи та громадського життя. Маленькі кухні також дозволяли економити матеріали та максимально використовувати житлову площу в масовому будівництві після війни. Крім того, ідеологія скромності та простоти впливала на дизайн, адже просторі кухні вважали зайвими.

Які квартири СРСР були найкращими та найгіршими?

Рієлтор Олексій Романов склав рейтинг квартир СРСР від найгірших до найкращих. Найнижчу позицію посіли готельки – тісні житлові приміщення з мінімальними зручностями. Трохи кращими були хрущовки – квартири з невеликими кімнатами та суміщеним санвузлом.

Комфортнішими вважалися чешки з просторішими плануваннями й окремими кімнатами. На вершині рейтингу опинилося житло в царських будинках, що вирізнялося великими квартирами та престижним розташуванням.