Республіканці можуть повернутися у Білий дім, але лише з одним кандидатом

Яку мантру Салліван змушений повторювати щодня

Невідомі українські штірліци завдали цьому витоку серйозного удару по найближчих планах і позиції загалом найвпливовішої партії "Непоразки Росії" всередині американської адміністрації.

Цікаво Чи затягне курс рубля російську економіку в пекло?

Одкровення Томаса Грема (MT має аудіозапис) оголюють нехитру філософію, сумнівні аргументи, догматизм цих суперкорисних буржуазних ідіотів. Достатньо однієї ключової формули: "Сполученим Штатам потрібна сильна Росія, яка забезпечує стабільність уздовж усієї своєї периферії".

Так, звісно, стабільність Самашок, Бучі, Ірпеня, Маріуполя. Уздовж усієї периферії.

Природно, вже наступного дня після публікації МТ Салліван через прессекретаря категорично заперечував будь-яку свою залученість до місії Грема і навіть саму можливість будь-яких подібних американсько-російських переговорів про долю України: "Наша позиція незмінна – нічого про Україну без України".

Тепер він політично вразливий і щодня змушений буде повторювати цю мантру, щоб "відмазатися" від очевидних звинувачень. Не дай йому Бог спробувати (як він явно збирався) схилити Україну до територіальних поступок Кремлю. Україна дуже голосно пошле його за адресою російського корабля, уважно дивлячись прямо в його риб'ячі очі.

У подібній ситуації опинився і його духовний наставник Вільям Бернс. Але це вже випадок не викриття, а самовикриття. Нещодавня компліментарна (швидше за все замовна) стаття в Newsweek розповідає, як у ході "дуже успішних" переговорів у Москві напередодні російського вторгнення сильно мудрий Бернс обіцяв (і 500 днів виконує цю обіцянку) не допустити українських ударів у відповідь по російській території.

А що ж гарантував йому у відповідь конструктивний Владімір Путін? "Росія обмежиться нападом виключно на Україну". Бернсa ця угода цілком влаштувала. Великий і могутній блок НАТО в його особі випросив у диктатора обіцянку не нападати на країни-члени НАТО. Ціною заборони Україні завдавати ударів у відповідь по території агресора!

Зауважте Звільнення територій – це ще не перемога у війні

Є вимога, від якої США не зможуть відмовитися

Весь червень і липень "якісною" пресою (NYT, WP, Politico, Newsweek), контрольованою лівим крилом демократичної партії, агресивно нав'язувався один і той же наратив: "Так, ми співчуваємо Україні як жертві агресії, але вони ж ніколи не зможуть перемогти росіян. Ми дали їм все необхідне для контрнаступу, але вони не виправдовують наших очікувань, усі війни рано чи пізно закінчуються миром, шанси українців повернути всі свої території, разом з Кримом, мізерно малі. Чи не варто їм пом'якшити безкомпромісні вимоги "плану Зеленського" та піти на переговори із Росією?".

Тут необхідно нагадати одну важливу обставину. Повний вихід російських окупаційних військ з території України це не лише безкомпромісна вимога "плану Зеленського", а й безкомпромісна вимога трьох послідовних заяв G7 щодо України (14 жовтня 2022 року, 14 грудня 2022 року, 12 липня 2023 року).

Її неодноразово підтверджували усі лідери G7, зокрема й президент Джо Байден. США не можуть відмовитись від цієї вимоги. Вони можуть лише переконати/схилити/примусити українців від неї відмовитися, після чого, розвівши руками, заявити, що не можна бути більшими українцями, ніж самі українці.

Вважаю, що саме цим – переконати/схилити/примусити – і збирався зайнятися Салліван напередодні та на саміті в Джиджі. Дуже привід був благородним. Саміт збирався під гаслом: "Зблизити позиції глобального Півдня та глобального Заходу". Ну, а якщо зближувати, то чому б і глобальному Заходу (який охоплює й Україну) не піти на якісь невеликі зрушення.

Республіканці можуть отримати більшість

Але весь саміт Салліван просидів на почесному місці з дуже кислим виразом обличчя. Україні вдалося здобути важливу проміжну перемогу у вашингтонському болоті. Але впевнені адепти школи "Непоразки Росії" у байденівській адміністрації нікуди не зникли. Вони мають бути остаточно нейтралізовані.

Читайте також Насправді задумали зовсім інше: що стоїть за байками про виведення вагнерівців з Білорусі

Через кілька днів після публікації Newsweek я, як громадянин і платник податків США, запропонував провести слухання в Конгресі, на яких мої співгромадяни могли б отримати відповіді на декілька питань.

1. Чи існує угода між урядами США та Росії про "правила дорожнього руху" російсько-української війни?
2. Якщо так, то чому про це досі нічого не було відомо Конгресу та народу США?
3. Якщо ні, то на якій підставі директор ЦРУ Бернс агресивно нав'язує ці "дорожні правила" Україні?
4. Як оцінює Конгрес дії директора ЦРУ та, можливо, інших вищих державних осіб США? Чи немає у них ознак державної зради?

Очевидно, що до цього списку мають бути додані щонайменше актуальні питання про скандальні переговори Грема та Лаврова під егідою ще одного прихильника "непоразки Росії" Джейка Саллівана.

Конгрес повертається з канікул на початку вересня. 23 серпня розпочинаються дебати республіканських кандидатів у президенти. У республіканців є можливість не лише повернути Білий Дім, а й отримати більшість в обох палатах Конгресу. Але для цього їм треба об'єднатися довкола кандидата – беззастережної Перемоги України.