Ще одна суттєва різниця між ЗСУ й окупантами, яка допоможе нам у контрнаступі

ЗСУ будуть утримувати Бахмут

Підкреслю, що мовиться саме про військову складову. З політичною, з мирними переговорами за підсумками весни – літа все значно складніше. Там занадто багато поки що неясних факторів, тому забігати настільки вперед немає сенсу.

Читайте також Чому Україна і наші воїни не можуть мстити ворогу вбивствами полонених

Почну з нинішньої болючої точки цієї війни – з Бахмута. Військове завдання щодо стримування агресора, щоб виграти час для підготовки наших наступальних резервів, вже вирішене. Тому, в принципі, можна було б відвести наші війська за річку Бахмутку і там на нових позиціях продовжувати оборонні бої. Але зараз в Бахмут перекинули наш спецпідрозділ, який помітно посунув вагнерівців у місті та від автомобільної траси.

Це говорить про те, що наші мають намір утримувати Бахмут. Військовому командуванню видніше. Але політична складова тут є явно.

Пропагандисти недоімперії роздмухали районне містечко Бахмут до рівня Сталінграда. Мовляв, тут відбувається головна і переломна битва цієї війни. Перебільшують, м'яко кажучи. Наше політичне керівництво, зважаючи на все, вирішило, що раз вже Бахмут – це Сталінград для росіян, то ми його не віддамо. Ба більше, влаштуємо там загарбникам котел, як військам гітлерівського Паулюса.

Якщо є такі можливості, то чому ні? Значення такого результату битви за Бахмут важко переоцінити – натхнення для нас і деморалізація для ворога. Тим більше напередодні наступу.

Що є вирішальним у наступі

Але головне – все ж таки на інших фронтах. Там у багатьох місцях є наші резервні сили – бійці, сучасна техніка. Вже на території України. Все це продовжує рухатися з боку Польщі у бік фронтів. Тому не треба надто трепетно слухати західних політиків. Краще стежити, як працює служба логістики НАТО.

Актуально Як від ситуації під Бахмутом залежить весняний контрнаступ ЗСУ

Основна запорука успіху наступу – все ж таки не в техніці, і навіть не у підготовці наших воїнів на базах союзників. Взвод в обороні, взвод у наступі – важливі, але не вирішальні. Вирішальним є вбудованість наших військових, передусім сил майбутнього наступу, в оперативну інформаційну картину бою.

Наші на передовій дивуються, що від захопленого в полон ворожого мобілізованого, як не допитуй, все одно нічого путнього не дізнаєшся. Тому що вони нічого не знають: ні хто в них сусід по ділянці фронту, ні розташування артилерії та броні, ні резервів. Ось взагалі нічого, крім власного окопу та тих, з ким його відправили у психічну атаку.

За стандартами НАТО, якими ми керуємося, навіть на рівні молодших командирів є повна картина бою. Разом з транспортом НАТО це дозволяє оперативно реагувати на все, що відбувається, відстежувати мінливу ситуацію. І, як наслідок, не довбати в чоло добре захищені позиції, як це робить армія недоімперії, а кошмарити ворога з флангів і тилу, звідки не очікує. Це якраз і породжує паніку в тих, що обороняються.

Цікаво Суперництво між США та Китаєм переходить на новий рівень

Зрозуміло, що війна – процес для прогнозів не вдячний. Бо на війні не завжди все йде за планом. Щодо ситуації на сьогодні цілком досяжними є вихід ЗСУ влітку до Азовського моря, Кримського перешийка, а також серйозний поступ на Донбасі.

Однак у передчутті успіху не розслаблюємося. Кожен наближаємо перемогу на своїй ділянці. Пам'ятаємо, що ворог жорстокий і підступний, але ми на своїй землі і знаємо, за що боремося.