Робили неможливе, – пілот розкрив подробиці секретної евакуації поранених з "Азовсталі"

Така операція була дуже ризикованою та небезпечною, але її вдавалось виконувати успішно. Про деталі розповів пілот гелікоптера, який евакуйовував поранених та доставляв допомогу на "Азовсталь". Його імені Збройні Сили не називають зі зрозумілих причин. 

До теми Україна має інформацію про умови захисників Маріуполя, але вона не публічна, – Маляр

У чому складність операції

За словами пілота, всією операцією керувало Головне управління розвідки. Вона була секретною.

Часу на саме зрозуміння та з'ясування всіх нюансів було небагато для самого екіпажу. Але це є і плюс, тому що всю операцію вже спланувало ГУР і за маленький проміжок часу воно надавало багато інформації, розвідданих, усе, що було треба екіпажу,
– каже пілот.

Він пояснив, що кожен політ був індивідуальним. У когось була доба на підготовку, в когось тиждень, а дехто мав всього кілька годин.

"Основна складність полягала в тому, що необхідно було виконати доставлення вантажу в глибину противника на територію більш як 100 кілометрів. Саме через це вся ця відстань і супроводжувалась дуже щільною протиповітряною обороною ворога. І згідно з тактикою, згідно зі всіма математичними розрахунками, це було не те що складно, це було майже неможливо виконати", – розповідає пілот.

Він зауважує, що практика показала навпаки – це було можливо, і це робили. 

За словами пілота, тільки в зоні посадки було три різних зенітно-ракетних комплекси, які перекривали її і зону ураження. Деякі технічні нюанси він назвати не може, але загалом пілоти намагаються обходити зону ураження ППО. Але зробити це в межах цієї спецоперації було неможливо. Головне – знати всі природні та штучні перешкоди, щоб вони допомагали, а не заважали.

"У скільки життів цивільних ви оцінюєте життя екіпажу?"

Пілот запевняє, що коли поставили завдання, то всі розуміли ризики. Адже в 90% випадків було усвідомлення, що екіпаж не повернеться.

Командувач запитав: "В скільки життів цивільних, скільки життів інших людей ви оцінюєте своє життя, екіпажу? Скільки людей має загинути, щоб ви зрозуміли, що ваше життя цього вартує?" І ми дійсно зрозуміли, що там у людей не було навіть ліків, боєприпасів, і це треба вкрай зробити. Тому всі йшли на цей ризик, розуміючи задля кого і чого вони це роблять,
– пояснив пілот.

Ми – королі світу

За словами героя, найбільше хвилювалися, коли йшли до вертольота перед запуском. Але вже в процесі всі розуміли, що це просто робота.

"У момент, коли вже опинились в Маріуполі і йшла висадка, то вже було відчуття ейфорії. Нам здавалось, що якщо ми прийшли туди і зараз перебуваємо в зоні ураження трьох зенітно-ракетних комплексів, але стоїмо тут і вивантажуємось, то ми королі світу. Ніби ми вже перемогли і все буде добре. Але, на жаль, це був не кінець", – каже пілот.

За його словами, на зворотньому маршруті близько 6 кілометрів через 3 хвилини після зльоту в його вертоліт влучила ракета ПЗРК і відмовив один двигун. На жаль, іншому вертольоту, який йшов позаду, пощастило менше: він упав і весь екіпаж загинув.

І от після цього, як влучила ракета, був викид адреналіну. Ми тільки робили те, що мали робити. У нас був варіант підсісти на іншому майданчику, щоб не летіти, бо знали, що у нас один двигун. Але на борту було 20 поранених і я знав, що як сядемо десь в полі, то потрібен буде інший вертоліт, щоб їх евакуювати,
– зауважив герой.

Він пояснив, що такі дії не є запланованою операцією. Тому доводилось тільки робити те, що мали робити, – долетіти до місця посадки. При цьому виконання завдання ускладнювала погода, вона не була сприятливою. 

Що відбувалось на "Азовсталі"

• Завод став останнім рубежем героїчної оборони Маріуполя. Там відбивали атаки наші військові – морпіхи, добровольчий батальйон, прикордонники, поліція, полк спецпризначення та інші. Разом з ними в підвалах ховалися цивільні, були поранені воїни, які перебували в нелюдських умовах.
• З "Азовсталі" на початку травня вдалося вивезти цивільних. А вже 16 травня з комбінату евакуювали поранених захисників Маріуполя. Це зробили після того, як вище керівництво віддало наказ військовослужбовцям зберегти свої життя.
• Тоді решту військових за домовленістю почали перевозити на непідконтрольні Україні території. Водночас у Генштабі ЗСУ зазначали, що вірять у те, що російська сторона дотримається своїх зобов'язань. Поки вони досі чекають там на обмін.

Як саме возили допомогу гелікоптерами: дивіться відео