"Пташка" розповіла, що захисники Маріуполя зрозуміли, що буде справжнє пекло, ще 16 лютого.
Дивіться також Думав, востаннє бачу діток, – захисник "Азовсталі" пригадав ранок 24 лютого
Зрозуміли, що буде пекло ще 16 лютого
"Пташка" нагадала, що росіяни розпочали інтенсивний обстріл Маріуполя ще 16 лютого. Проте захисники міста розуміли, що мають лишатися на позиціях доти, поки не прибуде підмога.
Все почалось 16 лютого. Саушка, нона, міномети, танки, інша техніка. Ми були в хиткому бліндажі, РПГ прилітало поблизу кухні, ми з Вєтальом пили чай і говорили, що ми маємо лишатись тут, поки не прийде підмога. Знали - буде пекло,
– написала вона.
Вона розповіла, що поки хлопці відбивали ворожий вогонь, вона сиділа біля рюкзака з рукою на рації та біля собаки Тапіка, щоб у випадку термінової інформації бігти до мінометників і передавати її, бо "рації – штука не надійна".
"Пташка" розповіла, як отримала першу контузію
"Пташка" пригадала, як усі спали по 1 – 2 години й постійно прокидались по тривозі з підозрою піхотного прориву. Захисниця потрапила під свій перший "справжній обстріл" 19 лютого. Тоді снаряд розірвався у повітрі за 10 метрів від неї.
19.02 я потрапила під сильний обстріл 122 і 152 калібрами. Отримала першу контузію. Це був мій перший справжній обстріл. Розірвалось в повітрі в метрах 10 від мене. Знесло з Віталіком в бліндаж. Тоді вперше сформулювала для себе свій принцип моєї війни в Маріуполі : "яка різниця, помирати в мокрих штанах чи жити? Смердить однаково. Працюємо, хлопці. Чи живемо і боремось до останнього як воїни, чи ляжемо як воїни, бо така наша доля – берегти рідних",
– сказала "Пташка".
За кілька днів після того, 24 лютого їй довелось розкопувати побратима з-під завалів зруйнованого будинку. Бійця вдалось рятувати, проте згодом надійшла інформація, що лікарня, у якій він лежав, захоплена росіянами. Подальша доля цього бійця невідома.