"Кишеня Путіна" під ударом: Світан пояснив, чим загрожує Росії зупинка нафтовидобутку

Українські удари по російській нафтовій інфраструктурі тривають, а після чергової атаки на один із найбільших НПЗ Росії постало питання про подальші наслідки для всієї галузі. Водночас на фронті російські війська активізували наступальні дії, використовуючи погодні умови, а на Херсонщині виникли нові ризики через перегрупування окупантів.

Військовий експерт, льотчик-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан в ефірі 24 Каналу пояснив, чому удари по російських НПЗ можуть зрештою змусити Кремль зупиняти видобуток нафти. Він також оцінив ситуацію на лівобережжі Херсонщини, спрогнозував можливе виснаження російських резервів і прокоментував нові ініціативи американського Конгресу та заяви Дональда Трампа про українські кордони.

Удар по Кірішах та загроза для російського нафтовидобутку

У Ленінградській області знову атакували Кірішський нафтопереробний завод, один із найбільших у Росії. Напередодні ви говорили, що після його відновлення по підприємству можуть завдати нового удару. Чому цей НПЗ настільки важливий?

Існує певна логіка в послідовності ударів по російській нафтовій інфраструктурі. Ми вже бачили, що після пошкоджень росіяни відновили роботу підприємства "Кірішнефтеоргсинтез", відомого як КИНЕФ, а також заводів у Сизрані та Омську. Тому повторне ураження Кірішського НПЗ було цілком очікуваним.

Омськ розташований приблизно за три тисячі кілометрів, тому це значно складніший напрямок. Сизрань набагато ближче, вона входить до Самарської групи нафтопереробних підприємств разом із Куйбишевським і Новокуйбишевським заводами.

Ці підприємства пов'язані зі спільною нафтовою інфраструктурою. Зокрема, Самарська лінійна виробничо-диспетчерська станція забезпечує надходження сировини до відповідних НПЗ.

За моїми даними, Сизранський завод уже відновив роботу. Звідти почали надходити бензин, дизельне пальне та, що особливо важливо, авіаційний гас у напрямку Енгельса.

Але Кіріші мають ще більше значення. Це велике підприємство, яке забезпечує не лише внутрішні потреби Росії, а й експорт нафтопродуктів через балтійські порти.

КИНЕФ – це кишеня Путіна. Він входить у п'ятірку найбільших заводів із перероблення нафти в Росії. До того ж його продукцію відвантажують, зокрема, через Приморськ,
– наголосив Світан.

Тому потрібно дивитися не лише на окремі нафтопереробні заводи, а й на всю систему, яка забезпечує їхню роботу та збут продукції. Важливу роль у ній відіграють порти Приморськ, Усть-Луга й Новоросійськ.

За моїми оцінками, Україна вже змогла зупинити приблизно третину російських нафтопереробних потужностей. Серед інших великих підприємств, робота яких має значення для всієї галузі, залишаються заводи у Волгограді, Пермі, Ухті, Сизрані та Омську.

Тут варто пояснити головне: нафтовидобуток не можна розглядати окремо від нафтопереробки, транспортування й експорту. Росія має тисячі свердловин, більшість із яких розташована далеко за Уралом. Дістатися безпосередньо до них надзвичайно складно, але їхня робота залежить від того, чи є можливість використовувати видобуту нафту.

Якщо підприємства не можуть переробляти сировину, а експортна інфраструктура працює з перебоями, виникають труднощі з реалізацією та зберіганням видобутої нафти. І зрештою це може вплинути вже на сам нафтовидобуток.

Свердловин кілька тисяч, і більшість із них розташована за Уралом. Ми просто не зможемо до них дістатися. Але свердловини можна зупинити, причому надовго, якщо росіянам не буде куди дівати нафту,
– пояснив експерт.

Нафтові свердловини – це не обладнання, яке можна просто вимкнути, а наступного дня знову запустити. Робота пов'язана зі складними геологічними процесами, підтриманням тиску в пластах та іншими технологічними умовами.

За моєю оцінкою, тривале припинення видобутку на окремих родовищах може створити настільки серйозні проблеми, що для відновлення роботи знадобляться роки.

Додаткову роль у російській нафтовій системі відіграють лінійні виробничо-диспетчерські станції. На них розташовані великі резервуари, які використовують для тимчасового зберігання та технологічного змішування нафти.

Наприклад, Самарська ЛВДС займає понад 200 гектарів. За наведеними мною даними, там розташовано більш ніж 70 резервуарів загальною місткістю приблизно 1,5 мільйона кубометрів.

Окремі ємності розраховані на 20 або 50 тисяч кубометрів. Вони потрібні для стабільної роботи трубопровідної системи, зокрема підготовки нафтової суміші Urals.

Після попередніх атак на Самарську станцію, за моїми спостереженнями, було пошкоджено щонайменше десять ємностей. Це ще один приклад того, наскільки взаємопов'язаними є різні складники російської нафтової галузі.

Окреме значення має станція в Унечі, яка пов'язана з нафтопроводом "Дружба". Через цю систему російська нафта транспортується в напрямку Білорусі та європейських країн, зокрема Словаччини й Угорщини.

Європа поступово намагається зменшувати залежність від російських енергоресурсів. Серед прикладів я згадав Молдову, яка розвиває енергетичні зв'язки з Румунією.

На мою думку, подальша відмова європейських держав від російської нафти й газу також обмежуватиме можливості Кремля отримувати доходи від експорту.

Схожі проблеми існують і в газовій галузі Росії, хоча вона має власну інфраструктуру та технологічні особливості. Серед важливих для неї регіонів залишається Ямал, розташований приблизно за три тисячі кілометрів від України.

Я розглядаю все це як довгострокове економічне виснаження Росії. Якщо нафтові підприємства, транспортна система та експортні маршрути зазнаватимуть дедалі більших втрат, це може створити передумови для глибокої кризи галузі.

Коли росіянам доведеться зупиняти свої свердловини, на їхній нафтовій галузі можна буде ставити хрест. І тоді ми побачимо наслідки вже для всієї російської економіки,
– спрогнозував Світан.

Саме економічне виснаження Росії я вважаю одним із чинників, здатних вплинути на її можливості продовжувати війну. Але масштаб і швидкість цього процесу залежатимуть від багатьох обставин, зокрема від здатності підприємств відновлювати виробництво.

Удари по мостах і позиціях російського "Рубікону"

З'явилися кадри удару по мосту в районі Таганрога. Генштаб також повідомив про ураження чотирьох позицій російських операторів безпілотників, зокрема підрозділу "Рубікон" у Бердянську. Наскільки важливі ці результати для південного напрямку?

По "Рубікону" наші військові працюють систематично. Це один із найбільш проблемних для нас російських підрозділів безпілотних систем, тому його оператори та система управління перебувають під постійною увагою.

За моїми спостереженнями, повідомлення про ураження таких цілей з'являються практично щодня або через день. Причому значення має не лише знищення окремого екіпажу, а й порушення роботи системи, яка забезпечує застосування російських дронів.

У цьому допомагають можливості української радіорозвідки. Крім того, партнери передають Україні розвідувальні дані, які дозволяють краще розуміти діяльність противника.

По "Рубікону" працюють. Це один із найбільш проблемних для нас підрозділів. Практично щодня або через день знаходять і знищують його операторів. У нас дуже хороша власна радіорозвідка, а партнери додатково діляться своїми даними,
– зазначив Світан.

Щодо мосту, то йдеться про Міуський міст у районі Таганрога. Після удару з'явилися кадри пошкоджень, однак це ще не обов'язково означає повне припинення руху.

Мости є складними інженерними спорудами. Пошкодження окремих елементів може ускладнити транспортне сполучення, але противник здатний проводити ремонтні роботи або організовувати тимчасові переправи.

Тому оцінювати результати таких атак потрібно за їхнім реальним впливом на логістику. Важливо, наскільки довго противник втрачає можливість використовувати відповідний маршрут.

На південному напрямку росіяни мають кілька автомобільних і залізничних сполучень, які забезпечують переміщення військ та вантажів. Серед них важливими залишаються маршрути через район Кальміусу.

Окреме значення має залізничне сполучення в напрямку Волновахи. Звідти транспортні маршрути розходяться до Донецька, Маріуполя та інших окупованих населених пунктів.

Саме тому удари по тиловій логістиці можуть впливати на можливості російської армії перекидати техніку, боєприпаси та інші ресурси між напрямками.

Проте тут важлива тривалість результату. Окреме пошкодження транспортної інфраструктури ще не гарантує, що противник надовго втратить відповідний маршрут.

Як гуманітарна місія в Олешках могла вплинути на ситуацію на фронті

Після гуманітарної місії Меланії Трамп з евакуації українців з Олешок представники 34-ї бригади морської піхоти повідомили про перегрупування росіян на лівому березі Дніпра. За їхніми словами, окупанти перекинули туди приблизно тисячу військових. Водночас українські морпіхи проводять операції на Дніпрі. Як може розвиватися ситуація на цьому напрямку?

Передусім я хочу розділити гуманітарний результат і військові наслідки того, як організували цю місію.

Меланія Трамп долучилася до розв'язання проблеми кількох сотень українців, які потребували допомоги. Це позитивний момент, і я не заперечую значення її участі.

Але спосіб проведення евакуації викликає в мене серйозні запитання. На мою думку, гуманітарну операцію потрібно було організувати так, щоб вона не створювала додаткових можливостей для російських військ.

Я раніше пропонував залучити Організацію Об'єднаних Націй. Меланія та Дональд Трамп могли б домагатися міжнародного механізму, який забезпечив би безпеку цивільних і дозволив евакуювати їх без посилення російської військової присутності.

Наприклад, можна було б обговорювати створення тимчасової гуманітарної зони під міжнародним контролем, де безпеку населення забезпечували б уповноважені міжнародні сили.

Після завершення евакуації така місія могла б припинити роботу, не змінюючи військової ситуації на користь жодної зі сторін.

Натомість, за повідомленнями українських військових, росіяни використали цей період для додаткового перегрупування на лівобережжі Херсонщини.

Меланія начебто зробила позитивну справу, допомогла кільком сотням українців. Але організація цієї гуманітарної місії, на мою думку, відбулася на користь росіянам,
– заявив Світан.

За інформацією, яку озвучили представники морської піхоти, російська армія перекинула в цей район до тисячі військовослужбовців. Це значне посилення, яке може впливати на подальші бойові дії.

Ідеться не лише про кількість особового складу. Разом із військовими противник може переміщувати боєприпаси, артилерійські засоби та інше обладнання, необхідне для утримання позицій.

Особливість лівобережжя полягає в тому, що російські підрозділи можуть використовувати місцевість для обладнання укріплень. Навіть протягом короткого часу вони здатні підготувати позиції, які згодом буде складніше ліквідувати.

Тому додаткова поява російських військ у районі Олешок і Голої Пристані створює проблеми для українських морпіхів, які діють на Херсонському напрямку.

Про проведення українських операцій на Дніпрі вже публічно говорили представники 34-ї бригади. Зокрема, йшлося про дії на островах і підтримання української присутності на окремих ділянках.

Але подальші можливості Сил оборони залежатимуть від конкретної оперативної ситуації. Противник, який встиг закріпитися на позиціях, створює складніші умови для будь-яких українських дій.

Особливе занепокоєння викликає загроза для Херсона. Додаткові російські засоби ураження на лівому березі можуть збільшувати небезпеку для цивільних мешканців міста.

Росіяни не просто перекинули туди своїх військових, вони могли встигнути закріпитися. А це означає додаткові проблеми для наших морпіхів. Тим більше вони підтягнули боєприпаси й розгорнули РСЗВ, які можуть бити по Херсону,
– застеріг експерт.

Тому я позитивно оцінюю сам факт допомоги українським цивільним, але критично ставлюся до організації цієї гуманітарної операції. Її військові наслідки, на мою думку, могли виявитися небезпечними для подальшої ситуації на Херсонщині.

Чому російська армія активізувала наступ саме зараз

Через тумани та погодні умови росіяни активніше атакують українські позиції. Сили безпілотних систем Роберта Бровді повідомили про рекордну 801 втрату противника за добу, а Генштаб навів показник 2980 російських військовослужбовців. Чому окупанти пішли вперед саме зараз і скільки може тривати така інтенсивність?

Росіяни почали активно використовувати техніку. За наведеними даними, протягом доби вони втратили приблизно чотири танки, 16 бронетранспортерів і кілька десятків артилерійських систем.

Це свідчить про те, що противник залучає до наступальних дій не лише піхоту. У бій поступово вводять бронетехніку та інші засоби, які раніше зберігали для масштабніших операцій.

Але тут важливо згадати те, про що я говорив ще навесні та влітку.

Тоді багато політиків заявляли, що російський літній наступ уже захлинувся. Я не погоджувався з такою оцінкою, оскільки вважав, що основна наступальна кампанія ще не почалася.

Протягом весни та літа росіяни використовували залишки оперативно-тактичних резервів для підготовчих дій. Вони створювали умови для подальшого застосування більших сил, які накопичували в тилу.

Мова йшла про підготовку до наступу за погодних умов, менш сприятливих для української аеророзвідки та безпілотників.

Чому для росіян важливі тумани, дощі та низька хмарність? Значна частина українських засобів спостереження й ураження працює в повітрі, тому видимість безпосередньо впливає на можливість своєчасно виявляти противника.

Коли видимість погіршується, російські підрозділи намагаються використовувати це для пересування та атак.

Не було ніякого російського літнього наступу, який захлинувся. Тоді проводили підготовчі операції, а стратегічні резерви накопичували під тумани, дощі та низьку хмарність. Ось тепер ми бачимо цей наступ,
– пояснив Світан.

За моєю оцінкою, активна фаза розпочалася наприкінці жовтня. Листопад може стати її піком, оскільки противник намагатиметься використати накопичені сили до суттєвого погіршення умов для масштабних бойових дій.

Водночас російські резерви не безмежні. Значну частину підготовлених підрозділів уже перемістили з глибших районів до армійських тилів ближче до фронту.

Раніше частина цих сил перебувала приблизно за 200 кілометрів від лінії бойових дій. Згодом їх почали розгортати на відстанях у десятки кілометрів від передових позицій.

За моїми оцінками, для нинішньої кампанії Росія зосередила приблизно 150 – 180 тисяч військовослужбовців стратегічного резерву.

Тепер порівняймо цю кількість із добовими втратами.

Якщо російська армія продовжить втрачати близько трьох тисяч людей за добу, за місяць це становитиме приблизно 90 тисяч військовослужбовців. І такий темп дуже швидко виснажуватиме підготовлені резерви.

Звичайно, противник може поповнювати свої підрозділи та змінювати інтенсивність наступальних дій. Але нинішні показники втрат ставлять під питання можливість тривалого наступу в тому самому темпі.

Що таке три тисячі втрат на добу? Це майже сто тисяч за місяць. А якщо вони підтягнули приблизно 150 – 180 тисяч резерву, то з такою інтенсивністю дуже швидко його вичерпають,
– наголосив експерт.

Тому я прогнозую, що найбільша активність російських військ припаде на листопад і, можливо, початок грудня.

Ближче до кінця року наступальний потенціал може суттєво скоротитися. Окремі підрозділи залишаться для оборони та локальних операцій, але можливостей для широкомасштабного зимового наступу, на мою думку, вже бракуватиме.

Я припускаю, що противник почне втрачати темп приблизно через один-два місяці. Проте це прогноз, який залежить насамперед від реальних втрат, поповнення та інтенсивності бойових дій.

До речі, коли я говорю про літню й зимову військові кампанії, то маю на увазі не просто календарні пори року.

У військовій термінології такі поняття часто пов'язують із температурним режимом і характером погодних умов. Тому кампанія, яку я називаю літньою, може тривати восени, поки переважають плюсові температури.

Розуміння цих процесів дозволяє оцінювати дії противника за його реальними військовими можливостями, а не лише за календарем чи гучними повідомленнями про початок і завершення наступу.

Конгрес США готує нову допомогу Україні

Американські демократи після виборів уже оголосили кілька ініціатив. Ідеться про можливий імпічмент міністру оборони Піту Гегсету, законопроєкт приблизно на 15 мільярдів доларів допомоги Україні та спроби усунути Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера від переговорів із Росією. Як оцінюєте ці наміри?

Передусім потрібно розуміти, яке становище мають Віткофф і Кушнер у переговорному процесі. Їхня участь значною мірою пов'язана з особистими відносинами з Дональдом Трампом.

Якщо говорити про усунення їх від переговорів, виникає питання, яким саме механізмом це можна зробити. Адже йдеться не про звичайну зміну посадовців у державній структурі, де існує зрозуміла процедура призначення та звільнення.

Я критично ставлюся до їхньої діяльності й не вважаю, що такі особисті контакти відповідають інтересам України.

На мою думку, під прикриттям переговорів можуть обговорюватися насамперед економічні питання, вигідні окремим учасникам. Серед них я бачу домовленості щодо російського дизельного пального, енергетичних компаній та інших комерційних напрямків.

Як можна прибрати з переговорів тих, хто не має там звичайних офіційних посад? Це люди з оточення Трампа. А їхню діяльність, на мою думку, потрібно перевіряти з погляду можливих порушень законодавства,
– заявив Світан.

Якщо американські законодавці підозрюють порушення, вони можуть ініціювати відповідні перевірки та розслідування. Але юридичні наслідки повинні ґрунтуватися на встановлених фактах.

Щодо самої ідеї американського посередництва, то я не бачу в ньому великого сенсу, якщо Росія продовжує війну та не демонструє готовності відмовитися від агресії.

Для України значно важливішою залишається практична військова допомога. Йдеться про зброю та боєприпаси, які дозволять захищатися від російських атак і стримувати противника на фронті.

Тому ініціатива сенатора Річарда Блументаля щодо нового пакета підтримки приблизно на 15 мільярдів доларів заслуговує на увагу.

Особливо важливо, що американські законодавці говорять про необхідність допомогти Україні пережити зиму та захистити міста від російських ударів.

Водночас ще потрібно з'ясувати, чи встигне чинний склад Конгресу розглянути такі пропозиції. Нові політичні можливості з'являться після початку роботи наступного складу законодавчого органу в січні.

Тому я підтримую активнішу роботу України з американськими законодавцями, але оцінювати результати потрібно за конкретними рішеннями та реально отриманим озброєнням.

Окремо мене здивували останні заяви Дональда Трампа. Він знову говорить про нібито феноменальні переговори щодо завершення війни та припускає, що після них українські кордони виглядатимуть інакше.

Водночас Трамп висловив сумніви щодо повідомлень про обмеження Starlink для України. Він припустив, що українська сторона могла неправильно представити ситуацію, хоча водночас говорив про власну роль у її врегулюванні.

Але найбільше мене цікавить, на яких підставах американський президент вважає, що може вирішувати, якою повинна бути територія України.

Я готовий погодитися з ним лише в одному: після завершення війни питання кордонів справді може стати предметом дуже серйозних політичних дискусій.

Однак я розглядаю цю можливість зовсім не так, як, очевидно, уявляє собі Трамп.

Давайте підтримаємо Трампа. Я теж вважаю, що кордони України можуть змінитися після цієї війни. Тільки в більший бік, а не в менший,
– заявив Світан.

Росія завдала Україні величезних людських та економічних втрат. Тому після завершення війни потрібно буде розв'язувати питання компенсацій і репарацій.

Я вважаю, що українці мають право вимагати від Росії значних виплат за страждання, руйнування та наслідки агресії.

У своїх розрахунках я навіть припускаю можливість вимог на десятки трильйонів доларів. Зокрема, говорю про компенсації постраждалим українцям та окремі виплати за економічні збитки.

Але очевидно, що Росія не зможе просто й швидко виплатити такі суми.

Тому я порушую питання історичних українських територій, які нині перебувають у складі Російської Федерації. Серед них називаю Кубань, Тамань, окремі райони Брянщини, Курщини, Бєлгородщини, Воронежчини та Ростовщини.

У цих регіонах історично проживали українці, а в деяких населених пунктах досі зберігаються українська мова та культурні традиції.

Я також згадую Зелений Клин на Далекому Сході – території, пов'язані з історією українського переселення та спробами створення українських політичних структур.

У своїх міркуваннях я навіть припускаю можливість іншої політичної карти регіону після глибокої кризи Російської Федерації.

Наприклад, мені хотілося б бачити Україну зі спільними кордонами з Грузією та Казахстаном. Але такий сценарій пов'язаний із моїм баченням можливого майбутнього Росії та не означає, що відповідні зміни вже відбуваються.

На мою думку, Кремль сам створив небезпечний прецедент, коли почав виправдовувати територіальні претензії проживанням етнічних росіян у сусідніх державах.

Я категорично не погоджуюся з російською агресією та використовую цей аргумент, щоб показати суперечливість відповідної політики Москви.

Росіяни заявили: де живуть росіяни, там російська земля. Тоді я їм відповім: де живуть українці, там українська земля. Подивимося, якими будуть кордони після цієї війни,
– висловився експерт.

Майбутнє самої Російської Федерації я пов'язую з її економічним і військовим виснаженням. У разі глибокої внутрішньої кризи можуть посилитися рухи за незалежність окремих регіонів, що суттєво змінить політичну ситуацію.

Але Україні насамперед потрібно зосереджуватися на власній перемозі, захисті громадян і відновленні суверенітету. Саме ці питання мають визначати нашу політику незалежно від того, які заяви робить Дональд Трамп.

Світан про удари по НПЗ Росії: дивіться відео