Досвід інших не підійде
Раніше казали про те, що не треба вигадувати велосипед там, де він уже є: візьміть і зробіть реформи, як робили до цього інші країни, хіба що з маленькими поправками на певну специфіку. Зараз я не впевнений, що це спрацює. І в сьогоднішній момент, і після того, як ми виграємо війну.
Важливо Підрив Каховської ГЕС – це лише початок катастроф у Східній Європі
Часом у контексті відбудови Україні закидають приклад реформ у Боготі. Там на початку 1990-х колишній ректор Колумбійського національного університету, професор філософії та математики Антанас Мокус взяв участь у виборах мера столиці країни та виграв їх.
Він спілкувався з шанувальниками у супергеройському костюмі, збирав сміття на вулицях, а найбагатшим мешканцям Боготи запропонував заплатити додаткові 10% податків у бюджет міста. Його реформи, як для Колумбії, були радикальними, непопулярними, але дієвими.
Можна було б, звісно, взяти цей приклад для України. Але чи спрацюють ці реформи в країні під час повномасштабної війни, коли люди прагнуть відчувати більше соціального захисту і менше радикальних змін? Їм уже вистачає вибухів під власними вікнами у рідних містах.
Та й планка для змін у Боготі була зовсім інакшою. У 1995 році там зареєстрували понад 3300 вбивств та майже 1400 випадків смертельних ДТП. Для порівняння, на дорогах втричі меншого за Боготу Києва у 2022 році загинуло майже в 17 разів менше людей — 83 громадянина. Тож ми маємо зовсім інші умови та інакшу відправну точку для змін.
Дослідники воєнних злочинів буває ставлять Україні в приклад так звані "сільські суди" в Руанді після геноциду там у 1994 році. "Сільські суди" почали роботу в 2002 році і фактично стали замінником звичайних судів, що розглядали ці справи довго. Ці суди проводили старійшини сіл на галявинах. Звідси і назва — Gacaca Court, адже gacaca можна перекласти, як щось на кшталт "газону" чи "короткої трави". Очікували, що один мільйон руандійців, тобто восьма частина всього населення країни, постане перед судами за участь у геноциді.
Утім, думаю, тут навіть пояснювати не треба, чому Україна 2023 року – це не Руанда 2000-х із низькою урбанізацією і системою старійшин.
Цікаво Тепер все залежить від ландшафту: як розвиватиметься контрнаступ
Російська пропаганда та українські реформи
Звісно, реформи – це ніколи не було просто і це ніколи не було швидко. Навіть уже впроваджені зміни, які показують позитивний ефект, постійно стикаються з хейтерами і, ба більше, російською пропагандою. Країна-агресорка постійно намагається зобразити нас як failed state.
- По-перше, їм невигідна сильна країна поряд.
- По-друге, такі фейки сіють зневіру, як всередині України, так і за її межами.
Чи не найбільше російської уваги дісталося медреформі. До повномасштабної війни її транслювали проросійські партії у парламенті, а також їхні кишенькові медіа. Втім, і зараз вони не втомлюються розігрувати цю карту. Наприклад, псевдокерівники тимчасово окупованих українських територій розповідають, що тепер там краща медицина, бо вона "настоящяя, совєтская".
Водночас окупаційна влада Херсонщини торік взагалі заявляла, що скасовує медреформу, бо вона "вбила медицину". Цікаво, чи не муляють такі фейки самим окупантам, адже саме вони сьогодні і вбивають медицину в Україні.
Дістається й іншим ключовим змінам. Наприклад, малій приватизації та електронним аукціонам. Ворожі телеграм-канали розповідали, як "українське майно продають за безцінь", "розбазарюють державне за копійки, аби за зброю розплатитися". Це, приміром, стосувалося продажу через електронний аукціон Усть-Дунайського порту. Хоча його вартість на аукціоні взагалі зросла з 60 мільйонів гривень стартової ціни до 201 мільйона гривень переможної.
Ще раз: російські пропагандисти намагаються довести, що проданий приватному власнику порт за втричі більшу ціну – це погано.
Важливо Дві причини, чому росіяни наважилися на підрив Каховської ГЕС
Ворог не любить, коли ми досягаємо успіху. Однак бажання змінити країну на зло Росії мало. Ми маємо самі усвідомлювати, куди нас ведуть зміни. Тепер важливо зробити все, щоб реформи вдалися – швидко, якісно, по-новому, як ніхто не робив, а також успішно та з відмінними контрнаративами, щоб протистояти російській пропаганді.
А ви, проактивні люди, у цьому допоможете. Коли будете чути пропозиції і не погоджуватиметесь із ними, матимете інше бачення, то діліться ним. Адже тільки так ми прийдемо до нових ідей і підходів, час яких настав.