Росія після поразки: пролог

Невідворотність поразки очевидна для всіх

СРСР міг розпастися трохи раніше, трохи пізніше, за тим чи іншим сценарієм, але коли комуністична релігія померла в душах спочатку своїх жерців, а потім і пастви, радянська теократична імперія була приречена.

Цікаво Що спільного між Кримом та Нагірним Карабахом

Росія, найбільший обрубок цього розпаду, вирішила повторити і ще років тридцять промучилась у фантомних болях, починаючи і провокуючи одну за одною війни на омріяному для неї пострадянському просторі. Українська війна стала для неї останньою.

Має бути масштабне переформатування євразійського простору, передбачити деталі якого зараз вкрай важко. Але найближчі події, що формалізують поразку Росії у її злочинній війні проти України, лежать, на мій погляд, у досить вузькому коридорі можливого.

"Фултонська промова" Ентоні Блінкена 13 вересня і виступ Джо Байдена на Генасамблеї ООН, який її продовжив, не залишають сумніву, що американській глибинній державі нарешті вдалося перемогти всередині адміністрації над прихильниками "Непоразки Росії" (група Вільяма Бернса та Джейка Саллівана).

Зняті останні накладені США на самих себе табу у постачанні Україні зброї, що забезпечує їй перемогу на полі бою.

Невідворотність військової поразки стає очевидною для всіх ключових гравців у створеній Владіміром Путіним мафіозній структурі влади. Відразу ж після провалу бліцкригу ці люди вже змушені були замислитися над подібною перспективою. У ході цих роздумів спектр їхніх особистих життєвих установок стрімко зміщувався від шалених геополітичних амбіцій, які всі вони дружно поділяли 24 лютого 2022 року, до найважливішого прагматичного завдання сьогоднішнього дня – як зберегти життя, владу і величезні статки у країні, яка програла війну.

На мою думку, колектив однодумців, які працюють над вирішенням цього доленосного завдання, вже сформувався на вершині російської влади. Так, вся яскрава публіцистика Євгєнія Пригожина, що діяв у координації з ними, була, очевидно, спрямована на підготовку населення і насамперед його "патріотичного" Z-сегменту до ідеї неминучої поразки Росії і повернення до кордонів 1991 року.

Читайте також Гроші в обмін на реформи? Лист США з вимогами адресувався не лише Україні

Винними призначалися "дол**йоб" Сєргєй Шойгу і "пі**рас" Валєрій Герасимов, ну а в перспективі, звичайно, проглядався і Владімір Путін, який зробив низку серйозних помилок в українському питанні: "Не ми вигадали цю безмозку війну! Не було 24.02.2022 жодної загрози Донбасу ні від НАТО, ні від України!".

Як же поведуться ці люди в воєнно-політичній ситуації, яка сьогодні складається? Звичайно, вони не можуть дозволити собі пасивно чекати на знищення Керченського мосту, ліквідацію російського флоту, обвал фронту. Тоді вони нікому вже не будуть цікавими як співрозмовники за кордоном.

Водночас всередині країни десятки тисяч статистично уцілілих, озлоблених, озброєних "мобіків" линуть у столицю, як їхні селянські прадіди 106 років тому, палитимуть поміщицькі садиби на Рубльовці та, за завітами вбитого Пригожина, "рватимуть дупи" тамтешнім мешканцям.

Фінальний жест доброї волі

Верхівка режиму повинна буде діяти на випередження. Першим постпутінським урядом у Росії стане уряд відвертих негідників, безумовних військових злочинців. Тригером для його формування може стати перший психологічно великий успіх ЗСУ (звільнення Токмака, Бахмута...).

Російські гімлери запропонують Україні негайне припинення вогню та переговори про організоване виведення російських військ на кордони 1991 року. Такий сценарій збереже життя десятків тисяч українських солдатів на заключному етапі війни.

Зауважте Зовнішнє управління, втручання у внутрішні справи чи демократизація: чим є вимоги США

Чого захочуть нові вожді Росії у відповідь? Насамперед – імунітет від переслідування їх як військових злочинців.

До речі, а недавнє безладне бурмотіння ріббентропа в OOH про визнання територіальної цілісності України в межах 1991 року – чи це не перший незграбний прокид у бажаному для них напрямку? Не хочеться ріббентропу на шибеницю. І гімлерам не хочеться.

Вони можуть її уникнути, принаймні від рук держав-переможниць, якщо конструктивно поведуться на фінальній стадії війни.

Ніхто не збирається йти маршем до Москви. Хіба деякі на Хайшенвей. Наші гімлери залишаться на чолі величезної території Росії в межах 1991 року наодинці зі своїм улюбленим багатонаціональним народом і в оточенні своїх чудових партнерів на Глобальному Півдні. Чи надовго?

P. S. США мають найціннішого подвійного агента (Тома Грема), який ще вчора сидів за одним столом з цими мерзотниками і запевняв їх, що "США потрібна і буде потрібна досить сильна Росія, щоб створити стабільність на своїй периферії".

Сьогодні ж його терміново треба послати до Москви прозондувати наміри своїх співрозмовників і підтримати їхнє непросте рішення, їхній фінальний акт доброї волі.